Розділи: Журнал «Отрок.ua»

На порозі

Рубрика «На порозі» звернена до читача, який тільки-но переступив поріг православного храму. Лев Толстой десь говорить, що письменники зазвичай завершують справу весіллям, ніби на цьому й закінчується вся драматична частина сюжету. Маючи на той час досвід сімейного життя, він стверджує, що покинути молоде подружжя в такий відповідальний момент — все одно, що залишити їх у печері людожера. Тому що драматична частина сюжету якраз тут і починається. Достоту так люди нецерковні сприймають прихід в Православ’я (хрещення або воцерковлення) наче якийсь завершальний момент, як весілля, після якого можна жити-поживати й добра наживати. Але люди православні й церковні, якщо у них, звісно, усе всерйоз, прекрасно знають, що тут-таки все й починається. Що там, за дверима, не концертний зал, де ти насолоджуєшся божественними звуками, а, грубо кажучи, спортзал, де ти засвоюєш прийоми самбо. І регулярно буваєш побитим, часто — розчарованим, знесиленим. І хочеться знайти винного: тренер поганий, товариші невдалі попалися, світло в очі б’є, і взагалі, можливо, ти потрапив не в ту секцію. Перше, що треба зрозуміти в такій ситуації — Православ’я «скроєне» нам дуже сильно на виріст. Саме тому за нашою поведінкою про нього судити не варто. Ні за поведінкою мирян, ні священиків, ні ченців. В тому-то й сила його, що ми Православ’я під себе перекроїти не можемо. А то б давно вже покремсали й нашили маленьких жупанчиків. Кожен не проти змайструвати собі щось зручненьке. Але воно так влаштоване, що ніяк не перекроюється і не спрощується. Тому й стоїть тисячу років.

Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: