Поза форматом
Деякі матеріали не потрапляють до друкованої версії журналу з ряду причин — цензура, формат видання, повторюваність тем… Вважаючи їх достойними уваги читача, ми з певною осторогою публікуємо їх у електронній версії.
Незабаром у Києві футбол...
10.05.2012
Євро-чемпіонат в Україні ще не розпочався, але вже встиг і налякати, і втомити. Устиг стати темою для політичних спекуляцій. Остап Бендер, пригадується, на голодний шлунок озвучив шахістам з Васюків мрію про перетворення їхнього містечка на столицю світу. За допомогою, звісно, шахового турніру. Щось подібне чули ми, і ще почуємо. 
Квітень: неподалік від вічності
16.04.2012
Весна легко рухається крізь час, зближуючи нас із тими, якими ми були колись і бодай частково будемо завжди. В її цвітінні є потужна всепоглинаюча радість, котра, як кип’ятильник, занурюється в наш настрій, збаламучуючи його дивовижними бульбашками, нерозважливими, а від того ще більше необхідними вчинками.
Світло Тайної Вечері
11.04.2012
Вихід Іуди — це межа і завершення того гріха, який початок свій має у раю і сутність якого — у відпадінні любові людської від Бога, у виборі цією любов’ю себе, а не Бога. Цим відпадінням починається, ним зсередини визначене все життя, вся історія світу, як світу падшого, як «світу цього», що у злі лежить, як царства князя світу цього.
В гаражах
09.04.2012
Весною трапляється ця коротка, тривалістю у кілька днів пора, коли все навкруги дихає обіцянням близького і певного щастя. Це обіцяння ніби урочисто дається усім — і людям, і тваринам, і рослинам. Достатньо завмерти, спокійно почекати трохи у тиші і спогляданні, і обіцяння неодмінно буде виконано. Таке от очікування — і саме по собі щастя.
Вічне кохання
22.12.2011
Я вже старий. Мабуть, мені вже недовго лишилось. У моєму житті було багато захоплень і навіть, гадаю, кохання. Та все минає, і все минуло, і життя моє добігає кінця. Одна, лише одна любов зосталася в мене.
Тепер, коли вона — єдина, її краса лише яскравіша. Кохання моє, ти засліплюєш своїм сяйвом у порожнечі, що нині оточує мене. Нікого немає в моєму житті, тільки ти.
Скарби старої Європи
17.11.2011
Данте, Гете й Сервантес повільно, але невпинно перетворюються на динозаврів. Надходить час, коли світ єгипетських мумій стає зрозуміліший і миліший допитливому європейцеві за світ власних великих предків. Які ще голоси здатний розчути читач ХХІ століття серед тих, котрі звертаються до нас з минулих століть?
Великий брат чи Всевидяче Око?
19.09.2011
Для людини не природно перебувати в полі чужого зору постійно. У даному ж випадку ми стикаємось із добровільною згодою людини залізти до «клітки» та оголити своє життя перед телекамерами без жодних виключень. Ми також маємо справу із бажанням величезної кількості глядачів спостерігати за людиною, геть позбавленою інтимності й таємниці.
Пил на солом’яних погонах
12.09.2011
Люди Заходу такі ж сприйнятливі до загальнолюдської дурості, як і люди решти світу. Вони крутять меблі згідно вчення фен-шуй, вони медитують під час обідньої перерви, вони здійснюють паломництва до індуїстських і буддійських монастирів сходу. Вони розчарувалися у власній цивілізації і шукають щастя в тих таємничих областях, де сходить сонце. Вони теж смішні, ці медитуючі клерки, ці бізнесмени, що бурмочуть мантри. Вони теж — служителі культу карго, тобто люди, що шукають просвітлення і щастя шляхом механічного повторення чужих обрядів, чужих форм культурного життя.
Цвинтар, який завжди з тобою
08.09.2011
Ми не обираєм ні колір своїх очей, ні свекруху, ні молодших братів. Хтось каже, що ніякого вибору в цьому житті у нас немає. Чому ж тоді щовечора я відчуваю за плечима цей тягар — вантаж накопичених за день неправильних відповідей на найпростіші питання, які ставить переді мною життя? Чи не тому, що існують і правильні відповіді, і вони були мені відомі?
Слово про жіноче щастя
05.09.2011
Не можна не погодитися з Л. М. Толстим, коли в статті про чеховську «Душечку» він писав: «Без жінок-лікарів, телеграфісток, адвокатів, науковців, письменниць ми обійдемося, але без матерів, помічниць, подруг, утішниць, які люблять у чоловікові все те краще, що є в ньому, і непомітним навіюванням викликають і підтримують у ньому все те краще, — без таких жінок погано було б жити на світі».
| Отрок.ua в: |  |
 |
 |