Сімейний альбом
Всупереч твердженням попсових журналів, молодість не закінчується з одруженням. Не закінчується вона і з народженням дитини. Про радощі й проблеми молодих сімей — ця рубрика.
Пам’ять дитинства
03.03.2017
Покоління, яке пережило війну, і розруху, і голод, і всі ті жахи двадцятого століття, які звалилися на голову нашої країни, — ось це покоління все, що робило для нас, дітей, робило з любов’ю і обачністю, зі щирим піклування про нас, про нашу душу, намагаючись прищепити нам любов до добра і захистити від зла. 
Не герой
08.09.2016
Ось уже шостий рік, як мені немає до кого поспішати в гості 9 травня. Цього дня, святого та світлого, мені так хочеться розшукати в натовпі ветерана, схожого на мого діда, і, вручивши йому букет тюльпанів, розплакатися… про таких як мій дід, не писали в газетах. Їх не вітали піонери в школах, про них сором’язливо мовчали родичі. І хоча з часом тавро ворога народу було згладжене в архівах опритомнілої батьківщини, героями вони так і не стали.
Усмішка Різдва
08.01.2015
Завтра Різдво. Час іти до всеношної. Підходжу поцілувати доньку. Вона солодко спить і всміхається вві сні. Поруч на подушці спить її грецька «ляля». Очі мої зрадницьки зволожуються. Мені сумно й трохи соромно перед дочкою за те, що не можу подарувати їй сестричку. Чи зможу? Думки розлітаються, мозок тріщить по швах, ще хвилина — і я розридаюся.
Древо життя
25.12.2014
Мені здавалося, що, якщо ці знімки будуть просто лежати у фотоальбомі, то вони нікому ні про що не розкажуть. А ось коли я їх акуратно виріжу, наклею в певному порядку та ще й обмалюю довкола квіточками й орнаментом, — це буде зовсім інша пісня! І вдячні нащадки будуть з радістю розглядати наше родинне дерево…
Історії паперового будиночка
10.02.2014
Яка мати з власної волі погодиться, щоб її дочка віддала своїй маленькій подрузі найгарнішу ляльку? Вона підкаже: «Дай краще іншу, минулорічну». Вона вб’є прекрасний порив, заплямує дворушництвом таку просту радість — давати й уважатиме себе «розсудливою». Як же ми псуємо їх, наших дітей, нам довірених.
Керч у сімейному альбомі
08.08.2011
Татове пароплавство мало довгу і таємничо-секретну назву, що закінчувалася словом «розвідка». Моряки зазвичай так про це пароплавство і казали: «розвідка». Ця контора знаходилася у місті Керч. Судна, які належали пароплавству, також базувалися у Керчі, тому з цим містом у мене поступово зв’язалися слова «відхід» і «прихід». Коли я дещо підріс, мама почала брати мене з собою — на «прихід» і на «відхід».
Вчуся любити
11.08.2010
Спочатку я не мала особливих почуттів до сина, і це лякало. Вагітність була складною, пологи — кесарів. Малюк народився слабкий, раніше терміну. Я не знала, як бути матір’ю, я просто стала нею. Ми обоє чекали сина, хотіли його, але щось пішло не так. Тоді моя мама сказала: «Не бійся. Любов не приходить відразу. Усьому потрібен час».
Подарунок довжиною в життя
11.07.2010
Не так багато людей ми зустрінемо у своєму житті, котрим від нас абсолютно нічого не потрібно, які нас просто люблять. Ні за що. Безумовно. Не вимагаючи, щоб ми змінилися, не чіпляючись до наших недоліків, не роздратовуючись нашою безглуздістю. Так не люблять чоловіки або жінки, або навіть власні діти. Так люблять батьки, вибачаючи й виправдовуючи нас, назавжди видаливши «я» зі своєї любові.
Best друг
29.06.2010
Деяких сіамських близнюків можна розділити, а деяких не можна. У них спільні органи — і тоді одним доводиться жертвувати, щоб вижив інший, доводиться вершити жорстоке милосердя. А двоє як одне тіло мають усі органи спільні — і вибір неможливий. Чи не тому в Євангелії згадується саме одне тіло?
Формула Любові
29.04.2010
Кожен із подружжя скаржиться на нестачу любові й протягом багатьох років чекає врожаю там, де сам нічого не посіяв. Віддавати, не чекаючи нічого натомість, любити без очікування нагороди зможе далеко не кожен, але той, хто зможе, і буде по-справжньому щасливий. Як сказав Стендаль, «любов — єдина пристрасть, яка оплачується тією ж монетою, яку сама карбує».
Чарівний будинок
12.04.2010
Розповідати про пологовий будинок — те саме, що про війну. Одна річ послухати, а інша — самому побувати. Можливо, дивно порівнювати воєнні дії і народження дітей, але ж і там, і там — боротьба за життя, а ветерани й батьки — народ бувалий, винахідливий. І, між нами кажучи, багато хто в наші дні боїться народжувати й виховувати майже так само, як і воювати.
Лист до доньки
15.10.2009
Мабуть, у житті кожної жінки настає період, коли вона розуміє, що нема ніяких душевних сил для того, аби далі йти обраним шляхом, безліч вагань охоплює душу, на перший план виступає особистий егоїзм і починаються нарікання на своє буття. А в голові одна й та сама думка: «Як я, бідненька, втомилася!»
Розкажи, як ти мене народила
06.10.2009
Ці розмови потрібні не лише дітям, але й мамі. Серед метушні, справ, дрібних роздратувань, коли опускаються руки, такі спогади осяюють життя відблиском неземного. Вони допомагають зрозуміти, що весь біль, безсоння, батьківські розчарування, всі ці титанічні зусилля з облаштування маленького затишного світу дитячої кімнати — не марна праця.
Реабілітація тещі
04.09.2009
Теща — роль в сім’ї унікальна. Чи є в мене інший родич, з котрим пов’язано стільки анекдотичних упереджень? Кого я «демонізую», називаючи при цьому «мамою»? З ким я ніколи не погоджуюсь, але довіряю її турботі своїх дітей?.. Можливо, проблема взаємовідносин з тещею ховається саме в МОЄМУ суперечливому до неї ставленні. Тобто — немає ніякої проблеми. А що, якщо позбутись упереджень і лише пам’ятати, що вона — бабуся моїх діточок, мати моєї дружини, жінка чудового чолов’яги — мого тестя, що вона — мій ближній?
Шурочка і хуліган
31.08.2009
Маленького зросту, худюща, кульгава на одну ногу дівчина з дуже добрими очима... Запала вона в душу босякові. Тоді Шурочка працювала продавцем у кіоску для заправки сифонів на вулиці Толстого, а він, щоб частіше її бачити — то цигарки купить, то пиво. Залицятися намагався, а вона як відрізала: «Навіщо ти мені, алкоголік, потрібен? »
Рано чи пізно?
29.12.2008
Молоді роки тим і чудові, що це — час великих рішень і звершень. В юності всі ми — трошки максималісти й ідеалісти, і тому нам легше даються серйозні зміни в житті. Потім, обтяженим досвідом і «розумінням», нам буде набагато складніше це зробити. Адже не дарма Паїсій Святогорець радить: «Або юним одружись, або юним пострижись».
П’ять років і все життя
25.12.2008
На момент заміжжя ми були знайомі вже п'ять років. П'ять помножити на триста шістдесят п'ять ― це одна тисяча вісімсот двадцять п'ять! Одна тисяча вісімсот двадцять п'ять світанків без нього. Одну тисячу вісімсот двадцять п'ять разів він не сказав мені «Доброго ранку, кохана!» і «На добраніч, рідна!» Всі ці дні могли би бути прожиті разом, а прожиті окремо.
Ми знашлися!
21.07.2008
У 27 років вже можна замислитися, чому кохання всього твого життя «запізнюється» і чи буде цьому край. Особливо сильно про це починаєш задумуватись, якщо почитати, яким має бути християнський шлюб, а потім глянути довкола. Не те що православних наречених — віруючих друзів та знайомих я не мала. Щоразу я йшла до храму одна та поверталася з нього одна.
Життя вповні
07.02.2008
Є люди, впевнені, що багатодітна родина — це виснажена жінка у старому халаті, вічно зайнятий роботою батько, замурзана і недоглянута малеча, зношені черевики, короткі рукави... Та й сусіди скоса поглядають: «Навіщо плодити убогість!» Але на цю родину не можна дивитися без захоплення.
Хрест і втіха
01.11.2007
З усього, що є на землі, коло священних почуттів і понять, народжених любов’ю та шлюбом, максимально близьке до світу Божественних істин. Більш близьких аналогій під сонцем немає. Навіть ченців, які пломеніють любов’ю до Бога, наскільки я пам’ятаю з Лествичника, можна порівнювати за мірою почуття з юнаками, до кінця і безроздільно закоханими.
Під вітрилом любові
11.09.2007
Ах, якби можна було хоч кілька сторінок переписати наново! Здається, дорожила б хвилинами, словами, поглядами. Не докоряла б чоловікові через стоптані капці й витягнуті коліна. Не пила б каву з апельсинами. Не накупила б купу журналів для майбутніх мам, а прочитала б усього дві книжки. Рідше б відвідувала вечірки й частіше ― всеношні. Ах, якщо б та якби...
«Ти вийдеш за меня заміж?»
08.09.2007
Якою повинна бути християнська родина? В першу чергу вона має бути щасливою. У центрі родини повинна бути любов, повинна бути радість, а не постійна мука в ім’я якогось ідеалу, часто вигаданого... Бути щасливим — це не гріх, ось що можна зрозуміти з довгої, але захоплюючої розповіді Наталії Соколової.
Ти була завжди!
06.09.2007
Пологи були головним «жіночим» страхом мого життя. Принаймні, доти, доки не довелося випробувати їх на власному досвіді. Привид жахливих мук і нестерпних болів майорів над горизонтом свідомості аж до самого «дня ікс». А потім — раптом розчинився у найщасливіших миттєвостях мого життя.
| Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке. Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555. |
| Отрок.ua в: |  |
 |
 |