Mеmento mori
Пам’ять смертна — компас у життєвому морі християнина. Це не страх загибелі, не жах замогильного холоду і не острах розчинитися в небутті. Пам’ять смертна — це вміння постійно пам’ятати про свою останню годину, щоб уберегтися від гріха в житті нинішньому. І ще — це очікування зустрічі з Христом. Від думки, що кожен із нас своїми очима побачить Спасителя, навіть смерть стає бажаною. Як сказав поет, смерть варта того, щоб жити.
Між минулим і майбутнім
26.10.2009
Час обманює людину. На тому колишньому полі, на тому місці, де Каїн убив брата, сьогодні, можливо, знаходиться багатоповерховий будинок. А може, там — майданчик для гольфу. Ви скажете тим, що грають: «Люди! Не грайте тут у гольф! Тут відбулося перше в людському світі вбивство!» — А вам дадуть відповідь: «Ну і що? Не живіть минулим. Живіть сьогоденням. Грайте з нами». 
Жага до життя
01.10.2009
Є чудові слова про те, що смерть виключає життя, в той час як життя включає в себе і смерть. Повинно включати. Феєричне віртуальне існування не передбачає роздумів про смерть. Нові рівні, перезавантаження, додаткові життя дають шанс вірити в те, що смерті немає. Точніше, не дозволяють думати про неї. Життя все менше контрастує зі смертю, все менш воно біле, все менше в ньому живого.
Зі святими упокой
18.05.2009
Церква — це Лоза. Не всі ягоди торкаються одна одної, але всі живляться одним і тим же соком. Померлі християни — члени того ж тіла Христового. Позбавляти їх молитви — те ж саме, що відбирати хліб у дітей. Вони й безпорадні, як діти. Їх очі, котрі у багато разів перевищують кількість зірок, що сяють на небі, з духовного світу з молінням і чеканням дивляться на нас.
Отець Димитрій
09.03.2009
Я стою коло дверей і, не дихаючи, слухаю отця Димитрія. Він говорить, а я тану від щастя та стараюсь назавжди запам’ятати його білу бороду, схимницький кукіль, співочу мову та осяяне місяцем обличчя. Він розповідає про голодне дитинство, про монастирське життя з малих літ, про митрополитів, яких знав ще молодими ієромонахами.
| Отрок.ua в: |  |
 |
 |