Ми покликані бути святими
Знайомство із будь-яким святим — це особиста зустріч двох людських душ. Зустріч, здатна подолати роки й відстані . Ми б дуже хотіли, щоб у людей, які живуть зараз, було якомога більше друзів із тих, хто вже мешкає в Небесному Єрусалимі. З цією метою ми й намагатимемось розповідати про святих з почуттям особистого тепла — як про великих, але все ж друзів.
Уся справа в любові
26.09.2011
Таких людей не буває багато. Якби перший-ліпший середньостатистичний батюшка захотів успадкувати подібний спосіб життя, а вслід за ним — благодатний хист отця Алексія, запал його згас би і «бензин закінчився б» дуже швидко. Далі може початися «стукіт у моторі» й капітальний ремонт. Таємниця істинної святості подібна до таємниці справжньої геніальності.
Камінь Церкви
29.08.2011
Петро — приклад людини, котра, подібно до Якова, відважується боротися з Ангелом, проте може злякатися собачого гавкання. Так тезко його — Петро Перший — здолав і Софію, і Карла, проте до смерті боявся тарганів. Ці «камені», — саме так перекладається ім’я Петро, — не боялися ударів молота, проте рівномірне падіння крапель води могло їх пробити наскрізь.
Золото Церкви
09.05.2011
Є люди, про яких кажуть: «У нього золоті руки». Набагато менше людей (та все ж таки вони, слава Богу, є), про яких кажуть: «У нього (неї) золоте серце». І є лише одна людина, до якої випадково сказане у пориві захвату слово пристало навіки, і слово це було: «У нього золоті вуста». Це архієпископ Константинополя Іоанн Хризостом, або по-нашому — Златоуст.
Святитель Димитрий: портрет в стиле барокко
28.03.2011
«Житія святих» — це словесна ікона. Димитрій Ростовський писав свої ікони в бароковому стилі. Так він був вихований. Уся освіченість, яка розповсюджувалася по Русі з київських шкіл, була напівєретична. Це були ті пристрасні захоплення, що прийшли на Русь із Заходу. Пристрасність і захопленість увійшла в проповідь — відтоді вона криклива, безживна й штучна. Пристрасність увійшла в архітектуру, і храми стали зовні вишуканими, а всередині сповненими різьблення, від якого миготить в очах, дешевої позолоти й пузатих янголиків — копій античних амурів. Пристрасним став спів, багатоголосий, оперний, італійський. Не вистачало лише органу або скрипкового концерту посеред служби. І лики на іконах вкрилися рум’янцем чи то від сорому, чи то від відмінного здоров’я. Благословляючі персти стали пухкими, зворотна перспектива зникла, поступаючись місцем техніці портрету. Це було велике й непомітне (!) відпадіння від Православ’я. Непомітне тому, що Таїнства продовжували звершуватися, і Символ віри співали в храмах без єретичних додатків. Але західне полонення відбулося. Некритично увібравши в себе католицьку містику й естетику, народ через сто років почне некритично вбирати вольтеріанство. А потім — соціалістичні ідеї. А потім...
Іоанн: руський святий Грецької землі
25.11.2010
Іоанн народився там, де мова українська найближче до себе самої, — на Полтавщині. Солдатом у війську царя Петра Іоанн брав участь у Російсько-турецькій війні й опинився в полоні. Наскільки солодко хрещеній людині в турецькій неволі, уявити неважко. Найгіршим народом з усіх, що сповідують іслам, святитель Миколай Сербський називав турків. І раніше були, і зараз є багато шляхетних, милостивих, великодушних мусульман. Але ті, в чиї руки потрапив Іоанн, були не такі.
Всеправославний єпископ
28.10.2010
Архієпископ Іоанн створював притулки, щонеділі відвідував лікарні, влаштовував їдальні для бідноти, у шанхайських нетрях викуповував немовлят у батьків, котрі опустилися, щоб потім улаштувати їхнє виховання. Все, що пов’язано з милосердям, виникало з його трудів, як потужний і свіжий потік із джерела. Але це було саме чудотворне милосердя, народжене подвигом і нічною молитвою, а не сентиментальністю і бажанням похвали.
У присутності Бога
10.06.2010
За звуком камертона шикуються голоси співаків. Слухаючи Баха й Моцарта, можна зрозуміти, що таке музика. Зрозуміти, хто такий священик, можна, дивлячись на Іоанна Кронштадтського. За камертоном його літургійних вигуків варто настроювати різноголосицю велелюдного священицького хору.
У нього багато чому можна навчитися. Точніше, немає в священицькому житті такої грані, яка б у житті отця Іоанна не засяяла б наче діамант.
Світлі зірки пустелі
06.05.2010
Залишаючи облаштовані міста та приходив у пустельні місця, де царює смерть і диявол. Ці люди знали, що життя людське схоже на мандри в пустелі, мета яких — далеко за горизонтом. «Роздавши все» і слідуючи за Христом, Який переміг смерть, вони перемагали диявола. Вони постили, утримувалися, підкоряли свою волю наставникові — і їх слухалися дикі звірі пустелі...
Світло з-під землі
12.10.2009
Саме повітря печер — це повітря перемоги над смертю, Христової перемоги, яку засвоїли люди, що пожертвували собою заради Христа. Якщо смерть, цей ворог останній (1 Кор. 15, 26), поводилася тут без звичної нахабності й безкарності, то, значить, і інші вороги були тут переможені. Повітря печер — це повітря перемоги над духом блуду, духом грошолюбства, духом ліні. Коротше кажучи, немає такого нечистого духа, який не був би переможений і осоромлений отцями, що тут жили.
Пастух і пастир
18.08.2009
Очевидно, ми не зможемо повторити життя великих угодників. Але радість за те, що такі люди є, і віра в те, що описані чудеса правдиві, говорить про те, що ми з ними одного духу. Хай вони, ці святі люди, повні, як море, а ми — як наперсток, але і в нас, і в них одна і та ж жива вода.
Петро й Павло
20.07.2009
Кому й коли першому здалося, що церковне життя робить людей одноманітними, так би мовити, рівняє за шаблоном, — невідомо. Але думка ця, як і інші бур’яни, легко вкорінилася. Голими руками її не вирвати. Мені ж, як не погляну на ікону Петра і Павла, хочеться і плакати, й сміятися. Радію з того, що такі різні — і разом. Сумую з того, що багатьом це незрозуміло. Для них — це слово.
Улюблений святий
02.04.2009
З Писанням ми до сьогодні погано знайомі, невігластва і грубості в нас теж вистачає. Навіть поділитися можемо. Але якщо побачить наша людина ікону Миколая Угодника, вмить три пальці щіпкою складе і перехреститься. Скаже: «Радуйся, Миколаю, великий чудотворцю», — а Миколай з небес відповість: «І ти не сумуй, раб Божий. Прославляй Господа Вседержителя і словом, і вчинками».
Непереможний воїн Георгій
29.08.2008
Свинцеві палиці, волові жили, оцет і сіль для натирання свіжих ран, колесо, всіяне шипами. Сотню людей можна було б замучити тим, що терпів Георгій. Плоть відривалася від кістки, але думка від Христа не відділялася. Оком розуму дивився на Христа Георгій, а на побите тіло своє дивився, як на чуже. «Не залишай мене, Ісусе. Допоможи мені дотерпіти до кінця».
Хреститель
27.07.2008
Якби не пушкінська няня, ми навряд чи читали б казки Олександра Сергійовича Пушкіна. І якби не бабуся князя Володимира, він навряд чи хрестився б, а отже, і наша історія потекла б зовсім іншим руслом. До своєї звичайної ласки Ольга додавала хресне знамення. Вона, напевне, шепотіла молитву, дивлячись на онука, і це був перший посів, який з часом приніс несподіваний і багатий урожай.
Кого ти любиш?
13.03.2008
Більшість із нас огидні та гнилі не тому, що грішать, а тому, що грішать і каються впівдуші, впівсили, абияк. Господь в Апокаліпсисі дорікає деяким людям за те, що вони не гарячі й не холодні.О, якби ти був холодний або гарячий! Та оскільки ти теплий, то Я вивергну тебе з вуст Своїх (Одкр. 3,
Безумна любов
28.02.2008
Ксенія хотіла, щоб чоловік її був спасенний для вічності. Позбавлена тимчасового родинного щастя, вона хотіла, щоб у вічності вона і він були разом. Заради цього варто було потрудитись. І ось молода вдова починає безумствувати, слов’янською — юродствувати. Вона відгукувалася лише на ім’я свого чоловіка, одягалася тільки в його одяг і в усьому поводилась, як божевільна. Віднині й на півстоліття під личиною безумства вона збереже безперестанну молитву за свого чоловіка.
Сповнені Богом
17.01.2008
У своєму теперішньому, справжньому вигляді християнство — це явище надприродне. З мешканця світу цього воно робить людину мешканцем світу іншого, з іншими почуттями, іншими думками, іншими властивостями. Якщо людина оновилася під дією благодаті, то вона може плакати там, де інші сміються, дитячою забавкою вважати те, чого боїться більшість. Може вона і терпіти муки так, ніби перебуває в чужому тілі.
Геній чудотворної молитви
15.11.2007
Сімдесят років згадка про цю людину була під забороною не лише в світській, але і в церковній пресі — а люди йшли до його мощей тисячами, прохаючи зцілення. Навіть у домі кожного каторжника на Сахаліні висів його портрет. І лише 1990 року Собор Руської Православної Церкви зарахував до лику святих Іоанна Ілліча Сергієва, відомого більшості його сучасників як отець Іоанн Кронштадтський.
Зігріті Пасхою
01.11.2007
Перше століття в Римі, сімнадцяте в Греції, двадцяте в Росії та Україні... За Христа померло і в Ньому воскресло чимало людей, які нині душами зібралися воєдино. Хліб у вигляді зерен розсіювався полями, щоб потім зібратися в одне ціле у вигляді свіжої гарячої буханки. Святі живуть у різних країнах і в різний час, носять різний одяг і говорять різними мовами. Але ім’я Ісуса їм зрозуміле, хто б його не вимовив.
Свідки Дива
13.09.2007
У священному й неприступному Апокаліпсисі Престол Божий зображений в оточенні чотирьох тварин. Подібно до того, як великого Бога оспівують чотири особливі істоти, таємниця Богоматеринства на землі була довірена чотирьом особливим людям. Ось їхні імена: Йосиф Обручник, праведна Єлисавета — мати Предтечі, Симеон Богоприїмець і пророчиця Анна.
Християнські мученики та цивілізація комфорту
03.09.2007
Факіри ходять по вугіллю, йоги сплять на цвяхах, маги палять себе вогнем або ковтають шаблі — і світ захоплено аплодує, приймає все на віру, але коли мова заходить про страждання святих мучеників або подвиги преподобних пустельників і затворників — скептики знову посміхаються: це ваші попи понавигадували.
Святі жони
02.09.2007
Спасатися нелегко будь-кому. Але жінці спасатися інколи вдвічі важче. Краса і привабливість, слабкість і беззахисність, підкореність і вразливість — ось лише деякі якості, здатні істотно завадити їхній володарці на шляху до Бога. Не дивно, що цей шлях у святих жінок буває таким незвичним... 




