Образ віри
Бути православним означає більше, ніж просто відвідувати недільні служби. Образ віри перетворюється на спосіб життя. Про наше життя в Церкві — ця рубрика.
«Якщо будете любити Бога – все у вас складеться»
02.12.2016
Ви згадайте роки революції, коли архієреї відокремилися від патріарха Тихона. Скільки заколотів було! Залишилися там священики, яких я знав. Бунти до хорошого не доводять, це жахливий час, коли не знаєш, куди тобі приткнутися. І ще. Я вам скажу, що все залежить від начальства. Хто наробив розколи? Патріархи, архімандрити. І все! Ти ж читав історію Вселенських Соборів? Прості люди не роблять розколів. 
Господи, віра моя — єдина справа життя мого
27.06.2016
Коли ластівка наближається до гнізда свого, пташеня хвилюються, відчуваючи наближення матері. Віра моя — хвилювання у передчутті наближення Твого. Коли друг пише мені листа з країв далеких і про мене думає, тоді і я, полишивши інші думки, думаю про нього. Віра моя — думка про Тебе, що спонукає і Тебе, найбільш чуйного, про мене думати.
Три дзвінки на небо
20.06.2016
запитання — гостре, мов грань, що відділяє майбутнє від минулого, — навіщо ми живемо? Навіщо пізнаємо світ, навіщо вчимося любити й пробачати, навіщо відкриваємо закони світобудови, навіщо вчимося писати й читати? Навіщо ми ділимося наболілим з друзями за чашкою чаю? Навіщо пишемо теплі слова у вітальні листівки? Навіщо учимося їздити на велосипеді та зав’язувати шнурівки? Навіщо? Навіщо все це, якщо дуже скоро нас не стане?
Два полюси культури
05.01.2016
Усе велике — просте, але не спрощене. Простота й простакуватість — це не одне й те саме. У наш час виклики, кинуті християнству, і виклики, запропоновані культурі, виявляються дуже схожими… Над цим пропонують замислитися роздуми Сергія Аверінцева, філолога, філософа, поета й викладача, одного з дивовижних людей, які зуміли в епоху «наукового атеїзму» розбудити віру в багатьох серцях.
Ода мудруванню премудрих
20.10.2015
Чоловіки полюбляють хизуватися своїм розумом, своєю здатністю мислити логічно. І таких більшість, принаймні я такий та ще багато хто з тих представників сильної статі, яких я знаю. Ми хизуємося своїми аналітичними здібностями відкрито або пишаємося ними потайки, протиставляючи себе — таких розумних! — іншим смертним, не надто щедро обдарованих цим талантом. Хто не сміявся над жартами про горезвісну жіночу логіку, нехай перший кине в мене збіркою анекдотів! Але часом мені здається, що Господь учинив нерозважливо, наділивши більшість чоловіків холодною та відточеною логікою…
Сила і неміч Церкви
22.06.2015
Як Тіло Христове, наша Церква свята й непорочна, і, за словом Спасителя, ворота пекла не здолають її. Але важко подекуди не замислюватися над тим, що спільнота людей, яка складає Церкву, далека від досконалості й святості… Дуже вдало пояснюється ця уявна суперечність у книзі «Віра Церкви», написаній грецьким богословом Хри`стосом Яннара`сом. Фрагменти розділу «Церква» ми публікуємо в «Отроку».
Шлях до Еммауса: туди й назад
21.05.2015
Подорожні віддалилися від Єрусалима, вони йшли швидко (боячись переслідування), а потім стишили ходу й заговорили. Лука — який потім напише про це — більше мовчав. Він був старшим, можливо, віра його була сильнішою чи серце надто боліло й нило, але в основному говорив інший, молодший і гарячіший, — Клеопа. Вони обмірковували вражаючу звістку, яку принесли жінки рано-вранці...
Судити справедливо
19.03.2015
В одній зі своїх викривальних промов до книжників і фарисеїв Господь говорить такі слова: Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м’яти, і ганусу, й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру (Мф. 23, 23). Про християнські чесноти милосердя та віри сказано немало, а от слова Спасителя про покинутий суд часто лишаються поза нашою увагою.
Розповіді старця
26.02.2015
Ігумен монастиря Дохіар Геронда Григорій (Зуміс) давно відомий і за межами Святої Гори. Люди, які справді хочуть почути мудрі слова старця, їдуть з усіх континентів, щоб бути присутніми на бесідах з Герондою, де, уважно дослухаючись до швидкої мови перекладача, слухають розповіді про чернечі подвиги, про стражденних, пригнічених і зведених пристрастями на манівці.
Кожному за його вчинками
17.11.2014
Християни-протестанти вчать, що для спасіння необхідна й достатня одна лише віра в Спасителя. Повірив — і все готово, само собою без усяких зусиль. Спостерігаючи за повсякденною реальністю, мимохіть запитуєш себе, чи не уподібнюємося й ми до протестантів? Мало того, діла й учинки декого з протестантів іноді наводять на думку про те, хто ж саме — ми чи вони — «більш православні».
У серці дому
30.10.2014
Не слід звинувачувати ці речі за нинішній світ споживання. Їх можна пожаліти: позбавлених теплих рук майстра, розхвалених та оббреханих байдужою рекламою, безсоромно вивалених на прилавки. Пожаліти речі-одноденки, на які замість довгого життя вдома, усередині дому, у серці дому та людському серці (як улюблена іграшка або рипучий дідусів стілець) чекає хвилинне — комарине — буття й мертвотне скніння на смітнику.
Допоможи, Господи, моєму невірству
12.06.2014
Людей, що приходять у храм, прийнято називати віруючими. Віруючий — той, хто має віру. А тому, можна розпочинати будівництво: Господи, дай мені смирення, терпіння, любов… Тільки чому дім душі, як і раніше, в руїнах, а пелюстки добрих справ осипаються, навіть не встигнувши розпуститися? У чому справа?
Час тиші
06.03.2014
Думається, що головною особливістю посту Великого є якесь тихе завмирання. Зупинка «зовнішнього» життя. Але зупинка така, за яку ніхто б не докорив. Не безвольність і апатія, а, навпаки, напруженість волі й зібраність усіх почуттів. Щоб, дивлячись на такий «привал», усім би захотілося зупинитися й помовчати...
Корпорація «Безсмертя»
28.10.2013
Я не сумніваюся, що рано чи пізно вчені придумають, як записати на твердий диск усе, що знаходиться в людини у голові. Все, що вона бачила й відчувала. Все, що назбирала за життя. І, звісно, цю голову буде нескладно прикрутити до залізного тулуба з ресурсом у тисячу років (якщо його, звісно, регулярно змащувати). Я вірю в можливості науки нескінченно стискати інформацію і нескінченно швидко її обробляти.
Без наукових доказів
15.08.2013
Немовля радіє, коли йому вдається видобути звук із брязкальця, тому що воно зрозуміло, як улаштований цей предмет, а батьки радіють, що дитина росте й розвивається. Іграшки дорослих тепер літають у космос, але наша радість від розглядання знімків далеких туманностей і галактик або від розуміння, що ж таке квазари, має ту ж природу, що й радість дитини від розкриття таємниці брязкальця.
Страшні історії
08.07.2013
Виховна суворість Старого Завіту, від якої в очах темніє, набуває повноти сенсу, коли в Новому Завіті відкриваються таємниці Господньої любові до роду людського. У лоні єврейського народу, багато разів битого за ідолопоклонство, народилася Пречиста Діва Марія, здатна вмістити Духа Святого, аби Син Людський втілився. Великий Бог змалів, щоб подивитися смертельно хворому людству очі в очі, щоб простягнути немічній плоті всемогутню руку допомоги.
Суперечки в темряві
02.05.2013
Погано нам, людям. Хто ж сперечається?
Та не безсилий Бог, щоб врятувати нас. І не злий Бог, аби не хотіти нас врятувати. Сила Його — Син і Слово. І блага воля його — благовоління Його, також — у Сині. Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого. Прийдіть! Так починається недільна всеношна.
Що таке душа?
25.04.2013
Коли, нарешті, знаходиш душу і в себе — весь світ стає іншим. Душа — як мутна вода: що глибше, то страшніше, холодніше. А як там, на глибині моєї душі? Де її дно? Треба, обов’язково треба не побоятися, набратися мужності — і пірнути глибше... і виявиться, шо ця глибина веде просто на дно пекла.
Комната слов
31.01.2013
Євангельська істина — за кожне пусте слово дамо відповідь — як, утім, і багато інших добре відомих істин у нашому житті — подібні до книг на полиці. Лише витираючи пил, ми пригадуємо назви й колір обкладинок. Іноді беремо в руки, перегортаємо кілька сторінок, обіцяємо собі обов’язково прочитати. І ставимо на місце — до наступного прибирання.
Гарантія Царства Небесного
15.01.2013
Існує в цій розповіді про Страшний суд ще один дуже важливий момент. Вражає та щирість, з якою праведники відповідають Господу, що не знають, коли вони зробили щось для Христа. Звідки береться це праведне невідання? Невже з того твердження, що ті, хто успадкував Царство Боже, насправді й не думали про Євангеліє, просто жили чесно, по совісті?
Чи не хочете й ви піти?
03.12.2012
Він говорить: «Візьми хрест і йди за Мною. Хреститимешся Моїм хрещенням? Зможеш? Не повертайся назад, якщо поклав руку на плуг. Не люби нікого більше, аніж Мене: ні дітей, ні батьків, ані другу половину твою, з котрою Я тебе вінчав».
І тоді ми йдемо від Нього з образою, з роздратуванням, з подивом. Які дивні слова. Хто може це слухати?
Ця неможлива заповідь
06.10.2012
Є один простий і наочний спосіб зрозуміти, наскільки ти далекий від Бога. Це формула преподобного Силуана Афонського: «У кого немає любові до ворогів, у того немає й Духа Божого». Любов до ворогів, молитва за тих, хто нас ненавидить, — це, виявляється, не талант «особливо продвинутих», а насущна необхідність для кожного, хто хоче бути з Христом. Про вічну новизну цієї заповіді — фрагмент з книги протопресвітера Александра Шмемана «Євхаристія — Таїнство Царства».
Перемога над часом
19.07.2012
Cтарий час не зник і зовні у світі нічого не змінилося. Але Церкві Христовій, що живе в Духові й Духом, надана заповідь і сила перетворювати його в новий час. Ось нове все творю! (Одкр. 21, 5) — це не заміна старого новим, не вихід в якийсь «інший» світ. Це той самий світ, створений Божественною Любов’ю...
Передчуття раю
09.07.2012
Обличчя. Крізь сірувату або коричнювату зернистість, немов крізь накопичену за десятиліття пилюку, дивляться обличчя, які так не схожі на мене. Подивлюся у дзеркало — так, родинна схожість помітна, але ці обличчя виявляють те, чого мені вкрай бракує.
Люди на фото — щасливі. Людина у дзеркалі — налякана й нещасна.
І ось тут починається незрозуміле.
Сутінки свідомості
26.03.2012
Віра необхідна. Вона розсуває межі життя, намагається осмислити минуле й передбачити майбутнє. Віра — така ж внутрішня визначальна антропологічна ознака, як прямоходіння; ознака видима. Але істинна віра важка, як життя Авраама. Тому людині властиво бігти від сліпучого світла віри справжньої та віри хресної у теплий присмерк магізму й марновірства.
Всупереч логіці
12.05.2011
За що людині посилаються нещастя? Як один Бог може бути в Трьох Особах? Чи не протирічить свобода волі людини всемогутності Бога? Людина, котра навертається до Церкви, може подумати, що там є однозначні відповіді на будь-які запитання, а сама Церква володіє універсальним ученням на всі випадки життя. Але такої логічно стрункої системи Церква не має. Чи потрібна вона?
Стати неофітом
12.08.2010
Неофіт — це той, хто зробив вибір і ще не забув про це. Якщо він визначив центром свого життя Христа, то гідний за це поваги. У нього є свої проблеми й труднощі, але він — частина команди. Поруч із неофітом не повинен стояти байдужий і знуджений у своїй вірі «дембель», відпускаючи їдкі жарти.
Святі люди Святої Церкви
18.03.2010
Святі — це радість Творця, Який у людині являє світу всю велич Свого творіння. У святих виявляється вся краса людської природи, весь сенс нашого життя. Канонізація святих — це вибір Церкви, який здійснюється не для неба, а для землі. Церква ж показує нам людей, які оволоділи мистецтвом бути людиною, закликаючи наслідувати їх.
Не суди
25.01.2010
Є слова, які принаджують своєю простотою, слова про те, як уникнути суворого та неминучого Суду Божого. Знає їх багато хто, в тому числі й ті, для кого читання і слухання Євангелія — не головне заняття у житті. Ось ці слова: «Не суди, і не будеш засудженим». Або — те ж саме іншими словами: «Яким судом судите, судитимуть і вас; якою мірою міряєте, відміряють і вам».
Апологія чуда
28.12.2009
Для того щоб побачити Бога і Його участь у нашому житті, потрібна праця, а не напружене очікування чогось незвичайного. Чудо — не сенсаційна звістка про якесь чергове «видіння» чи «знамення». Скоріш за все, це радість і дивування Промислу Божому, який влаштовує все на краще в кожну мить нашого життя всупереч нашим короткозорим прогнозам й очікуванням. У цьому сенсі чудо — це торжество віри в холодному світі розуму.
Про що мовчать апокрифи?
30.07.2009
Апокрифи залишені за бортом рятівного церковного ковчега. Проте слово «апокриф» звучить принадно і чарівно. За ним ввижається якесь «таємне знання», приховане від багатьох і доступне обраним. Але, як правило, лише до знайомства з текстом. Читача, котрий любить Письмо, творіння святих отців, таке читання лиш розчарує. Як давні книги, так і сучасний апокрифічний «фольклор» виглядають убого і жалюгідно у променях євангельської правди, і контраст аж надто очевидний. Проте апокрифи живуть століттями, і фантазія авторів не вичерпується. Хто ж їсть нікчемну юшку забобонів за дверима розкішного бенкету віри? Куди ведуть апокрифи? Чи розкривають вони таємниці церковної історії — а чи заводять у нетрі релігійних фантазій?
Не бійся, Я з тобою!
27.07.2009
Чи не правда, що сьогодні можна жити з комфортом? Від злодіїв нас охороняє міліція. Від хвороб — щеплення, вітаміни та інші медичні штучки. Пожежі приборкують суворі люди у мідних шоломах, а страхові компанії поспішають розрадити погорільців. З усіх сторін чути запевнення, що не покинуть, допоможуть, простягнуть руку. Окремі громадяни, цілі колективи і потужні організації оточують нас піклуванням та увагою. Живи й радій!
А ні ж бо. Щось заважає. Якесь сильне почуття. І знання про те, що десь там вартують люди — у білих халатах, мідних шоломах, у камуфляжі, зі зброєю у руках — не рятує від цього почуття.
Нема нам шляху сумувати!
11.05.2009
Дехто, приходячи в Церкву, чомусь вважає належним для християнина нещасно-скорботний вигляд і боїться не лише сміятися, але навіть посміхатися, оголюючи зуби. Інші ж, подібно до Гоголя, уявляють, що хвороблива туга, важкість і бажання втопитися якнайкраще допомагають отримати звання ченця; а після висвячування батюшки, ототожнюючи значимість сану з власною важливістю, напускають крижану неприступну солідність і відкривають рот лише для того, щоб вчити, викривати і наставляти.
Віра і вірність
02.10.2008
Вірність Богу, вірність у шлюбі та вірність Батьківщині. Всі три типи вірності тісно пов’язані між собою. Причому вірність релігійна є немов сполучною ланкою між двома іншими. Це тому, що вірність Батьківщині найчастіше має релігійний вимір. Це любов до святинь вівтарів, до «батьківських могил», до священної історії своєї країни і готовність за все це віддати життя.
Школа вдячності
08.09.2008
Ми не хочемо страждати. Сама думка про те, що духовне багатство можна надбати ціною душевного або тілесного болю, ненависна сучасній людині. Закохана в комфорт і земне щастя, вона швидше відмовиться від віри, від молитви, від Самого (не дай, Боже) Христа-Спасителя, ніж погодиться знімати з себе стару шкуру й оновлюватися. Словам про вузький шлях та тісні ворота, котрі ведуть до Царства, затісно й завузько у свідомості «пересічної людини». І що ж робити? Служити вдячні молебні! Я не обмовився. Слід служити вдячні молебні.
Книга Церкви Христової
04.08.2008
Біблія — це не книга, а різноманіття книг, що написані Церквою для Церкви і про Церкву. І, певна річ, головною діючою особою цих книг є Глава Церкви — Христос. «Як у арфі з великої кількості струн добувають одну мелодію, так само у Біблії сила-силенна книг говорить про одного Христа», — казав Августин блаженний.
Догми
30.06.2008
Будь-який вагомий вислів Писання, сприйнятий розумом і серцем, народжує з себе вчинки. Наприклад, людина створена останньою в порядку живих істот. Це означає: захочеш пишатися — згадай, що комарі та хробаки створені раніше за тебе. Але якщо впадеш у зневіру, згадай, що світ без тебе не повний, він створений для людини, він усього лише світ, а ти в ньому — господар.
Без ціни
14.04.2008
Ти — багатій, якщо не боїшся труднощів і можеш сам заробити свій хліб, де б ти не опинився. Ще — коли вмієш терпіти біль і не боїшся смерті. Ці речі важко піддаються обрахунку в
«Небеса звіщають славу Божу…»
24.01.2008
Після читання підручника з астрономії треба впасти у траву і спостерігати за мурахами і цвіркунами. У радянських фільмах так робили космонавти майбутнього, коли поверталися на Землю. І, Боже ж мій, як правильно робили! Зоряний пил ще блищав на знятих скафандрах, а вони вже плескалися голяка в річці й реготали, як діти.
Таланти — в обіг
26.11.2007
Церква не має потреби ні в великих артистах, що жертвують свої таланти, ні в ефектних голосах. Їй потрібне серце людини: Милості хочу, а не жертви (Мф, 9, 13). Церква з радістю приймає всяку людину, обдаровану чи просту, але при цьому очікує, поки людина відчує потребу в Богові, а не в підходящому концертному майданчику для демонстрації своїх здібностей.
Я – вічний
19.11.2007
У хвості галактики — маленьке Сонце. Довкола маленького Сонця літає малесенька Земля. На Землі живе малюсінька людина. У її крихітних грудях — ледь помітне серце. І там — усе. Там рай і пекло. Великий Бог зі Своїм Царством і страшний гріх зі своїм хаосом. Там місця більше, ніж у всьому Всесвіті.
Воскресіння мертвих
11.10.2007
Все першохристиянство сповнене радістю Воскресіння, світлим передчуттям остаточного зцілення та оновлення всієї тварі. Нехай отрута смерті, яка ввійшла у світ через гріх, ще діє у тканинах людського єства, — безнадійність смерті знищена та сила її вичерпана, скасована влада тління.
| Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке. Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555. |
| Отрок.ua в: |  |
 |
 |