Образ віри

Бути православним означає більше, ніж просто відвідувати недільні служби. Образ віри перетворюється на спосіб життя. Про наше життя в Церкві — ця рубрика.

Сутінки свідомості

Протоієрей Андрій Ткачов

26.03.2012

Віра необхідна. Вона розсуває межі життя, намагається осмислити минуле й передбачити майбутнє. Віра — така ж внутрішня визначальна антропологічна ознака, як прямоходіння; ознака видима. Але істинна віра важка, як життя Авраама. Тому людині властиво бігти від сліпучого світла віри справжньої та віри хресної у теплий присмерк магізму й марновірства.

Про множинність світів

Максим Федорченко

10.06.2011

Так, дивно було б думати, казав я собі, що існує величезна множина світів, недосяжних для землян. Навіщо вони, якщо ми ніколи не зможемо туди? Мабуть, туди й не варто прагнути, бо ж там відбувається те, що могло б відбуватися тут, але з якихось причин не відбулося.

Всупереч логіці

Ієродиякон Савва (Гамалій)

12.05.2011

За що людині посилаються нещастя? Як один Бог може бути в Трьох Особах? Чи не протирічить свобода волі людини всемогутності Бога? Людина, котра навертається до Церкви, може подумати, що там є однозначні відповіді на будь-які запитання, а сама Церква володіє універсальним ученням на всі випадки життя. Але такої логічно стрункої системи Церква не має. Чи потрібна вона?

Труднощі перекладу

Андрій Десницький

18.11.2010

Усім нам добре відомий Синодальний переклад Біблії російською мовою, але всі також знають, що існують й інші. Що це за переклади, які їхні достоїнства та недоліки? Чи зберігає сьогодні Синодальний переклад свій статус та авторитет?

Стати неофітом

Дмитро Забєлін

12.08.2010

Неофіт — це той, хто зробив вибір і ще не забув про це. Якщо він визначив центром свого життя Христа, то гідний за це поваги. У нього є свої проблеми й труднощі, але він — частина команди. Поруч із неофітом не повинен стояти байдужий і знуджений у своїй вірі «дембель», відпускаючи їдкі жарти.

«Ніхто» чи «хтось»?

Протоієрей Андрій Ткачов

02.11.2009

Приходячи в храм як на спільну справу, молячись за хворих, подорожуючих, за скорботних, стражденних, за владу та військо, ти можеш сміливо розраховувати на те, що інші згадають про тебе у своїх молитвах, і ти будеш помилуваний чужою любов’ю.

Про що мовчать апокрифи?

Денис Таргонський

30.07.2009

Апокрифи залишені за бортом рятівного церковного ковчега. Проте слово «апокриф» звучить принадно і чарівно. За ним ввижається якесь «таємне знання», приховане від багатьох і доступне обраним. Але, як правило, лише до знайомства з текстом. Читача, котрий любить Письмо, творіння святих отців, таке читання лиш розчарує. Як давні книги, так і сучасний апокрифічний «фольклор» виглядають убого і жалюгідно у променях євангельської правди, і контраст аж надто очевидний. Проте апокрифи живуть століттями, і фантазія авторів не вичерпується. Хто ж їсть нікчемну юшку забобонів за дверима розкішного бенкету віри? Куди ведуть апокрифи? Чи розкривають вони таємниці церковної історії — а чи заводять у нетрі релігійних фантазій?

Не бійся, Я з тобою!

Максим Федорченко

27.07.2009

Чи не правда, що сьогодні можна жити з комфортом? Від злодіїв нас охороняє міліція. Від хвороб — щеплення, вітаміни та інші медичні штучки. Пожежі приборкують суворі люди у мідних шоломах, а страхові компанії поспішають розрадити погорільців. З усіх сторін чути запевнення, що не покинуть, допоможуть, простягнуть руку. Окремі громадяни, цілі колективи і потужні організації оточують нас піклуванням та увагою. Живи й радій! А ні ж бо. Щось заважає. Якесь сильне почуття. І знання про те, що десь там вартують люди — у білих халатах, мідних шоломах, у камуфляжі, зі зброєю у руках — не рятує від цього почуття.

Віра і вірність

Протоієрей Андрій Ткачов

02.10.2008

Вірність Богу, вірність у шлюбі та вірність Батьківщині. Всі три типи вірності тісно пов’язані між собою. Причому вірність релігійна є немов сполучною ланкою між двома іншими. Це тому, що вірність Батьківщині найчастіше має релігійний вимір. Це любов до святинь вівтарів, до «батьківських могил», до священної історії своєї країни і готовність за все це віддати життя.

Школа вдячності

Протоієрей Андрій Ткачов

08.09.2008

Ми не хочемо страждати. Сама думка про те, що духовне багатство можна надбати ціною душевного або тілесного болю, ненависна сучасній людині. Закохана в комфорт і земне щастя, вона швидше відмовиться від віри, від молитви, від Самого (не дай, Боже) Христа-Спасителя, ніж погодиться знімати з себе стару шкуру й оновлюватися. Словам про вузький шлях та тісні ворота, котрі ведуть до Царства, затісно й завузько у свідомості «пересічної людини». І що ж робити? Служити вдячні молебні! Я не обмовився. Слід служити вдячні молебні.

Книга Церкви Христової

Денис Таргонський

04.08.2008

Біблія — це не книга, а різноманіття книг, що написані Церквою для Церкви і про Церкву. І, певна річ, головною діючою особою цих книг є Глава Церкви — Христос. «Як у арфі з великої кількості струн добувають одну мелодію, так само у Біблії сила-силенна книг говорить про одного Христа», — казав Августин блаженний.

Догми

Протоієрей Андрій Ткачов

30.06.2008

Будь-який вагомий вислів Писання, сприйнятий розумом і серцем, народжує з себе вчинки. Наприклад, людина створена останньою в порядку живих істот. Це означає: захочеш пишатися — згадай, що комарі та хробаки створені раніше за тебе. Але якщо впадеш у зневіру, згадай, що світ без тебе не повний, він створений для людини, він усього лише світ, а ти в ньому — господар.

Ти — багатій, якщо не боїшся труднощів і можеш сам заробити свій хліб, де б ти не опинився. Ще — коли вмієш терпіти біль і не боїшся смерті. Ці речі важко піддаються обрахунку в будь-якій валюті. Вони взагалі не мають ціни, їх неможливо купити, але вони тебе годують і зігрівають, захищають і радують.