Словo
Під час богослужіння проповідь священика — наче розділовий знак. На сторінках «Отрока» проповідь — це ймовірніше підмет і присудок, без яких усе речення не мало б змісту.
Перший і Останній
14.04.2012
Його Народження сповіщене співом з небес і торжеством безп-лотних Сил. Його голос змушував кам’яну могилу віддавати викра-дене тіло Лазаря. Його стопи не розділяли море, як під час виходу з Єгипту, але змушували воду ставати твердою, щоб по ній можна було ходити, як по підлозі чи по землі.
Хто не впізнав у цих рисах Благословенного Сина Божого, Який прийшов у Тілі? Але сказане — лише краплина діянь Його, і якби «написати про те докладно, то, думаю, і сам світ не вмістив би написаних книг» (Ін. 21, 25).
Основа життя
08.03.2012
Сільський побут зламаний скрізь, за винятком рідкісних оазисів. Зламаний він де революцією, де еволюцією, але й там, і там — урбанізацією й індустріалізацією, що настали згодом. Тепер з’явилася ще й інформатизація, і не стук коліс заважає читати псалми, а засмічена голова не запам’ятовує Символ віри.
День Господній
01.03.2012
Реальність християнства є такою, що в кінці історії людство очікує Судний день. І хоча більшість людей у світі живе так, ніби цього ніколи не трапиться, — день цей настане, і для одних він буде днем трепету й жаху, а для інших — днем радості зустрічі з дорогим Господом. Що ми знаємо про останній суд? Чи правильно ми розуміємо ті поодинокі відомості, які дає нам про це Писання?
Різдвяна пісня
05.01.2012
Довге мовчання змінилося на одкровення таємниць. Чотириста років мовчання старозавітної Церкви також скінчилися. Адже слово народжується у тиші, в мовчанні. Такий закон. Не можна сказати будь-що важливе, не помовчавши перед цим болісно і довго. Отож, Палестина заспівала знову.
Звідки приходить смуток?
05.12.2011
Смуток — де він? У крові в того, хто сумує, — або, як мікроб, у повітрі, і ним усі дихають? Коли людина рухається, сумувати важко. Значно легше сумується, лежачи на спині, вдивляючись у небо. Або, лежачи на животі й розглядаючи мурашок у траві. Рубаєш дрова — не сумується. Перестав рубати, сів, витер піт із чола — знову сумуєш.
Коли Бог мовчить
14.11.2011
У читача Євангелія може скластися враження, що для віруючого можливо все, чого б він не забажав. Потрібно пересунути гору — помолися з вірою — і гора посунеться. Потрібна робота — помолися, і вона неодмінно знайдеться. Хочеться позбавитися від набридлої хвороби — лише помолися... Однак гори чомусь переставляються дуже рідко — всього кілька прикладів є в житіях святих. І молитовні прохання Господь не завжди виконує...
У чому справа? Невже Господь сказав неправду? Чи віра наша не така?
Воскресіння Христове видівши…
23.04.2011
Щоб великоднє привітання, ці два великих слова, вирвалося з грудей, як птахи з клітки, а не зірвалось з позбавлених життя губ за звичкою, спочатку треба пережити Страс-ний тиждень. Такий порядок. Спочатку «Слава, Господи, Хресту Твоєму Чесному», а по-тім — «і Воскресінню».
Помри зі Спасителем, тоді й оживеш у Ньому. Принаймні, здригнись, почувши про Його страждання, і дай душі виплакатись у Велику П’ятницю, і потім радій на світанку Во-сьмого дня!
Небо і земля
22.04.2011
Хресний хід Великої П’ятниці супроводжують сльози. Вони скупі, і люди ховають їх, опускаючи обличчя і відвертаючись від чужих поглядів. Хресний хід великодньої ночі дає сльозам рясно литися, а людям не соромитися їх плину. Це — радісне життя душі, це солона волога, що очищує душу від усякого бруду. Той не знає радості, хто у Великдень не лив сліз, а в дні Страстей не стримував ридань.
Людина на ім’я Ісус
13.04.2011
Господь наш Ісус Христос є, без сумніву, сущий над усіма Бог. Його Божественна природа достатньо проявила Себе в ділах, які ніхто, крім Нього, не творив: воскресіння мертвих, вигнання бісів, влада над істотами сотвореного світу... Але ж і людиною Ісус теж був реально. Це не було ілюзією.
Над вавилонськими ріками
07.03.2011
Коли сумно нам, ми не повинні зі шкіри пнутись, щоб зобразити веселощі. Слід лягти на обличчя своє й насититися зітханнями. Нехай хтось недоречно процитує Писання й скаже: «Завжди радійте, невпинно моліться». Та ж ми знаємо, що ми грішники, і що «горе й утиск всякому, хто робить лихе». Ми не в раю, але все ще на шляху до нього.
Дім твоєї душі
07.02.2011
Наш духовний дім будується так важко й так повільно, його стіни так часто завалюються, незакінчена будівля така негарна й завершенню робіт не видно кінця саме тому, що ми будуємо абияк і косо-криво. Будуємо за принципом «і так піде», ніби будуємо не для себе, а працюємо в стройбаті й споруджуємо казарму для чужого підрозділу.
Що потім?
05.08.2010
Христос воскрес, і апостоли, у день Розп’яття схожі на розполоханих овець, що залишилися без Пастиря, стали схожими на левів. Царственим риком безстрашної проповіді вони сповнили Всесвіт.
Христос воскрес, і мученики тисячами й десятками тисяч почали зустрічати смерть з усмішкою. Згасли багаття в демонських капищах, а самі капища перетворилися на храми Божі, тому що Христос воскрес!
Завдання номер один
01.07.2010
Молитва дасть свободу. Наважуся сказати, що хто не молиться, той ніколи вільним не бував. Свобода пересувань — хіба справжня свобода, якщо, переміщуючись, людина грішить тими ж гріхами й мучиться тими ж докорами сумління? Свобода споживання — хіба справжня свобода, якщо бажання розпалюються й очі розбігаються, а радість придбання проходить швидко, як у дитини?
Дві правди
05.04.2010
Діти вміють сміятися відразу же після сліз. Ще сльози котяться по щоках і блищать на віях, а дитина може вже дзвінко сміятися. Це теж образ переходу від посту до Пасхи, від суму до торжества. У цих двох режимах, сліз і радості, загартовується душа, немов вибігає з парної, щоб кинутися в крижану воду.
«Верую, ибо абсурдно»
24.09.2009
Благословлятиму Господа кожного часу. Благословлятиму Його, встаючи вранці і лягаючи ввечері; благословлятиму, промахнувшись молотком по головці цвяха; благословлятиму, лягаючи на операцію. Благословлятиму Господа в бідності і в достатку, в юності і в старості для того, щоб змогти, зуміти благословити Його в хвилину смерті.
Повернення до раю
20.04.2009
Господь-переможець, грізний та милостивий водночас, зійшов у пекло. Його сходження розпороло пекельне черево так, як ніж кухарки розпорює черево зловленій рибі, і тепер усі, хто чекав на нього, — вільні. Але не натовпом, а по черзі направилися праведники до Спасителя. Спочатку вони розступилися, і Христос, уважно вдивляючись усередину, сказав слова, що колись уже лунали: «Адаме, де ти?»
Чи ходив Христос до Тибету?
24.03.2008
Про період життя Христа між дванадцятьма та тридцятьма роками нічого не говориться у Писанні. Спаситель, безсумнівно, нікуди не відлучався з Палестини. Віруючі у Христа як у Бога розуміють, що Бог не має чому вчитися у людей. Не вчитись у них, а спасати їх Він прийшов. Але є ще один аргумент.
Людина стає дорослою, коли любить дітей
11.02.2008
Вся трагедія, вся нудьга, вся потворність життя в тому, що треба бути «дорослим», вона від необхідності топтати «дитинство» в собі. Людина стає людиною, дорослою в хорошому значенні цього слова, коли вона нудьгує за дитинством і знову здатна на нього. І вона стає поганим дорослим, якщо вона цю здатність у собі глушить.
Шлях із пекла
12.11.2007
В православній іконографії немає ікони Воскресіння Христового! Знайоме всім нам зображення Христа, який у білосніжних ризах виходить з гробу зі стягом у руці, — це пізніша католицька версія, котра з’явилася тільки у післяпетрівські часи в російських храмах.Пасхальною іконою православної Церкви є ікона «Зішестя в пекло».
Прорив у Вічність
05.11.2007
Перед тим, як воскреснути, Він був Дитям, годувався груддю, плакав від голоду. Він потребував тепла і захисту. А потім ріс і трудився, втомлювався і мерзнув, голодав і ходив пішки. Його сварили земляки і хулили книжники, Його зрадив один учень і від Нього відмовився інший. Те, що можна пережити на землі, Він пережив і відчув так само, як відчуваємо ми. Він має право нас судити не тому, що Він — Бог, але і тому, що Він — Людина.
Вiдчинити Йому дверi
13.09.2007
Головне свято християн — свято Великодня. Це свято воїнів, котрі перемогли у битві. А друге за значущістю свято — Різдво. Це свято дітей. Ці два свята взаємопов’язані, вони натягнуті між полюсами християнського життя, наче дзвінка струна. Вони утворюють стрижень, навколо якого обертається Всесвіт.
Духовне та душевне
10.09.2007
Молода людина, яка не знає про життя Церкви, в силу властивої вікові гарячковості, нонконформізму, може захоплюватися рок-музикою, рухом хіпі тощо. Ми не повинні суворо засуджувати її за це. Гірше, якщо людина, вже ставши церковною, повертається назад і захоплюється тим, що властиво людям, які ще шукають, але не знайшли. Така людина є неблагонадійною для Царства Небесного.
Про подвиг
04.09.2007
Подвиг, що залежить від випадковості, зухвалості, честолюбства або збудження вином, не є справжнім подвигом. Істинний подвиг виходить з глибокого змісту людського духу та проходить через усе життя людини. Подвиг є необхідним не тільки у військовий час. Якщо ми живемо у світі, ми живемо тільки завдяки багатьом подвигам людей, що нас оточують.
Христос Воскрес!
04.09.2007
Чим ближче, душе, наблизишся до Сонця — Воскреслого Христа — покаянням і смирінням, тим більше променів благодаті Його в тебе увійде. Лише приступай до Нього з дитячою вірою, без сумніву й лукавства. Довідаєшся, що є мудрість, що мужність, що милосердя, що помірність. Даровані тобі будуть нетління й чистота, краса й правда.
День народження Церкви
04.09.2007
У день П’ятдесятниці, у випромінюванні небесного світла, у гучних поривах бурі, у сяйві й блискоті чудових вогнів народилася Новозавітна Церква. Після Зішестя Духу Святого Сіонська світлиця стала першим християнським храмом, а громада учнів Христа (всього 120 осіб) — Всесвітньою Церквою — за Божественною ідеєю і призначенням,
Сине, дай Мені твоє серце!
04.09.2007
Дух не може зійти на залікову відомість чи пенсійну книжку. Він може увійти тільки в серце. Саме це серце і просить Творець у людини: «Сине, дай Мені твоє серце!» Просить не через ревнощі чи суворість. Просто в Нього є тільки один Дарунок, який Він може подарувати нам: Самого Себе. Чи зможемо ми Його вмістити?
Проповідь на Різдво Христове
04.09.2007
Непомітно прийшов Христос на землю: Він відкрився тільки тим, хто шукав Його. Непомітний Він і сьогодні, тому що хто шукає Його? Хто побачив свою духовну хворобу? Хто віддасть себе до рук Небесного Цілителя? Спала земля Різдвяної ночі — спить і сьогодні смертним сном, і тільки страшні потрясіння пробуджують деяких, щоб вони озирнулись і жахнулися своєї загибелі.
Великий Піст
04.09.2007
Твої м’язи мляві, твій соціальний статус зобов’язує тебе до певних правил. Ти мудрий в очах тих, хто знає тебе. І ось ти, як останній хлопчисько, обливаючись потом і напружуючи кволе тіло, дряпаєшся на дерево. Ти виставив себе на посміховисько. Але тебе це не хвилює. Це — піст.
Під покровом Божої Матері
04.09.2007
Згідно історичних відомостей, Ця Жінка прожила на землі 72 роки. За всіма суспільними уявленнями, кар’єри Вона не зробила, жодного значного успіху не досягла. В Неї не було ані палаців, ані маєтку, ані шляхетського титулу. Лише одна Її фраза визначила долю Її та й долю всього людства: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!
| Отрок.ua в: |  |
 |
 |