Вимкнути плеєр і почути себе
19.03.2009
Ми залюбки долаємо труднощі, отримуючи освіту, будуючи кар’єру чи займаючись екстремальними хобі, терпимо численні самообмеження, займаючись творчістю. А особливої винахідливості й терплячості ми набуваємо, працюючи для гріха. Але щойно нам потрібні зусилля, без яких неможливо стати людиною, в нас чарівним чином усе змінюється: не лише природні для нас неміч, лінь, страх, але й лютий спротив, відторгнення. Чому ми не здатні й малого потерпіти при роботі над собою?
Високе мистецтво життя
23.09.2008
Людину важливо не рятувати від страждань, не відволікати, не заглушати їх позитивними навіюван¬нями, а дати можливість зробити досвід їх подолання та переживання особистісним, духовним багатством, котре позбавляє комплексу жертви і відкриває висо¬ке мистецтво життя. Адже муж невипробуваний мало знає,— каже Писання.
Чому Бог так ченців любить?
24.01.2008
Тонка, точна у спостереженнях, світла за духом та іронічна за стилем, книга Олесі Ніколаєвої «Нічого страшного» викликає справжню читацьку радість. Це почуття виникає при знайомстві з сучасною літературою не так часто. Особливо у випадку з сучасною православною літературою. Взагалі, словосполучення «православний роман» вимогливого читача швидше насторожить, оскільки найчастіше релігійна прив’язка сприймається як виправдання, індульгенція недосконалому тексту, його рятівне «проте», як кажуть психологи. Чудові проза та поезія Олесі Ніколаєвої цього виправдання явно не потребують.
Обери життя
06.12.2007
Говорити про смерть так само важко, як і про життя, тому що це дві однакові за важливістю сторони буття. Ми тремтимо, розуміючи невідворотність і остаточність смерті. Але ж у житті також усе невідворотно й остаточно, безодня минулого й невизначена неосяжність майбутнього тривожать не менше, ніж момент смерті, що чекає попереду.
Важко бути дорослим
10.09.2007
Часто нам «не вигідно» бути в теперішньому, тому що ми не хочемо, боїмося бачити себе реально, не хочемо брати на себе відповідальність за обставини нашого буття! Ось несвідомо і бігаємо від нього, то впадаючи в минуле, то мріючи про майбутнє, або просто не пам’ятаючи себе у своїх пристрастях.
Дорости до любові
10.09.2007
Покохавши, ми обираємо людину з іншого людства, для нас вона виняткова, унікальна. Всі інші стають тлом, а вона одна — незвичайна, єдина, відмінна від усіх. Гештальт-психологи так і визначають цю ситуацію: фігура на тлі. Та як часто, взявши шлюб із цією унікальною «фігурою», ми прагнемо переробити її «під себе», перевиховати, керувати її життям, опираючись на своє розуміння. Адже цим самим ми позбавляємо коханого індивідуальності, нівелюємо, неначе знову повертаємо у тло. І особистість, обрана нами саме за якісь властиві тільки їй риси, для нас тьмяніє; зникає, знищується власне об'єкт любові.
Веселий час посту
10.09.2007
Великий піст часто сприймається як час, що «легалізує» нашу журливість, звичне побутове страдництво. Коли ж іще більш «пристойно» мати незадоволено-похмурий вираз обличчя і суворість у поводженні з ближніми? Коли, як не зараз, покарати їх всіх своєю «нещасливістю»? А вислів про «веселий час посту» видається зовсім незрозумілим.
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке. Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555. |
Отрок.ua в: |