«Нормальні люди»

— Хочу як усі нормальні люди, розумієш?! — говорила, схлипуючи, моя подруга.

— А що це за люди? — відмовлялася розуміти я.

— Це люди, які сидять у кафе й отримують задоволення від життя. Вони ходять по магазинах й один до одного в гості. На їхніх обличчях можна прочитати впевненість у своїх силах. Раніше я була такою, зараз ні.

Вибір дистанції

У сім’ї є час для «ми», коли всі захоплені спільною справою, дозвіллям, — і є час «я» і «ти», коли кожен зайнятий своїм. Є люди, яким важко бути «ми», але це не означає, що сім’я для них не важлива. Просто їм частіше за інших хочеться побути на самоті. Є люди, яким важко бути «я» — їм постійно потрібен хтось поруч, їм важко приймати самостійні рішення.

Ми дуже потрібні одне одному

Ми всі добре знаємо, що треба нам, чого хочемо ми. Однак мало цікавимось потребою ближнього, ще менше відгукуємось на неї словом, ділом, душею. Коли ми відкриємось ближньому, то дізнаємось, що красуні плачуть від невзаємного кохання, розумники почуваються дурниками, загальним улюбленцям ні з ким розділити горе.