Максим Федорченко
Федорченко Максим — за фахом юрист, випускник Запорізького держуніверситету та Університету Маастрихта (Нідерланди). Постійний автор журналу «Отрок.ua». Одружений, батько двох дітей.
e-mail: MFedorchenko@yandex.ru
Репатріація ложки
04.02.2013
Дімка споглядав місцеву розкіш із роздратуванням. Він і сам спочатку не розумів, чому його так дратує чистота пляжів і моря, охайність квітників і газонів, вигладженість тротуарів і прямизна шосе. Адже хіба не брак усього цього там, удома, на Батьківщині, якось підштовхнув його шукати комфортний відпочинок тут, де «все включено» і все працює? 
Авіамоделізм
27.12.2012
На фанерних покришках красувалися легкокрилі літачки, що ширяли у блакитному небі. Усередині лежали рейки, планки, пергамент, клей, — усе, що потрібно, аби зібрати й запустити свій власний літальний апарат. Коштували ці набори доволі дорого, купити самому таку річ мені було не до снаги. Але навіть тривале споглядання світлих продовгуватих коробок, що пахли сосною, було радісним, обіцяючим, обнадійливим.
Дитячий час
26.07.2012
До останнього не віриш, що літо скінчилося. Вранці 1 вересня вдягаєш нову шкільну форму — і не віриш. Йдеш до школи трохи призабутою дорогою — і не віриш. Даруєш свій букет учительці — і все одно не віриш. Ось уже й до класу ведуть на перший урок — а ти не віриш, гарячково сподіваєшся, що свято буде врятоване — ще хоча б на тиждень, хоча б на день.
Об’єктив
23.07.2012
Час іде, плине, летить, мчить або повзе, однак це все ті самі 60 секунд, зібрані у хвилину, 60 хвилин, складені в годину, і 24 години, утрамбовані в добу. Як змусити найкращий швейцарський годинник відрахувати 5 хвилин, що «пролетіли» або «проповзли»? — Не вийде! — А відчути всередині себе ту, цілком визначену, швидкість, з якою рухається час, нічого не варто, це так само, як відчути температуру повітря або подув вітру.
В гаражах
09.04.2012
Весною трапляється ця коротка, тривалістю у кілька днів пора, коли все навкруги дихає обіцянням близького і певного щастя. Це обіцяння ніби урочисто дається усім — і людям, і тваринам, і рослинам. Достатньо завмерти, спокійно почекати трохи у тиші і спогляданні, і обіцяння неодмінно буде виконано. Таке от очікування — і саме по собі щастя.
Тлумачення сновидінь
23.02.2012
Я блукав дивним будинком, з якого неможливо було вибратися, — ані через двері, ні через вікно. Дім скрипів мостинами й дверима, стукав віконницями і ринвами, постогнував кроквами і завивав коминами, він весь розгойдувався на вітру, погрожуючи розвалитися, але тримався, стояв, не падав. Мені було страшно і самотньо. Я гукав, кричав, гупав кулаками у двері, але мені ніхто не відповідав.
Комутатор
13.02.2012
Установки за умовчанням є не тільки в комп’ютерах, телефонах і пральних машинах. Їх цілком достатньо і в наших головах — величезний склад підігнаних думок на всі випадки життя. «Клац!Клац!Клац!» — з готовністю реагує цей склад на нових людей і нові події. Питання лише в тому, що «мовчить» у цьому випадку — розум, совість, серце? Чи відмовляємося ми думати, соромитися або любити?
Вічне кохання
22.12.2011
Я вже старий. Мабуть, мені вже недовго лишилось. У моєму житті було багато захоплень і навіть, гадаю, кохання. Та все минає, і все минуло, і життя моє добігає кінця. Одна, лише одна любов зосталася в мене. Тепер, коли вона — єдина, її краса лише яскравіша. Кохання моє, ти засліплюєш своїм сяйвом у порожнечі, що нині оточує мене. Нікого немає в моєму житті, тільки ти.
Страшна сила
28.11.2011
Як багато жартів про жіночу логіку, жіночий розум, дівочу пам’ять та інші особливості розумового процесу прекрасної половини роду людського просто нав’язло в зубах. Але насправді це навіть не критика жіночого розуму — це звеличування чоловічого. Але ця реальна чи позірна перевага не має ніякого значення. Адже Творець дав жінкам красу — зброю, таємницю якої не здатен розгадати жоден чоловічий мозок.
All Inclusive
24.10.2011
Є така туристична «фішка» — «усе включено». Привозять туриста до глянцевої резервації — море, пальми, басейн, ді-джей — і видають йому ключі від номера та карту ресторанів. І народ, який сповна сплатив за «все», день у день старанно навантажує їжею тарілки і наповнює склянки. Словом, від’їдається. А що, зручно — коли-не-коли скинути з себе тягар побутових турбот. Зручно, але... якось образливо. Невже оце «все» — справді все?
Будь же ти людиною!
13.10.2011
Дорослий не стане плакати за тим, за чим плаче дитина. У дитини поріг, через який її з розмаху б’є свій і навіть чужий біль, такий невисокий. Кривда, брехня, сором — усе маленька людина омиває слізьми. Стаючи дорослими, люди нарощують свій поріг чутливості, відгороджуючись ним від свого та чужого лиха і прикростей. Цей поріг, неначе бруствер, робить нас майже невразливими.
Керч у сімейному альбомі
08.08.2011
Татове пароплавство мало довгу і таємничо-секретну назву, що закінчувалася словом «розвідка». Моряки зазвичай так про це пароплавство і казали: «розвідка». Ця контора знаходилася у місті Керч. Судна, які належали пароплавству, також базувалися у Керчі, тому з цим містом у мене поступово зв’язалися слова «відхід» і «прихід». Коли я дещо підріс, мама почала брати мене з собою — на «прихід» і на «відхід».
Сто вісім ударів
18.07.2011
Землетрус — звичайна для Японії справа. Щоразу, проте, країна відновлюється і як і раніше лідирує в рейтингу світових економік. Але землетрус і цунамі 11 березня 2011 року змусили нас знову замислитися. І не тільки про долю Японії, але й усього людства. Адже всі ми — на одному, Адамовому, ковчегу.
Двосічна цивілізація
27.06.2011
Жодна велика цивілізація давнини після досягнення піка розвитку на цьому піку не втрималася. Незалежно від того, як пишно вони цвіли, цивілізації занепадали. Зі своїх піків сипалися і китайці, і єгиптяни, і греки, і римляни: щойно вони досягали бажаного рівня споживання, приходила доля в образі варварів, епідемій, стихій, революцій і ставила жирну криваву крапку.
Зустрічі на Ельбі
16.05.2011
У Німеччині трамваї ходять за розкладом. Там взагалі все за розкладом і за правилами; часом здається: замри — і почуєш, як чітко і злагоджено працюють тонкі деталі величезного годинникового механізму цієї країни.Про те, скільки часу лишилося до наступного трамвая, сповіщає електронне табло. Мені треба було чекати хвилин десять (німець би сказав: «десять хвилин», тому що десять — це десять, а не щось середнє між дев’ятьма й одинадцятьма).
Таємниця лікарняних халатів
10.02.2011
Одного разу хлопчаки, а з ними і мій бравий дядько, розкопали курган неподалік від села. Цей пагорб був курганом лише за формою; старі люди казали, що до війни тут ніяких курганів не було. Виявилося, це був німецький дот. А може, й не дот. Доволі широке приміщення було заставлене до самої стелі ящиками з харчами й напоями. П’ять гвинтівок — вичищені й змащені — складені пірамідою. У кутку — мотоцикл BMW з коляскою...
Дитячий світ
02.12.2010
Описом і вивченням цього світу завжди займалися дорослі. Долі цього світу завжди вершили дорослі. І дітей виховували також дорослі, намагаючись передати їм свої уявлення про цей світ. Але Спаситель, коли прийшов на землю, сказав людям: Пустіть дітей приходити до Мене. І ще: будьте як діти. Чи не означає це, що діти ближче, ніж дорослі, і до спілкування з Господом, і до правильного розуміння світу?
ЖВЛ
13.09.2010
Він був Тарзаном плавнів, повелителем риб, птахів, звірів і дачниць. Він і схожий був на Тарзана — мускулястий, засмаглий, довге заплутане волосся, ясно-сині очі. У чому б він не вийшов на берег, завжди здавалося, що на ньому настегенна пов’язка зі шкіри леопарда й намисто із зубів того ж хижака. Куди б він не дивився, здавалося, що він прицілюється.
Відкриття Америки
19.08.2010
500 років тому ніхто не чув про Америку. 240 років тому ніхто не знав, що таке США. За європейськими мірками, в такої юної країни ще все попереду. Однак нація, що виникла на новому континенті, хоча й виросла з європейців, вирішила кроїти себе тільки за мірками своїми власними, американськими. Можливо, саме в цьому наша з ними схожість: ми, як і вони, відрізняємося від решти світу.
Best друг
29.06.2010
Деяких сіамських близнюків можна розділити, а деяких не можна. У них спільні органи — і тоді одним доводиться жертвувати, щоб вижив інший, доводиться вершити жорстоке милосердя. А двоє як одне тіло мають усі органи спільні — і вибір неможливий. Чи не тому в Євангелії згадується саме одне тіло?
Гіркі уроки
24.05.2010
Мені пощастило — серед моїх однокласників я був найбільш начитаним, тому легко справляв враження найрозумнішого — і на людей навколо, і, передусім, на себе. Потім мені десь трапилася фраза «він більше знав, ніж розумів»... Але в шкільні роки достатньо було навіть невеликих книжкових знань, щоб відчувати свою перевагу. Університет виявився не найкращим місцем для таких ілюзій.
«Не бійся казки, бійся брехні…»
15.12.2009
Ось уже півроку ми не дивимося новини й ток-шоу. Замість цього ми дивимося казки — про Гаррі Поттера й Фініста Ясного Сокола, про Королівство кривих дзеркал і про Братство кільця, про Нарнії й про няню МакФі. Чарівники, феї, дракони, добрі молодці й гарні дівиці легко й без шкоди замінили нам президентів, прем’єр-міністрів, депутатів, перевертнів у погонах і тропічних диктаторів...
Європа «А»
09.11.2009
Ранок вихідного Це найкращий час у європейських містах — і в столичних мегаполісах, і в провінційних містечках. На вулицях зовсім пусто, й твої кроки тільки підкреслюють прозору тишу ранку. Вогні реклам і вітрин непомітні в сонячному світлі. Місто легко й невимушено відкриває тобі своє справжнє обличчя.
Важко бути людиною
29.09.2009
Ось сусід, старий років сімдесяти. Він повільно вибирається з ліфта, змушуючи нас нетерпляче тупцювати на місці. Так само повільно, обережно він долає поріг вхідних дверей. Ми ж поспішаємо! Мабуть, до магазину зібрався, в руках старомодна сумка. Самотній він, треба б якось зайти, може, в магазин, в аптеку збігати, так-так, обов’язково... Потім схаменешся, що не бачив його вже деякий час. Мабуть, місяців зо два...
Не бійся, Я з тобою!
27.07.2009
Чи не правда, що сьогодні можна жити з комфортом? Від злодіїв нас охороняє міліція. Від хвороб — щеплення, вітаміни та інші медичні штучки. Пожежі приборкують суворі люди у мідних шоломах, а страхові компанії поспішають розрадити погорільців. З усіх сторін чути запевнення, що не покинуть, допоможуть, простягнуть руку. Окремі громадяни, цілі колективи і потужні організації оточують нас піклуванням та увагою. Живи й радій! А ні ж бо. Щось заважає. Якесь сильне почуття. І знання про те, що десь там вартують люди — у білих халатах, мідних шоломах, у камуфляжі, зі зброєю у руках — не рятує від цього почуття.
Кіно для справжнього чоловіка
04.05.2009
Світ хоче від нас створення образу горезвісного Справжнього Чоловіка передусім за допомогою атрибутів, які можна придбати, і чим дорожчі атрибути, тим більш мужній, тим «справжніший» їхній власник. Про те, що атрибутика без змісту — фальшивка, адепти усього «справжнього» замовчують. За їхньою логікою, «справжній чоловік» — це шалений споживач, який мислить стереотипами з рекламних роликів і глянцевих журналів.
На Берлін!
30.03.2009
З залізобетонною безцеремонністю стіна пролягла крізь вулиці й будинки, крізь життя і долі. Поблизу Рейхстагу є невеличкий імпровізований меморіал, присвячений тим, хто загинув, намагаючись подолати цю стіну. На паркані прикріплені роздруковані на принтері фото. Чоловіки, жінки, люди молоді і не дуже, навіть діти, вони намагалися покинути Східну Німеччину; їх убивали власні прикордонники. За різними оцінками, при спробі втечі загинуло від 125 до 1245 осіб.
Норвегія: шлях додому
09.02.2009
Така непоступлива природа навчила норвежців з повагою ставитися до себе, тому міста дуже гармонійно вписуються в ландшафт і не простягають у всі боки щупальця звалищ і шлейфи диму. Людина взяла від природи рівно стільки простору, скільки необхідно й достатньо: коли автобус рухається прокладеною крізь граніт дорогою, до сірої скелі можна без зусиль дотягтися рукою, а на поворотах інстинкт змушує відсахнутися від вікна.
Миром Господу помолимся
08.12.2008
Чому помирають ті, кого ми любимо? Чому бувають війни і го¬лод? Чому люди холоднокровно вбивають своїх братів? Чому нам буває нестерпно боляче? Чому у світі, створеному Господом, Котрий є Любов, стільки ненависті і зла? — Чи то відповідей немає, чи то запитання неправильні, але люди продовжують ці запитання ставити — собі, священику, Богу...
Для чого нам віра?
15.09.2008
Храми споруджують «ні цар, ні Бог, ані герой». Храми завжди будують люди, і будують усією громадою — по копійці, по цеглинці, убогі та багаті, грішники та праведники. Чому ж ми знову і знову, вже 1020 років споруджуємо храми? Навіщо ми відновлюємо храми, зруйновані нашими ж руками? Для чого нам віра?
Це — добре
07.07.2008
Не кожен здатен витратити роки на проникнення у таємниці всесвіту, аби відчути цю мудрість та проникнутися побожною повагою до величі замислу Творця. Але майже кожен може дивитися на зорі — немає місця на землі, звідки не видно зірок. Подивіться, це «добре», бачите? І зорі, і трави, і дощ — це «добре» навіть без глибокого розуміння прихованих у них таємниць.
Монгольський степ
19.06.2008
«Ти не українець, якщо в тобі немає монгольської крові», — єдина фраза, яку чистою російською мовою сказав старезний монгол, що навчає стрільбі з лука відвідувачів етнографічного музею під Улан-Батором. Незабаром я дійсно почував себе в Монголії як удома, проте кров тут ні до чого.
Дива в колесі
26.11.2007
Диво — ключик до людської душі. Ключик дуже тонкий, підібраний з любов’ю та вмінням, він не просто відкриває цю душу. Він відкриває її вчасно і для певної мети. Мета ця стає цілком зрозумілою лише тоді, коли ти її досягаєш, коли душа твоя повністю розкриється назустріч диву.
| Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке. Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555. |
| Отрок.ua в: |  |
 |
 |