«Ніхто більшої любові не має…»
11.09.2007
Сашко був іще живий, іноді він приходив то тями, часом його погляд ставав навіть осмисленим, болю він, схоже на все, вже не відчував. Ми стояли перед ним на колінах, і в ті моменти, коли до нього поверталася свідомість, він хрипло шепотів: «Тепер на що я придатний, додому хіба що, ну хоч мамці допомогти, та от підлікуюся вдома — і до вас, і за братом дуже сумую... він на мене чекає... я знаю... ми вдвох до вас повернемося, слов’яни... рідненькі...»
Отрок.ua в: |