Нема нам шляху сумувати!
11.05.2009
Дехто, приходячи в Церкву, чомусь вважає належним для християнина нещасно-скорботний вигляд і боїться не лише сміятися, але навіть посміхатися, оголюючи зуби. Інші ж, подібно до Гоголя, уявляють, що хвороблива туга, важкість і бажання втопитися якнайкраще допомагають отримати звання ченця; а після висвячування батюшки, ототожнюючи значимість сану з власною важливістю, напускають крижану неприступну солідність і відкривають рот лише для того, щоб вчити, викривати і наставляти.
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке. Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555. |
Отрок.ua в: |