Дракони Сходу і Заходу
16.11.2015
Дракон давно вже перебрався в дитячу літературу і фантастику, ставши в наш час маленьким і нестрашним. Насправді образ «крилатого змія» в історія надзвичайно складний — тут метафори перемішуються з реальними спостереженнями, значуще обертається на смішне, а маленька іскра полум’я казкового дракона раптом сягає самих небес… Отже, до вашої уваги короткий нарис «драконознавства», що оповідає про два основні типи цих істот — східний і західний, а також про основні місця їхнього проживання. 
Шлях до Еммауса: туди й назад
21.05.2015
Подорожні віддалилися від Єрусалима, вони йшли швидко (боячись переслідування), а потім стишили ходу й заговорили. Лука — який потім напише про це — більше мовчав. Він був старшим, можливо, віра його була сильнішою чи серце надто боліло й нило, але в основному говорив інший, молодший і гарячіший, — Клеопа. Вони обмірковували вражаючу звістку, яку принесли жінки рано-вранці...
Метаморфози журби
03.04.2015
Журба — ковзання далекої зорі на обрії. Це не меланхолія, ні, не беззмістовний відчай, доторк журби легкий та м’який, мов руки сліпців, що плетуть сіті, тонкими пальцями нанизують петлю за петлею пам’яті: ось твоє перше побачення й сухе листя щасливого вересня; ось рання зимова служба, коли серце співало й боліло «за всіх і все».
Березень: свіжопофарбована лавка
26.03.2015
А згодом, за один день, усе змінюється. Наче на калькуляторі плюсують безліч цифр, а тоді раптом натискають знак «дорівнює». Цей перший по-справжньому весняний день займає весь простір, і ми розуміємо — зими вже немає. А двірники прибирають залишки її реквізиту — кучугури, які вирішили перечекати теплий час у тінистих місцях…
Як горять рукописи
24.02.2015
Усім відоме твердження з роману Булгакова про те, що рукописи не горять. Не намагаючись сперечатися з цим твердженням, автор запрошу замислитись про відповідальність митця за сво творіння і про те, що залишитися собою, відмовитися від неправди важливіше, ніж створити навіть щось прекрасне: чи то рукопис, чи щось інше.
Дні після Різдва
02.02.2015
Свята, численні, веселі, з корками, що вилітають з шийки пляшок шампанського, зі дзвоном курантів, із запахом мандаринів; зі свічками різдвяної служби, з кучугурою, що висвічується біля церкви, де в снігу виліплені ясла Спасителя, а довкола стоять фігурки волхвів із золотом, ладаном і смирною, Богородиці та святого Іосифа… Ці свята закінчилися. Здається, що друга половина січня — тьмяний, нудний час, такий собі «понеділок» нового року.
ДуЖе серйозна справа
11.12.2014
Пропаганда в наш час (відраховуючи від початку ХХ століття) завжди показувала речі значно гіршими чи набагато кращими, аніж вони є насправді. Але її неприйняття не повинно полягати в антитезі, яка протиставляє одні надхмарні палаци іншим. Реалізм і частка іронії будуть тут найбільш доречними. Адже християнство все ж знає, який цей світ і яким має бути майбутній.
У серці дому
30.10.2014
Не слід звинувачувати ці речі за нинішній світ споживання. Їх можна пожаліти: позбавлених теплих рук майстра, розхвалених та оббреханих байдужою рекламою, безсоромно вивалених на прилавки. Пожаліти речі-одноденки, на які замість довгого життя вдома, усередині дому, у серці дому та людському серці (як улюблена іграшка або рипучий дідусів стілець) чекає хвилинне — комарине — буття й мертвотне скніння на смітнику.
Подорожі до вічного дому
04.08.2014
Біблійне протистояння Давида й Голіафа важко прикласти до карти Першої світової війни. Кожний із ворожих блоків постає Голіафом, і навіть маленька Сербія була частиною величезної Антанти. Давид змагається на іншому рівні, в багнюці та холоді окопів: ось цей зарослий бородою і волоссям, наче єгипетський відлюдник, французький «пуалю», німецький учорашній студент — лейтенант, російський «різноокий» поет-кавалерист — усі вони, по обидва боки фронту, в Шампані й Галіції, нагадують відважного пастушка, що вийшов із пращею проти величезної і нещадної сили «віку цього».
Не більше ніж видимість
09.06.2014
Ікони й дерев’яні статуї спалювалися в багаттях — під веселі пісні, в колі людей, що танцювали карманьйолу, поряд із гільйотиною — по-справжньому шанованою святою дівою революції. Патріотизм, як завжди, виправдовував будь-які акти вандалізму. Із книг робили пижі. Гробниці й свинцеві дахи абатств ішли на кулі, старовинні слюсарські вироби й огорожі храмів — на списи. Тепер перелита бронза дзвонів розцвітала віялами артилерійської картечі. Цікаво, що зворотне перетворення відбувається набагато рідше, наче метал гармат уже не хоче співати, йому більше пасує мовчання Вандомської колони.
Старі люди
06.02.2014
Наш час проходить під знаком вічної молодості — сорокалітні лише вступають у життя, п’ятдесятилітні закохуються, як хлопчаки. Старість відсунута кудись далеко, у сферу тихих лікарень, триповерхових районних поліклінік, де на червоних, ще радянських, сидіннях чекають своєї черги пенсіонери з відзнаками попередніх часів. Життя пройшло крізь них, і одяг теліпається, як простирадла на вітрі.
Пагорби й озера
25.11.2013
Русь до монгольського вторгнення — це дещо більше, ніж історична пам’ять. Саме там, за низькими зорями останнього холодного місяця перед нашестям ніби зберігається все радісне, юне, дитяче, звідти піднімається храм Покрови на Нерлі, там шумлять степовими вітрами рядки «Слова о полку Ігоревім», котяться-перекочуються клубочками царства золоте, срібне й мідне, а внизу, на самій глибині, сяє щит Олега, прибитий на воротах Цареграда.
Коми
21.09.2013
Подивіться, які зазвичай скупі, небагатослівні надгробні написи, як ущухає, згортається в крапку граматика, наближаючись до фіналу. У цьому тексті я хотів би навести кілька довгих цитат, виписок з художньої літератури, де відчувається це живе дихання речень, їхнє звуження і розширення у передсмертному та посмертному триванні.
Серпень
08.08.2013
Двісті-триста метрів по світлій пилюці, і стежка виходила до покинутих корівників, кладовища й поля. І поки я дивився на небо, намагаючись знайти хмари у гарячій спекоті, стежинка ховалася кудись, зникала, спускаючись у канаву або розчиняючись у білій пилюці. Вона (як, мабуть, і всі інші стежки) до часу берегла свою кінцеву ціль.
«Для мене останній бій»
13.05.2013
Канонерським човном «Сивуч» командував капітан другого рангу Петро Нілович Черкасов, спадковий моряк, учасник Російсько-японської війни, кавалер багатьох орденів. У 1915 році йому виповнилося 33 роки; крім служби, у 1913 році в себе на батьківщині, у Нижньому Новгороді, він був обраний гласним Балахінського земського зібрання. Капітан був м’якою та приємною людиною, красенем, улюбленцем команди, був одружений, дуже любив свою жінку, і все це, усе, чим було і чим обіцяло стати майбутнє життя, існувало для того, щоб втілитися в 35 хвилин бою з німецькою ескадрою.
Дерева
28.02.2013
Дерево має дивовижну властивість — воно завжди віддає людині тепло: нехай це будуть соснові дрова в печі, дубові стіни будинку, ялинка, що сяє барвистими вогнями, або гарячі запечені яблука на тарілці. І торкаючись до їхньої шорсткої (такої схожої на долоню) кори, відчуваєш, що вони насправді походять від саджанців, які давним-давно пустили своє коріння в центрі Світобудови.
Два солдати
20.12.2012
Справжнє милосердя є не стільки героїчним жестом, скільки умаленням себе, приниженням себе; таким міг би стати вчинок євангельського юнака, котрий усе ж вирішив за порадою Спасителя роздати своє багатство. Милосердя межує з дивацтвом і навіть безумством, і, мабуть, повною мірою можна вважати вчинок милосердним, коли він не звеличує, а принижує — і в очах тих, хто тебе оточує, і у власних очах.
Травневий грім
20.09.2012
У Наполеоні найбільше вражає навіть не державний розум, не полководницький хист, а якась легковажність, чи то відчуття, що й так усе складеться, чи то бажання, щоб усе склалося за його першим словом. Відомо, що накази Наполеона по армії редагував його начальник штабу Бертьє, доводячи до логічного ладу іноді доволі плутані розпорядження імператора.
Плоди Константинопольського саду
28.06.2012
Можливо, саме з монгольськими погромами Русі, перемогою турків на Косовому полі, із взяттям Константинополя наші церкви, православні люди немовби навчилися плакати, сумувати, наче приймаючи у свій історичний досвід, у своє сердечне почуття слова Господа Ісуса Христа в одному з найтрагічніших місць Євангелія: «Тепер віруєте?..» — у своїй скорботі, у своєму розсіянні, у поразці...
Маленькі солдатики
17.05.2012
Вони рухались по різні боки кордонів, сповнені тріумфу, немов лицарі, немов хрестоносці, — тільки згодом стало зрозуміло, що велична процесія стане хрестовим походом дітей, хрестовим походом бідних, і — як уже в 1915 році напише Максиміліан Волошин — «це покоління буде винищене, воно вже майже винищене європейською війною вщент».
Квітень: неподалік від вічності
16.04.2012
Весна легко рухається крізь час, зближуючи нас із тими, якими ми були колись і бодай частково будемо завжди. В її цвітінні є потужна всепоглинаюча радість, котра, як кип’ятильник, занурюється в наш настрій, збаламучуючи його дивовижними бульбашками, нерозважливими, а від того ще більше необхідними вчинками.
| Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке. Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555. |
| Отрок.ua в: |  |
 |
 |