Я ніколи не був один…
20.09.2007
Кожен похід до храму був війною, кожне молитовне правило — артобстрілом. По дорозі на службу щось спонукало мене вийти з транспорту, піти в гості чи повернутися додому. Залишившись одного разу таким чином удома, я почувався дуже погано, після чого вирішив ніколи так більше не робити. Мені було важко молитися, я не розумів слів, які читав, хоча проблем із читанням не було. Я був людиною з понівеченим розумом і поламаними почуттями, і у 20 років мені належало змінити свій спосіб мислення і світосприйняття.
Отрок.ua в: |