Абетка економічної грамотності

Нотатки Дон Кіхота

Економіка — слово, яке позначає певну таємничу й всемогутню реальність у світі людських відносин. У газетах і на телеекранах: «рентабельність», «конкурентоспроможність», «інвестиції». На кухнях і в курилках: «скільки коштує?», «де взяти грошей?», «позич на місяць»...

Готовий разом з Настасією Пилипівною погодитися з думкою Лебедєва про те, що "ми живемо в часи третього коня вороного, і вершника, що має вагу в своїй руці, бо все у теперішній вік на вазі й на договорі, і всі люди лише права й шукають: "ківш пшениці за динарія, і три ковші ячменю за динарія"...Але...слідом за цим з’явиться кінь чалий і той, кому ім’я Смерть, а за ним уже пекло..." (Ф.Достоєвський, «Ідіот»). Лебедєв, як відомо, був спеціалістом із тлумачення Апокаліпсису. Унікальність цього літературного персонажа потребує окремої розмови, що ми й зробимо у свій час. Але зараз повернімося до нашої теми й нашого світу, де все, аж до калорій, розтрачених у коханні, підраховується й переводиться у банківські знаки.

Економіка холодна, як міжзоряні простори. Маючи вигляд науки безкомпромісної, нетерпимої до заперечень, економіка претендує на управління життям людства самотужки. Їй не потрібні помічники в особі моралі чи метафізики. Вона сама, спираючись на свій розум, свої обчислення й свою доцільність, насмілюється диктувати життю умови. Кому народжувати дітей і скільки народжувати, а кому взагалі не народжувати й стерилізуватися. Кого лікувати й рятувати, а кого не лікувати, оскільки дорого й марно. З ким воювати і з ким ділитися надприбутком, а кого залишити без роботи й приректи на еміграцію або жебрання. Для всіх цих явищ в економіки є свої холодні аргументи. Якщо ви хочете стати вбивцею мільйонів, але не хочете сісти при цьому у в’язницю, обґрунтуйте своє людожерство за допомогою економіки. Це справа перевірена. Люди їй вірять.

«Змилуйтесь, — закричить людина, притиснута скрутою, — але це жорстоко!» — «Зате економічно виправдано, вигідно, а, отже, неминуче», — скажуть їй. Світом, мовляв, править економіка, а в неї немає ні співчуття, ні інших сентиментів.

Це все жахливо і звично, але не втрачає жахливості через звичність.

Я згоден видатися схожим на Дон Кіхота з Ламанчі, згоден і на неуникні в цьому випадку насмішки, але все-таки скажу те, що думаю.

Без моральності й релігійності економіка не має права на існування. У людини, яка користується економікою, повинна бути висока мета й позитивний моральний ідеал. Інакше системи, вибудувані нею, будуть без жалю пережовувати живих людей, не роблячи винятків для самих творців системи. Як там говорив дорогоцінний Лебедєв: «Не вірю я, мерзенний Лебедєв, возам, які постачають хліб людству! Бо вози, які постачають хліб усьому людству, без моральної основи вчинку, можуть преспокійно виключити з поля свого зору значну частину людства, що вже й було...»

Це було сказано з приводу промислової лихоманки в людстві, в якій одні бачили запоруку майбутнього щастя, а інші — запоруку майбутнього людоїдства. (Див. роман «Ідіот», частина третя).

Мрію про створення земного раю на основі егоїзму й економічних законів зруйнувала сама історія. Але віру в усемогутність грошей ще належить зруйнувати. І ще сміливіше й активніше потрібно повстати проти витіснення моралі зі сфери грошових відносин, бо економіка — це не просто сфера дії моралі. Це — сфера перевірки моралі на предмет її наявності чи відсутності.

Капіталізм, як відомо, виник і розвинувся у протестантському середовищі. Католику з його надією на благодать і очікуванням Царства Небесного, так само, як і православній людині, прибуток не потрібен. Ситість бажана, спокій треба, здоров’я не завадить. Але прибуток — не потрібен. Капіталізм — це величезна кількість енергії, накопиченої для Небес, але розтраченої капіталізмом заради земних цілей.

Зовсім не хочу ганити швейцарських годинникарів та англійських мануфактурників. Хочу лише сказати, що з-поза спини економічного процвітання визирає релігійний світогляд. Він же визирає і з-за спини економічної відсталості. Сподіваюся, зрозуміло, що в першому й другому випадках це будуть різні світогляди, хоча обидва — релігійні.

Той протестантизм, з утроби якого виповзли капіталістичні відносини, був явищем гарячим і молитовним. Батьки нових економічних систем молилися Богу, не розлучалися з Біблією й були невибагливі в побуті. Нині все це — вчорашній день. Сьогоднішній капіталізм зробив можливим випуск таблеток, які нікого не лікують і навіть не створювалися з метою когось лікувати. Вони вироблені, щоб упхнути їх у споживача за допомогою реклами та інших маніпуляцій і отримати прибуток. Все!

І так — в усіх сферах господарювання. Це і є те, про що говорив Лебедєв: перетворення благодійників людства на людожерів і наближення четвертого коня, блідого (див.: Об’явл. 6, 6-8).

Православ’я ніколи не розкриє вуст, щоб проповідувати працю заради прибутку. У всякому разі, лише заради прибутку. У цьому сенсі ми завжди будемо відставати й програвати в економічних змаганнях. Але Православ’ю є що сказати людині про працю, про законний заробіток, про хліб насущний.

Наприклад, можна сказати про те, що в праці є насолода. Є у столяра втіха, невідома Ангелам. А саме — відчувати тепло виструганої тобою дошки й бачити, як у твоїх руках окремі шматки дерева перетворюються на табурет, на стіл, на дитячу іграшку. Майстер і ремісник відрізняються один від одного мірою любові до своєї справи.

Православ’я — віра східна. А Схід — справа тонка, і там завжди було повно людей, яким гроші потрібні не для того, щоб їх було більше, а лише для того, щоб у домі не закінчилися борошно й олія. Якщо західна душа метушиться й кидається на всі боки, якщо їй цілого світу замало, то Схід задоволений з того, що є. Він вдячний і йому вистачить.

Найчарівніше місце на землі — це православний монастир. Там працюють, але не заради прибутку, а заради загального блага й для того, щоб не бути неробою. Відчуваєте різницю? Один працює, щоб витрачати на втіхи. Інший працює, бо ні про що, крім додаткової вартості, думати не вміє. Чернець трудиться, щоб упокорити себе, щоб хліб задарма не їсти, щоб бути корисним для інших, нарешті, щоб мати можливість допомогти нужденному брату. І сама природа відплачує ченцям вдячністю. Вода в монастирських колодязях смачніша, ніж у колодязях сусідніх сіл. Квіти в монастирях цвітуть яскравіше й пахнуть краще, ніж у будь-якому саду. І яблука монастирські смачніші, ніж у Мічуріна, а хліб духмяніший, ніж на столі в царя Соломона.

Працювати, щоб їсти. Працювати, щоб розбагатіти. Розбагатіти, щоб не працювати. Розбагатіти за будь-яку ціну. Вкрасти украдене, пограбувати грабіжника, вкрасти у того, хто вкрав украдене. Суцільний жах і глибина божевілля.

Я сьогодні їв, і діти мої нагодовані. Сонце так розкішно сідає і згасає в морі. Скільки мені років? А втім, яка різниця? Хіба не вічність попереду?

Господи, як багато лиха прийшло у світ разом з економічною грамотністю.

Опублiковано: № 6 (42) Дата публiкацiї на сайтi: 08 February 2010

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Абетка економічної грамотності

Абетка економічної грамотності

Андрій Ткачов
Журнал «Отрок.ua»
Економіка холодна, як міжзоряні простори. Маючи вигляд науки безкомпромісної, нетерпимої до заперечень, економіка претендує на управління життям людства самотужки. Їй не потрібні помічники в особі моралі чи метафізики. Вона сама, спираючись на свій розум, свої обчислення й свою доцільність, насмілюється диктувати життю умови. Кому народжувати дітей і скільки народжувати, а кому взагалі не народжувати й стерилізуватися. Кого лікувати й рятувати, а кого не лікувати, оскільки дорого й марно. З ким воювати і з ким ділитися надприбутком, а кого залишити без роботи й приректи на еміграцію або жебрання.
Розмiстити анонс

Результати 1 - 18 з 18
22:27 24.10.2010 | Вадим
Экономика скорее не наука, а скорее смесь черной магии и трюков на сцене.
Ну, к примеру, в науке опыт повторяемый. Если я смешал кислоту и железные опилки то я получу сульфат.
В экономике повторяемости опыта нет.

А с выводом -- конечно согласен. Дети сытые и одетые, я пока что здоров... Подниму на ноги (и чтоб не были экономистами), расскажу о вечности.

И умирать не страшно будет -- потом встретимся.
04:04 02.09.2010 | Александр
Сверхактуально!
Но точка возврата уже пройдена, и "содомы с гоморрами" получат своё. К несчастью, вместе с праведниками, ибо плотность материального уже, увы, такова, что разделима лишь в духом мире... Абсолютно безнравственные экономика и политика - два тех апокаллиптических бледных, сочетаесых в одном, имя коему Погибель! Деться ли от этого куда? Да! И только Верой да спасёшься!!! Что ни говори - Момент Истины вот он...

ВНЕ

Я ведь не экономист!
От чего мои доходы? -
От закатов, от восходов...
Сколько стоит палый лист,
В рощах шум дождей осенних,
Птиц отставших пересвист,
Бой ночной часов настенных?

Не политик я. Поэт!
Бой часов - мне дар бесценный -
Достаёт, как взгляд со сцены,
Где играют в белый свет. -
Там идёт игра по-крупной.
Мне та сцена недоступна.
Я не вхож туда... Завет!

Встал политик на часах,
Стрелки взял на абордаж.
Сколько стоит смертный страх,
Несговорчивость «в верхах»?
Сколько времени мне дашь -
Завершить свой круг поэм
Да исчезнуть насовсем?
15:50 23.06.2010 | Катерина
Спасибо. Власть денег велика. А власть денег в городе умножается во сто крат. И желания просачиваются в мозг помимо воли, а суета притягивает помыслы к земным проблемам. Мы нашли способ этого избежать, частично, конечно. Наш путь не самый простой и не всем подходит, да и не всем полезен. Мы просто уехали из столицы за 120 км. Деньги конечно никто не отменил и работать приходится не меньше. Но нет ощущения захлопнувшейся мышеловки. Солнце светит и Слава Богу, дождь идет - ура, огород не надо поливать... Сразу оговорюсь - я не фанатик фермерского хозяйства - у меня там всего -то сотки полторы огорода. Но я могу себе позволить работать меньше по специальности, а больше быть с семьей именно потому, что уровень запросов автоматически понижается. Я когда в Киев приезжаю - просто физически ощущаю как "хо-о-очу" активизируются. Соблазнов в жизни и так хватает, а если еще в такой среде находишься, где все как Терминале пр. Торика (" ДИМОН"). Это я к тому, что можно научится обходиться малым и радоваться каждой мелочи. Но все это реально прочувствовать и живя в городе. У каждого свой путь. Но если ощущаешь, что задыхаешься в бетонных джунглях - можно и сбежать. Главное знать зачем это делается. А то можно всю жизнь бегать в поисках внешнего счастья ... Просто иногда нужно остановиться, поднять лицо к Небу и решить для себя - от этого я могу отказаться, а без этого не проживу. И попросить Бога помочь выбрать то, что наиболее полезно для твоей души. " Все мне дозволено, но не все полезно...". Правильный вопрос иногда важнее ответа...
22:51 10.04.2010 | Лидия
Часто запутываешься в жизни из-за денежных передряг. Но я заметила, как только ты терпимее относишься к ним, приходит неожиданная помощь (возвращают долг, премию дают и т.д.).
Многие говорят, что отец Андрей слишком субъективен в этой статье. Да, это так. Но именно он дает нам повод разволноваться, покопаться в себе. Отец Андрей - не зефир, его всем любить не нужно.
19:02 21.03.2010 | Христина
Мне особенно нравится о труде, не как о попытках стать как можно богаче, а просто для того, чтобы быть полезным..Хотя совремменный мир, особенно в городе, заставляет человека трудится, чтобы выжить..потому, что именно в городах мы очень зависимы от денег..
16:02 11.03.2010 | Оля
Я уже в прошлом церковный человек и сейчас церковное мировоззрение меня никак не интересует. Больше увлекаюсь психологией в широких спектрах, и различными духовными практиками. Хочу сказать вот что - Радует глаз то, что человек мыслит и воспринимает широко. Другое дело - мне никогда не нравилось когда всё под одну гребёнку.

Самое красивое место на земле — это православный монастырь. Там трудятся, но не ради прибыли, а ради общего блага и для того, чтобы не быть праздным. Чувствуете разницу? Один трудится, чтобы тратить на удовольствия. Другой трудится потому, что ни о чём, кроме прибавочной стоимости, думать не умеет. Монах трудится, чтобы смирить себя, чтобы хлеб даром не есть, чтобы быть для других полезным, наконец, чтобы иметь возможность нуждающемуся брату помочь. И сама природа платит монахам благодарностью. Вода в монастырских колодцах вкуснее, чем в колодцах соседних сёл. Цветы в монастырях цветут краше и пахнут лучше, чем в любом саду. И яблоки монастырские вкуснее, чем у Мичурина, а хлеб душистее, чем на столе у царя Соломона.
- Всего лишь одно из убеждений. Надо же как-то обоготворить источник "счастья и истины", поклониться ему и воспеть....
У любой бабушки с доброй душой будут яблочки вкуснее. Любовь не зависит от каких либо рамок и религиозных исповеданий. Даже более того, практика показывает что, чем меньше этих самых исповеданий, тем проще душа и чище разум, а там и любви места больше. Поэтому относительно того что православие или православный монастырь это незыблемый источник духовных благ и счастья приходится опровергать глядя в души людей искалеченных церковью.
17:04 25.02.2010 | Ищущая
Извините, конечно, но я не могу понять, почему так заострено внимание на западной цивилизации и та том, что "западной душе всего мира мало"??разве восточная многим лучше? Разве мы - люди, не равны перед Богом? К чему такое разделение?
17:15 18.02.2010 | Дмитрий
Я имею высшее экономическое образование, но данная статья НУЖНА для ознакомления студентов экономических вузов! Особенно сейчас, когда, кризис, работы мало. Стоит задуматься о сути прибавочной стоимости! Жалею, но не все потеряно, что не приобрел профессию, которая приносит удовольствие от сделаного своими руками!
17:50 16.02.2010 | Аня З
На протяжении всего времени обучения в институте я не могла смириться с тем, что единственная цель любого предприятия, это получение прибыли, но получив образование и пользуясь своими знаниями больше времени стала уделять духовным вещам.
10:07 13.02.2010 | Елена
прот.Андрей Ткачёв один из немногих священников, чьи статьи ждёшь и кого хочется цитировать. Спасибо.
17:17 11.02.2010 | maxim
Замечательная статья! Я директор предприятия и верующий человек. Зачастую это сочетание вызывает у новых знакомых недоумение:как можно совмещать такие "несовместимы вещи".Всем говорю - можно!И к тому убеждаешься, что Господь не оставляет в любой сфере деятельности, если ты сам не хочешь с ним расставаться. Храни Вас Господь!
12:58 11.02.2010 | Зоя
Спасибо отец Андрей,для меня вы стали не только духовным гидом но и литературным. Достоевского окрыла для себя благодаря вам. Храни вас Бог и вашу семью!
12:39 10.02.2010 | Константин
Выпускнику: Да, сгоряча применил некрасивую словоформу. Прошу прощения у всех увидевших её.
11:57 10.02.2010 | выпускник
Константину: Все сказанное в этой статье о соотношении протестантизма и капитализма о. Андрей явно почерпнул из классической работы немецкого социолога Макса Вебера «Протестантская этика и дух капитализма». Труд классический, изучается в большинстве университетских курсов по социологии. Авторитет Вебера как ученого - незыблем. В этой статье нет ни малейшего повода для Вашего некрасивого упрека о. Андрею.
08:49 10.02.2010 | Константин
Уважаемый Андрей! Вы умный человек до тех пор пока не упоминаете протестантов. Я знаю, что многие из них Вас с удовольствием читают и слушают. И это действительно высокие истины для ВСЕХ людей, любящих Всевышнего. Какое же в Вас удивительное соседство драгоценных рассуждений о Боге и Его Слове с суждениями околоплинтусного уровня о людях инославных. К сожалению они платят той же монетой.
10:43 09.02.2010 | Сказка
Все правильно. Главное, все-таки, не умалять значение денег, ведь без них не поможешь тому, кому нужна помощь. И при создании семьи думать только "о любви" неземной эгоистично получается. Как сказала одна умная женщина: "Деньги - это солдаты, которые нам помогают". Глупо конечно посвящать жизнь бесконечному заработку и накоплению, но ведь Бог дал человнку разум, который грех не использовать для того, чтоб продумать благополучие семьи, подумать как заработать честно (!!!), как приумножить не ради тщеславия, но ради достатка близких людей (ну, и о себе не забудем). Не следует забывать, что человек, все-таки, существо живое - из реальной плоти и мы живем в реальном мире. Главное - мера, и крайности в зарабатывании денег не должны определять жизненный путь человека. Но если ты чувствуешь в себе силы и понимаешь, что можешь заработать честно (+ при любви к работе) то Бог в помощь и достаток уже не порок...
10:16 09.02.2010 | Людмила
Спасибо. Каждая Ваша статья радует, дает повод к размышлению о вещах духовных и,не только... Вот захотелось разобраться - "капиталистические отношения выползли из чрева протестантизма" или наоборот. А может они дети западной цивилизации и нет в этом минуса...
09:52 09.02.2010 | Георгий
о.Андрей,примите благодарность от моей семьи. Здравые мысли,слова,помогающие понять происходящее...Еще-бы побороть лень,и взяться за Ф.М.Достоевского...

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: