Отрок.ua

This page can found at: https://otrok-ua.ru/ua/sections/art/show/azbuka_ehkonomicheskoi_gramotnosti-1.html

Абетка економічної грамотності

Протоієрей Андрій Ткачов

Нотатки Дон Кіхота

Економіка — слово, яке позначає певну таємничу й всемогутню реальність у світі людських відносин. У газетах і на телеекранах: «рентабельність», «конкурентоспроможність», «інвестиції». На кухнях і в курилках: «скільки коштує?», «де взяти грошей?», «позич на місяць»...

Готовий разом з Настасією Пилипівною погодитися з думкою Лебедєва про те, що "ми живемо в часи третього коня вороного, і вершника, що має вагу в своїй руці, бо все у теперішній вік на вазі й на договорі, і всі люди лише права й шукають: "ківш пшениці за динарія, і три ковші ячменю за динарія"...Але...слідом за цим з’явиться кінь чалий і той, кому ім’я Смерть, а за ним уже пекло..." (Ф.Достоєвський, «Ідіот»). Лебедєв, як відомо, був спеціалістом із тлумачення Апокаліпсису. Унікальність цього літературного персонажа потребує окремої розмови, що ми й зробимо у свій час. Але зараз повернімося до нашої теми й нашого світу, де все, аж до калорій, розтрачених у коханні, підраховується й переводиться у банківські знаки.

Економіка холодна, як міжзоряні простори. Маючи вигляд науки безкомпромісної, нетерпимої до заперечень, економіка претендує на управління життям людства самотужки. Їй не потрібні помічники в особі моралі чи метафізики. Вона сама, спираючись на свій розум, свої обчислення й свою доцільність, насмілюється диктувати життю умови. Кому народжувати дітей і скільки народжувати, а кому взагалі не народжувати й стерилізуватися. Кого лікувати й рятувати, а кого не лікувати, оскільки дорого й марно. З ким воювати і з ким ділитися надприбутком, а кого залишити без роботи й приректи на еміграцію або жебрання. Для всіх цих явищ в економіки є свої холодні аргументи. Якщо ви хочете стати вбивцею мільйонів, але не хочете сісти при цьому у в’язницю, обґрунтуйте своє людожерство за допомогою економіки. Це справа перевірена. Люди їй вірять.

«Змилуйтесь, — закричить людина, притиснута скрутою, — але це жорстоко!» — «Зате економічно виправдано, вигідно, а, отже, неминуче», — скажуть їй. Світом, мовляв, править економіка, а в неї немає ні співчуття, ні інших сентиментів.

Це все жахливо і звично, але не втрачає жахливості через звичність.

Я згоден видатися схожим на Дон Кіхота з Ламанчі, згоден і на неуникні в цьому випадку насмішки, але все-таки скажу те, що думаю.

Без моральності й релігійності економіка не має права на існування. У людини, яка користується економікою, повинна бути висока мета й позитивний моральний ідеал. Інакше системи, вибудувані нею, будуть без жалю пережовувати живих людей, не роблячи винятків для самих творців системи. Як там говорив дорогоцінний Лебедєв: «Не вірю я, мерзенний Лебедєв, возам, які постачають хліб людству! Бо вози, які постачають хліб усьому людству, без моральної основи вчинку, можуть преспокійно виключити з поля свого зору значну частину людства, що вже й було...»

Це було сказано з приводу промислової лихоманки в людстві, в якій одні бачили запоруку майбутнього щастя, а інші — запоруку майбутнього людоїдства. (Див. роман «Ідіот», частина третя).

Мрію про створення земного раю на основі егоїзму й економічних законів зруйнувала сама історія. Але віру в усемогутність грошей ще належить зруйнувати. І ще сміливіше й активніше потрібно повстати проти витіснення моралі зі сфери грошових відносин, бо економіка — це не просто сфера дії моралі. Це — сфера перевірки моралі на предмет її наявності чи відсутності.

Капіталізм, як відомо, виник і розвинувся у протестантському середовищі. Католику з його надією на благодать і очікуванням Царства Небесного, так само, як і православній людині, прибуток не потрібен. Ситість бажана, спокій треба, здоров’я не завадить. Але прибуток — не потрібен. Капіталізм — це величезна кількість енергії, накопиченої для Небес, але розтраченої капіталізмом заради земних цілей.

Зовсім не хочу ганити швейцарських годинникарів та англійських мануфактурників. Хочу лише сказати, що з-поза спини економічного процвітання визирає релігійний світогляд. Він же визирає і з-за спини економічної відсталості. Сподіваюся, зрозуміло, що в першому й другому випадках це будуть різні світогляди, хоча обидва — релігійні.

Той протестантизм, з утроби якого виповзли капіталістичні відносини, був явищем гарячим і молитовним. Батьки нових економічних систем молилися Богу, не розлучалися з Біблією й були невибагливі в побуті. Нині все це — вчорашній день. Сьогоднішній капіталізм зробив можливим випуск таблеток, які нікого не лікують і навіть не створювалися з метою когось лікувати. Вони вироблені, щоб упхнути їх у споживача за допомогою реклами та інших маніпуляцій і отримати прибуток. Все!

І так — в усіх сферах господарювання. Це і є те, про що говорив Лебедєв: перетворення благодійників людства на людожерів і наближення четвертого коня, блідого (див.: Об’явл. 6, 6-8).

Православ’я ніколи не розкриє вуст, щоб проповідувати працю заради прибутку. У всякому разі, лише заради прибутку. У цьому сенсі ми завжди будемо відставати й програвати в економічних змаганнях. Але Православ’ю є що сказати людині про працю, про законний заробіток, про хліб насущний.

Наприклад, можна сказати про те, що в праці є насолода. Є у столяра втіха, невідома Ангелам. А саме — відчувати тепло виструганої тобою дошки й бачити, як у твоїх руках окремі шматки дерева перетворюються на табурет, на стіл, на дитячу іграшку. Майстер і ремісник відрізняються один від одного мірою любові до своєї справи.

Православ’я — віра східна. А Схід — справа тонка, і там завжди було повно людей, яким гроші потрібні не для того, щоб їх було більше, а лише для того, щоб у домі не закінчилися борошно й олія. Якщо західна душа метушиться й кидається на всі боки, якщо їй цілого світу замало, то Схід задоволений з того, що є. Він вдячний і йому вистачить.

Найчарівніше місце на землі — це православний монастир. Там працюють, але не заради прибутку, а заради загального блага й для того, щоб не бути неробою. Відчуваєте різницю? Один працює, щоб витрачати на втіхи. Інший працює, бо ні про що, крім додаткової вартості, думати не вміє. Чернець трудиться, щоб упокорити себе, щоб хліб задарма не їсти, щоб бути корисним для інших, нарешті, щоб мати можливість допомогти нужденному брату. І сама природа відплачує ченцям вдячністю. Вода в монастирських колодязях смачніша, ніж у колодязях сусідніх сіл. Квіти в монастирях цвітуть яскравіше й пахнуть краще, ніж у будь-якому саду. І яблука монастирські смачніші, ніж у Мічуріна, а хліб духмяніший, ніж на столі в царя Соломона.

Працювати, щоб їсти. Працювати, щоб розбагатіти. Розбагатіти, щоб не працювати. Розбагатіти за будь-яку ціну. Вкрасти украдене, пограбувати грабіжника, вкрасти у того, хто вкрав украдене. Суцільний жах і глибина божевілля.

Я сьогодні їв, і діти мої нагодовані. Сонце так розкішно сідає і згасає в морі. Скільки мені років? А втім, яка різниця? Хіба не вічність попереду?

Господи, як багато лиха прийшло у світ разом з економічною грамотністю.

Опублiковано: № 6 (42) Дата публiкацiї на сайтi: 08 February 2010