Людина, що прожила п’ять життів

Репродукції картин Карло Боссолі можна знайти майже в будь-якому кримському путівнику. Так, цей художник-романтик був першовідкривачем краси Криму. Але окрім цього, виходець із Одеси з «неруськими» іменем та прізвищем прожив дуже розмаїте та дивне життя.

Дитинство

Колись у російській та українській мовах був поширений вислів «тесинський каменяр». Так називали каменярів зі швейцарського італомовного кантона Тічино (німецькою і французькою: Тесин). Кантон цей — суцільні скелясті високогір’я Альп. Тому тесинці ледь не з пелюшок удосконалювали вміння віртуозно обробляти камінь. Працювати ж чимало уродженців цих скель 200 років тому вирушали до Російської імперії, в тому числі й до України. Так, так, були часи, коли основний потік емігрантів йшов із Європи до нас, а не навпаки!

Таким шляхом потрапив до Одеси п’ятирічний хлопчик — тесинець Карло Боссолі. Батько його, каменяр, у 1820х роках став одним із майстрів — творців зовсім ще нового міста на Чорному морі. Син же каменяра належав до тих італійців (за мовою), котрих можна називати вундеркіндами від живопису. Маленького Карло в Одесі назавжди підкорило і надихнуло море — і, ще не навчившись письма, він уже робив замальовки впізнаваних морських пейзажів. Так майбутня професія одеського хлопчика стала очевидною для всіх оточуючих і його самого ще з дитячих років.

Вид Ялти

Але ніхто й не здогадався б, як скоро учневі одеської католицької парафіяльної школи доведеться заробляти на життя мистецтвом. Хлопчику було всього 11 років, коли новий російський імператор Микола І призупинив бурхливе будівництво в Одесі. Батько Боссолі залишився без грошей, а від переживань і геть зліг. Тоді юному Карло, аби утримувати себе, маленьку сестру і батьків, довелося влаштуватися продавцем в одеську крамницю картин і древностей.

Звісно, одного такого заробітку на всю сім’ю не вистачило б. Але хлопчик вибрав місце роботи «з умислом». Довгий час сидячи без діла в крамниці, він безперервно копіював старовинні естампи, гравюри, літографії, що там продавалися. І коли б не нещастя, не було б і щастя: під загрозою жебрацької долі для всієї сім’ї хлопчик виробив швидкий та вправний стиль малюнка.

Незабаром торгівля своїми роботами пішла у нього краще, ніж оригіналами. Сім’ю було врятовано. А «школа» старовинної гравюри істотно відбилася на стилі дорослих робіт Боссолі.

Підлітковий вік

Ще більше вплинула на майбутнього пейзажиста робота, на яку Карло пішов у 13-річному віці. Юний художник став помічником художника одеської опери. Сім років, проведених Боссолі над грандіозними полотнами декорацій, фактично послугували йому своєрідною академією мистецтв.

Одеському підлітку довелося, висловлюючись мовою сучасної комп’ютерної графіки, навчитися малювати не «растрово» (окремими мазками), а «векторно» (замкненими контурами, заповненими одним кольором). Це вміння вкрай важливе для створення багатометрових декорацій. У пізнішого Боссолі навіть у найменших роботах прослідковуються елементи цього підходу: вони стали своєрідною візитною карткою майстра і посприяли масовим репродукціям його робіт.

Залишки Генуезьких укріплень на Чуфут-Кале

Театр, у тому числі комедійний, проріс у живописі Боссолі ще одним зерням. Карло назавжди полюбив до своїх пейзажів, котрі зображали далекі простори, додавати на першому плані типову театральну «авансцену» — декілька іронічних деталей чи фігур, стократ ближче розташованих до глядача, ніж основна тема. Усе це створює характерну драматургійність і панорамність картин Боссолі — погляд по його «довгограючих» роботах проходить поступово: від однієї деталі глядач посміхнеться, від іншої здивується, від третьої замислиться, і від усіх разом одразу ж закортить міряти. Маленьке театральне чародійство...

Юність

Понад усе поталанило юному Боссолі, коли він знайшов щедрого мецената. Як відомо, такі люди в історії живопису іноді важать не менше від самих художників. Тут доля усміхнулась одеському хлопцеві просто царською усмішкою — подарувавши йому дружбу з генерал-губернатором одеським, бессарабським, таврійським і новоросійським — графом Михайлом Воронцовим.

Цей знаменитий правитель половини нинішньої України одного разу звернув увагу на романтичні декорації одеської опери. Розшукав їх автора. Слово по слову — і ось уже Карло отримує завдання намалювати пейзажі Одеси. Блискуче виконана серія і щедра оплата праці приносить Боссолі не просто гроші. Його запрошують на проживання — фактично, членом сім’ї — до одеського палацу Воронцових. Матері та сестрі художника правитель краю призначає солідний пенсіон.

Втім, безтурботне життя в палаці швидко обридло діяльному юнакові. Незабаром Боссолі за кошти Воронцова вирушає на декілька років до Італії — аби завершити свою неформальну освіту спогляданням класичного мистецтва. Цікаво, що Карло не підкорили художники Відродження. Його вразила сама, на той час бідна, країна, в якій розмовляли його рідною мовою і яка потерпала під владою чужоземців (Італія ще не була незалежною). Молодий російський швейцарець на все життя стає італійським патріотом; його життя окрім живопису набуває й революційної мрії: вільна Італія!

Татарський будинок у поселенні Алупка

Після повернення до Одеси, не затримуючись у палаці, Боссолі знову їде на два роки. Цього разу ближче: у кримську резиденцію свого мецената — Воронцовський палац в Алупці, що якраз будувався. Річ у тім, що художник-трудоголік запропонував правителю краю створити перший у світі кольоровий альбом, присвячений всьому Криму. Нагадаємо, що в ті часи (до 1860х років) Крим зовсім не був курортною меккою — це була занедбана пустинно-руїнна провінція з негустим населенням. Бідний край мало приваблював живописців.

Результат вояжів одеського швейцарця півостровом перевершив усі очікування. Кожна з півсотні його кримських літографій, незважаючи на їх густу і наполегливу романтичність, відрізняється дивовижною репортерською точністю передачі деталей (за яку Боссолі прозвали «журналістом з пензлем»). Краєвиди центральних вулиць Сімферополя, ялтинської набережної, вітрильників у Севастопольській затоці, інтер’єри татарських сакль і вид татарських свят середини ХІХ століття дійшли до нас у щонайменших подробицях завдяки роботам Боссолі.

Молодість

Художнику було 28 років, коли його мати, відчуваючи наближення смерті, попросила відвезти її на батьківщину, у швейцарські Альпи. Схоже, мудра жінка просто зрозуміла, що всесильний одеський меценат вже охолов до таланту її сина (а до самого Воронцова охолов імператор Микола І, котрий відправив генерала воювати на Кавказ). Подальше перебування палкого волелюбного швейцарця у почті російського вельможі могло дати багато грошей, але пригнічувало б душу й талант Карло. І мати, схоже, вирішила підштовхнути сина і доньку до репатріації в Європу. Так, із сімейних причин, живописець Боссолі покинув свою фактичну батьківщину Одесу — і став всеєвропейським художником (складно назвати країну, де б він не жив).

Поховавши матір, художник разом із сестрою-підлітком покинули й Швейцарію — Карло може жити лише в Італії; втім, і там не затримується. На кошти, зібрані під час проживання у Воронцових, невтомний Боссолі влаштовує собі й сестрі багаторічну поїздку всією Європою і Середземномор’ям — від Скандинавії до Північної Африки — заодно не лише роблячи замальовки, а й проводячи сестрі повноцінний курс загального навчання.

Швидкі пейзажі-замальовки Боссолі, дуже зручні для літографування, охоче приймає преса; він стає постійним арт-автором лондонської «Таймс». Однак навіть популярність не врятувала Карло від вислання з Італії на початку повстань італійців за незалежність. Тоді Боссолі у черговий раз переїжджає; цього разу в Лондон. Остаточно влаштувавшись керівником рисувальників «Таймс», він робить цю газету надпопулярною, а її карикатури, судові й парламентські замальовки — еталонними для преси того часу.

Коли вдарила Кримська війна Англії та Франції проти Росії (1853-1855), Карло публікує в Лондоні свій кримський альбом — і на декілька років стає чи не найбільш відомим і масово копійованим художником Європи. Адже фотомистецтво лише зароджувалося; а ні в кого з європейських живописців ще не було зображень Криму, досі невідомого куточка, котрий надовго став центром світових воєнних новин.

Зрілість

Ще через декілька років повстання в Італії розвинулося у війну за незалежність — Рісорджименто. І емігрант Боссолі повважав своїм обов’язком поборотися за свою третю (після Швейцарії і Причорномор’я) батьківщину. Важко повірити, що цей немолодий, але як і раніше безмежно енергійний чоловік встиг іще й немало повоювати — причому простим воїном в декількох родах військ: і в кінноті, і в піхоті, включаючи рукопашні бої. Більше того, війна війною — а в той же час три роки війни були й у всіх подробицях замальовані Боссолі (кількість малюнків досягла майже двохсот). І з тих пір рідко яке видання про Рісорджименто обходиться без цих замальовок.

Після проголошення незалежності Італії метр оселився в Турині. Він збудував собі віллу, котра в мініатюрі копіювала оформлення Воронцовського палацу в Алупці — художника не могла не мучити ностальгія за Кримом, Одесою, далекою чорноморською батьківщиною. Останні 25 років життя Боссолі майже не малював; подейкували про таємно прийняті ним католицькі чернечі обітниці. Не створивши власної сім’ї, Карло узяв до себе сина своєї сестри, що рано померла, — і віддав увесь свій час і душевні сили на його виховання, а потім і на підтримку сім’ї племінника.

Карло Боссолі відійшов у вічність у віці 69 років. Але навіть на цьому його невтомне тіло не спинилося. Згідно із заповітом, прах живописця повезли високо в швейцарські Альпи, у рідне місто його сім’ї — Лугано. А ще через кілька десятиліть поблизу оселиться великий і надзвичайно впливовий у ХХ столітті письменник Герман Гессе — який цікавився життям Боссолі і, на думку літературознавців, творчо використовував його біографію в своїх творах.

Опублiковано: № 6 (42) Дата публiкацiї на сайтi: 19 April 2010

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 1 з 1
00:43 22.04.2010 | Олька
Огромное спасибо за статью!!! И за то, что ОТРОК уделяет внимание живописи и биографиям художников!!! И это не просто сухая биография, а интереснейший рассказ, который помогает воспринимать красоту природы с картин мастера и пропускать ее через свое сердце. Я уверена, что созерцание красоты через полотна живописцев также играет немаловажную роль в нашей духовной жизни. Одно большое пожелание: почаще знакомить нас, читателей, с историями жизни художников и их работ! Еще раз спасибо!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: