Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

Що потім?

Що змінило для нас Воскресіння Христове? Ця найвеличніша подія перевернула все людське життя — і те, що після життя. Ми отримали надію, сенс і радісну відповідь на найскладніші питання.

Булгаков, відомий багатьом за романом «Майстер і Маргарита», товаришував з Ільфом, не менш відомим завдяки «Дванадцятьом стільцям». Одного разу, коли Ільф був серйозно хворим, Михайло Афанасійович прийшов розважити та розвеселити товариша. Він багато говорив, розповідав різноманітні історії, зокрема, одну, що трапилася з ним у Грузії.

В якомусь міністерстві з дикою абревіатурою в назві Булгакову та його супутникам пообіцяли допомогти з транспортом. Товариш, який обіцяв посприяти, попросив зачекати його, а в цей час до Булгакова підійшов чоловік з усмішкою на вустах і запитав: «Як справи?». Булгаков відповідає: «Нормально. Зараз дадуть автомобіль і поїдемо на вокзал». Товариш, променисто усміхаючись, каже: «А потім?» — «Потім до порту і — на пароплав». Той знову: «А потім?». Булгаков, починаючи ніяковіти: «Потім знову на потяг». — «А потім?» — «Потім з пересадками — до Москви». — «А потім?». Булгаков, зовсім розгубившись: «Потім вранці — в редакцію, у театр, у справах, загалом». — «А потім?».

«Уже й не знаю, чим би все скінчилося, каже Булгаков, — але підійшов той товариш, що обіцяв посприяти, і каже: «Облиште цього бовдура. Він іноземець і нашою мовою знає лише дві фрази».

Булгаков розсміявся, очікуючи такої ж реакції від Ільфа. Але Ільф серйозно глянув на товариша і запитав: «А що далі, Міша?». Хвороба Ільфа була серйозною. Можливо, дихання ангела смерті вже холодило йому потилицю. Там, де легковажне серце не помічало метафізики, для Ільфа вже звучали одвічні питання. «Що потім?».

Милосердний Боже! Яким холодом тягне від цього питання для тих, хто не вірить у життя прийдешнього віку! Змусьте невіруючу людину вслухатися серцем у ці два слова — що потім? — і скрипаль опустить смичок, водій вимкне двигун, професор закриє книгу. Перемістіть думку про смерть з окраїн свідомості в центр, і в пам’яті оживуть рядки Лермонтова: «Й життя — як поглянеш на нього уважно навкруг — Лиш жарт, де ні змісту, ні глузду немає».

Але що я чую? Не всі скрипалі опустили смички. Хтось продовжує грати струнний концерт Альбіноні. Не всі водії вимкнули двигуни. Хтось, пригальмувавши на мить, бадьоро поїхав далі. Не всі професори полишили свої кафедри. Залишились і ті, хто зміцнілим голосом продовжив читати лекцію.

Звідки в них ця сила й бажання жити далі, якщо два слова — що потім? — доведені до свідомості, повинні були покласти в домовину будь-який оптимізм і, немов би двома цвяхами, прибити над ним кришку?

О, запевняю Вас, у них є секрет. Не від байдужості та безглуздя вони продовжують звичну працю. Драма смерті для їхнього серця виразніша, ніж для багатьох інших. Але, зупинившись на мить, вони промовили чарівні слова і зцілилися від страху. «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що у гробах, життя дарував!», — ось що промовили вони, і, немов упир, завидівши світло вранішньої заграви, немов нудьга, зачувши передзвін дзвонів, зник для них безмежний смуток та безглуздя.

Христос воскрес, і апостоли, у день Розп’яття схожі на розполоханих овець, що залишилися без Пастиря, стали схожими на левів. Царственим риком безстрашної проповіді вони сповнили Всесвіт.

Христос воскрес, і мученики тисячами й десятками тисяч почали зустрічати смерть з усмішкою. Дівчата поспішали під меч радісніше, ніж до вінця, і діти випереджали в хоробрості сильних чоловіків.

Христос воскрес, і ріки премудрості розлилися від уст святителів та проповідників, які ще нещодавно жили в темряві гріха та неосвіченості, але які омилися, але які виправдалися, але які освятилися іменем Ісуса Христа і Духом Господа нашого.

Пустелі заселилися ченцями, тому що Христос воскрес!

Згасли багаття в демонських капищах, а самі капища перетворилися на храми Божі, тому що Христос воскрес!

Жінка зрівнялася з чоловіком, господар обійняв слугу, особистість стала важливішою, ніж народ чи держава, тому що Христос воскрес!

Зверху донизу розідралася завіса в Храмі. Благодать Божа, не бажаючи бути приватною власністю одного народу, до того ж — невдячного, повідомила себе для всіх, хто полюбив воплочену Істину.

Зверху донизу тріснули стіни пекла, і незлічимі душі, як птахи, влетіли в Небесне Царство, куди раніше за всіх увійшов урятований вірою й очищений стражданням розсудливий розбійник.

І я, той, що без будь-якої нитки опинився в лабіринті, той, що втратив самого себе, і той, що відчуває себе нікому не потрібним, раптом дізнаюся, що і я не забутий. Більше того, Він мене любить і знає моє ім’я. У вселенській великодній ораторії декілька нот призначені й для мого голосу.

Жити — означає жити вічно! І немає жодного страху в словах «що потім?». Потім буде місто, що сходить від Бога з неба, приготоване як наречена, вбрана для чоловіка свого. Потім буде голос, що скаже: Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерті. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося. І побачать лице Його, а Ймення Його на їхніх чолах.

Ось що буде потім, і те, що це буде, так само безперечно, як і те, що Бог — святий. Але не завтра це буде, і не наша справа — розмірковувати про час та строки. Потрібно йти вказаним шляхом. Подорожня пісня в нас уже є: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що у гробах, життя дарував!».

Опублiковано: № 2 (44) Дата публiкацiї на сайтi: 05 August 2010

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 16 з 16
11:33 17.04.2012 | Анна
Спасибо!
12:57 16.04.2012 | Tatianna
Xristos Voskrese!!!
Spasi Vas Gospody!
22:16 22.01.2012 | Ильф
Это всё понятно. А что потом?..
11:22 25.08.2010 | .
дякую!
20:59 23.08.2010 | Андрей
Это талант у о.Андрея. Талант зажигать людей. Зажигать верой во Христа. А еще он поэт, вам не кажется?
05:30 18.08.2010 | Александр
Как могуче, светло и достоверно!
Спасибо, отец Андрей, великое - благороден твой труд и так нужен людям!
14:30 13.08.2010 | Антон
Что потом знает Бог, нужно прислушиваться и быть высоко нравственным человеком.
14:03 13.08.2010 | Вячеслав
Спасибо!
00:03 12.08.2010 | Galene
"Сверху донизу треснули стены ада, и несметные души, как птицы, влетели в Небесное Царство, куда раньше всех вошёл спасённый верой и очищенный страданием благоразумный разбойник." Так красиво сказали. Спасибо!

20:33 11.08.2010 | ludmila
Спасибо!
16:10 11.08.2010 | Вікторія
Дякую Вам щиро за підтримку.
15:49 11.08.2010 | Людмила
Спасибо, отец Андрей, очень вовремя поддержали!
12:58 11.08.2010 | ludmila
СПАСИБО!
12:11 11.08.2010 | Enya
Дуже Вам дякую!
10:52 11.08.2010 | Анна
Спасибо!
10:22 11.08.2010 | A.A
Djakuju za vidnovlennja nadiji

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: