Дитинство Європи

Відчуття земної безпорадності вразило Європу тисячу років тому. Звідусіль юну цивілізацію підстерігали небезпеки. З одного боку насувався могутній і культурно розвинутий ісламський світ. З другого ― несподівано виникла сильна й непоступлива Русь. З третього ― фактично нізвідки звалилися вікінги-нормани, які спалили й перебили пів-Заходу. А з четвертого боку Візантія, на яку варвари довго дивилися з синівською надією, виявилася просто окремою країною зі своїм баченням земного й небесного.

Тоді закінчилося дитинство західних народів: вони виявили, що всесвітню християнську імперію у найближчому майбутньому не побудувати... Хоча в самій Європі християнська імперія все ж таки виникла. Щоправда, в неї не було чітких кордонів і в ній формально правили кілька десятків королів і феодальних властителів. Але це була справжня централізована, добре керована католицька імперія на чолі з папою римським.

У будь-якому разі з початку ХІ століття впродовж трьох-чотирьох століть було саме так.

Суворий стиль

Відразу ж у нової імперії з’явився свій єдиний культурний образ. Виник перший всеєвропейський стиль мистецтва, відомий нам як «романський стиль», або «романіка».

Романські споруди складно сплутати з будівлями інших стилів. Вони передусім масивні, позбавлені прикрас, прості за формою, вирізняються вузькими вікнами, часто розташовані на найвищій точці, що панує над місцевістю. І було б наївно пояснювати цю суворість підвищеною воєнною небезпекою, яка загрожувала в ті часи всім і вся. Очевидно, що архітектори романіки будували нарочито міцно, вони ніби хизувалися неприступністю, свідомо втілювали свої надії у надміцних стінах і приземкуватих склепіннях. Саме в романській архітектурі вперше в Середньовіччі з’являються величезні споруди, повністю збудовані з каменю; саме романіка дала світові поняття «замок».

Увесь світ тодішнього європейця був сповнений ворожих сил. Почуття беззахисності спостигло молоді нації ― і вони жадали надійного захисту, дому-фортеці й храму-фортеці. Виникло лицарство: каста воїнів, готових битися завжди й усюди. Звісно, лицарям потрібні й відповідні будинки: міцні замки. До речі, характерний образ лицаря у залізних латах з голови до ніг ― це ж теж нарочите обмундирування, не дуже виправдане з погляду воєнних технологій. Тут символічності було більше, ніж реальної потреби: це також свого роду романський стиль.

А в Іспанії, яка тоді лише починає відвойовувати землі в арабів, романські замки стали взагалі символом майбутньої перемоги і звільнення батьківщини. Недарма центр цього визвольного руху отримав назву Кастилія, що в перекладі означає «країна замків».

Монастир ― рушій прогресу

Романська архітектура ― не дуже міське зодчество. Власне, міське життя в Європі тоді лише зароджувалося: міста були просто великими селами. В них уже розвивалася торгівля, адміністративна діяльність ― але люди, зайняті цим, поки що вдовольнялися звичайними будинками сільського типу. З каменю в романському стилі будували лише замки, церкви й монастирі.

Монастирі у шматованій феодальними сварками Європі були найбільш життєздатним суспільним організмом. Обителі були багаті, майже незалежні від зовнішньої влади, бездоганно облаштовані внутрішньо, тісно пов’язані одна з одною і навколишнім народним життям. А самі ченці постійно й легко переміщалися по всьому католицькому світу, незважаючи на будь-які кордони й воєнні конфлікти.

Більше того, багато європейських монастирів тоді перетворилися в універсальні будівельно-художні заводи в комплекті з навчальними технікумами. Обителі не лише виробляли різноманітні вироби для церковних потреб, але й організовували цілі архітектурно-будівельні компанії. До середини ХІІ століття бригади мандрівних монахів-будівельників взагалі залишалися єдиними зодчими кам’яних споруд у європейському світі. Саме вони й звели шедеври замкової і церковної архітектури романіки.

Крім того, багато європейських монастирів зосереджували в себе списки античної і церковної літератури й активно навчали їй. Таким чином, спочатку вони були єдиними культурними центрами на тлі відсутності вищої освіти. У Європі, з її різким розрізненням між богослужбово-науковою мовою (латиною) і десятками розмовних діалектів, храмова й монастирська освіта не могла не розвиватися. З’являлися вищі школи. А при них зародилася й перша філософсько-наукова школа Заходу, яка від шкіл і отримала свою назву: «схоластика».

Вежі й портали

Романський замок або монастир, величний і недосяжний для ворогів, здіймався під небом над розсипом хиж, нависав над високою річною або морською кручею. Споруди гармонійно вписувалися у навколишню природу ― їхні ясні силуети часто ніби повторювали і збагачували природний рельєф, завершували його і зросталися з ним. Місцевий камінь, який зазвичай використовували для будівель, органічно поєднувався з ґрунтом і зеленню.

Однак у такій гармонії були парадоксальні особливості, дуже важливі для розуміння середньовічного світогляду. По-перше, це вежі й шпилі. Витягнуті в небо, ніби руки, подвійні вежі на фасадах храмів, прямостійні будинки-донжони посередині малих замків, пульсація шпилястих веж по стінах великих фортець і обителей ― усім цим романський стиль обдарував світ. У таких стрімких вертикалях є одночасно й зухвалість будівельників Вавилонської вежі, і страдницький крик богозалишеності, і щось від чіткої ієрархії папської церкви. Тобто в одній архітектурній деталі сфокусувалися всі найбільш характерні особливості європейської душі.

По-друге, романіка любила глибокі, багатоступінчасті дверні ніші-портали в храмах. При цьому ціль (вхід у храм) ніби вислизає і стає ілюзією. Таке враження, що у зодчих був досвід вислизання благодаті, її ілюзорного зникнення, яке вони і втілили у своїх вузьких, спрямованих углиб порталах.

До речі, багате оформлення храмових дверей, наприклад барельєфами з фігурами святих, теж зароджується в романіці. І такий жанр практично відсутній у традиційному православному зодчестві. Але ж особлива увага Заходу до храмових дверей, причому зачинених (лише тоді видно їхнє оздоблення), теж може свідчити про певний духовно-душевний досвід.

І нарешті, розвиток будівельних навичок у романському зодчестві нестримно витягував конструкції храмових будівель у довжину (той же ефект висковзування цілі-вівтаря!) й у висоту. Скоро, скоро це дитяче бажання пошвидше вирости й забути відчуття беззахисності розвинеться у бурхливе отроцтво західного світу з його надломами й бурями пристрастей, які знайдуть своє вираження у мистецтві готики.

Подвійність

Романіка ― стиль передусім архітектурний. Однак існував і романський настінний живопис: екзотичне переродження візантійської ікони. В одній романській картині поєднувалися різні точки зору й різні моменти часу, тіла перетворювалися в абстрактні схеми, а їхні пропорції були порушені. По суті, романські зображення святих були втіленими зображеннями людських якостей, а то й просто частинами орнаментів ― але ніяк не вікном із духовного світу. Тому невипадково, мабуть, що цей дивний жанр незабаром виродився, поступившись місцем скульптурі.

Тоді ж виник і перший жанр європейської світської літератури ― поезія вагантів (спочатку так називали мандрівних монахів і священиків, потім бродячих освічених поетів). Виховані на святоотецьких творах і давньоримській поезії, ваганти створювали абсолютно неможливі з сучасного погляду пісні. В їхніх текстах був щирий християнський дух ― і одночасно відверта антична еротичність (з таким посміхом: «мовляв, ми все ж розуміємо різницю між текстом пісні й реальним життям»). Парадоксальним чином сполучалися численні релігійні образи ― і простонародна, а часто й непристойна коміка.

Можна сказати, що поезія вагантів чимось споріднена із суфійською іронією Омара Хайяма або Хафіза. Поети Сходу теж нібито оспівували вино й жінок, однак при цьому не виходили із аскетичного світогляду, але «шифрували» його таким запаморочливим способом. Звісно, «вчене скомороство» вагантів далеко стоїть від загадок суфійської містики, але все ж таки явна аналогія тут прослідковується.

І нарешті, образ дитинства Європи був би неповним без найяскравішого народного явища Середньовіччя ― карнавалу. Будні західної людини тієї епохи регулярно змінювалися справжніми вибухами сміхової культури: «святом дурнів», «святом віслюка», театралізованими храмовими святами. Народні твори пародіювали й висміювали буквально всі сторони середньовічного життя, включно з віровченням і таїнствами Церкви. Величезної популярності серед усіх верств населення Європи тоді набули численні пародійні проповіді, весело-вульгарні «псалми» і «євангелія» і навіть «всеп’янійші літургії».

Наведемо невеличкий, але характерний приклад. З балаганних висміювань європейського Середньовіччя у різні мови світу ввійшов вигук «фокус-покус», від якого у російській мові пішло слово «фокус» (у значенні «трюк») і «фокусник». А первісно це бурмотіння пародіювало латинський євангельсько-літургійний вигук «hoc est Corpus Mea», що означає: це є Тіло Моє (Лк. 22, 19)...

Отже, на час середньовічного карнавального гуляння ніби відмінялася вся аскеза, і загалом слідування заповідям. Більше того, найсвятіше висміювалося в першу чергу. Громадяни щиро грали в розгул пристрастей, щоб потім до наступного карнавалу жити цілком благопристойним і стриманим життям.

Саме з цієї подвійності карнавального світу, романської архітектури, вагантської поезії, рицарської культури з середини ХІІ століття починає бурхливо зростати нова, підліткова, стрімко-динамічна культура Європи ― готика.

Опублiковано: № 3 (22) Дата публiкацiї на сайтi: 13 September 2007

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 4149439318442625.
Отрок.ua в: