Диво в коробочці

Непоспіхом даруйте — і дар подвоїть ціну.
Як Ви даруєте — вартує половину.
П’єр Корнель

«Свято наближається» — і не з порожніми руками, з подаруночками. Будь-який подарунок — це знак, за яким людина обов’язково здогадається, з любов’ю була обрана річ, чи тому, що «так заведено». Якщо замислитися, не така це проста справа — подарунки дарувати!

 

Можливо, ви пам’ятаєте перший подарунок, який дарували ви чи вам. Або той, що вразив і порадував більше за всі. Ось, наприклад, яка історія відбулася колись у Ялті. Була зима, ясний день біля моря з білими чайками. Ми гуляли по набережній, всі гуляли по набережній, і раптом підійшла незнайома дівчинка, засміялася, щось запхнула мені прямо в рукавицю. Я дивлюся, а це маленька жовта лама! Ламочка була гарненька, зовсім як справжня — і треба ж, щоб незнайома людина розлучилася з таким скарбом заради мене? Це було неймовірно. Так у два роки я дізналася, як чудово, що на світі є подарунки. Точніше, що на світі є дивовижно щедрі люди, які можуть щось дарувати просто через те, що гарний день, тому, що дарувати весело. Міні-ламочка мала здатність губитися, її завжди шукали, але вона знаходилася, роками переїжджала з нами з квартири на квартиру, а тепер навіть потрапила до журналу. І хоча в дитинстві у мене було повно інших іграшок, мені досі хочеться подякувати тій незнайомій дівчинці за «несподівану радість», яка запам’яталася на все життя.

Доки ти маленький, дарувати не дуже легко, набагато приємніше отримувати. Дитина ще не звикла чимось володіти, і така можливість її просто-таки зачаровує. Кожне нове поповнення в господарстві викликає радість, а як же радують подарунки на день народження, Новий рік, Різдво! Це час, коли всього хочеться, все цікаве і потрібне. Вигуки нетямущих дорослих: «Ну, навіщо тобі ця штука (пластмасова дудка, страхітливого вигляду трансформер)?« — не приймаються. Найкращий подарунок може бути не найдорожчим, а то й зовсім копійчаним, але щастя від нього безмежне.

Одного прекрасного дня відкривається нова можливість — дарувати й ділитися. «Бери, мені не шкода!» — запевняє зовсім ще молода людина. Не відривають від себе, а саме дарують справді цінні речі: наклейки, льодяники, залишки маминих парфумів. У дитинстві це настільки від усього серця, що нехитрий подарунок може запам’ятатися, як не запам’ятається жоден «дорослий». Одного разу, в першому класі, я отримала зворушливе зізнання у коханні. Це була крихітна металева скринька. Порожня. Точніше, всередині був тільки дивний запах водоростей, а може, акваріума. На питання, чому подарунок так пахне, дарувальник чесно пояснив, що в скриньці певний час жили равлики. Ну і що? Від цього він здавався тільки загадковішим і милішим.

Ми підростаємо, і наші іграшки стають все більш дорогими і складними, доки не прийде мить, коли на запитання «що тобі подарувати?» ми, розмахуючи руками, закричимо: «Та не витрачайте ви гроші, та що, насправді, мені потрібно?» Все, значить, ми самі стали дорослими, які хочуть вже не стільки подарунків, скільки уваги, доброго слова, любові. Припустимо, приїжджають онуки до бабусі з дідусем, вручають їм незграбну аплікацію або вишитий футляр для окулярів — а подивіться, як радіють літні люди! Значить, справа дійсно не в ціні…

Висока ціна вражає, але радості не гарантує. Один чоловік (з «нових росіян») дуже любив дарувати все дороге. Прийде в гості і всіх обдаровує «з панського плеча». Він закидав своїх знайомих делікатесами і побутовою технікою. Зате під свята ніхто не знав, що подарувати йому. Нічим же не здивуєш! А йому найпотрібнішими були захоплення і повага, які він намагався купити своїми подарунками. Це було зрозуміло, йому дякували і не ображалися. Хоча — чим цінніша річ, тим обережніше варто її дарувати.

Тут саме час написати щось на кшталт: «Ваші зусилля обов’язково помітять і оцінять». Але хіба мета подарунку — в тому, щоб нас помітили й оцінили? Нас, таких добрих, і щедрих, і уважних. Навряд чи хтось скаже, що дарувати погано, але й сюди, між найдобріші наміри й шляхетні вчинки, може прокрастися самолюбство. Тоді вже воно прискіпливо вибирає, що подарувати, чим ощасливити, труситься над кожною квіткою і листівкою і з захватом уявляє, як виступить у головній ролі — тріумфальній ролі дарувальника-благодійника. Звідси недешеві дрібнички, які демонструють багатство дарувальника, чи речі, які так подобаються йому самому, що він не в силах їх не купувати і не дарувати, щоб порадувати в першу чергу себе. Що ж, якщо ви зіткнулися з таким любителем дарів, доводиться проявити вміння прийняти, посміхнутися й подякувати — в будь-якому випадку.

Якби на світі існувала Інструкція з обдаровування-всіх-навколо, то в ній, я впевнена, було б сказано: «Щоб диво відбулося, повинні збігтися дві сили: бажання радувати і готовність радіти». Одного разу в школі нам спало на думку привітати класну з днем 8 Березня. Колективний розум запрацював. Жити стало краще й веселіше, у нас з’явилася таємниця. Доки сувора, похмура Надія Василівна готувала нам жахливу контрольну з математики, ми готували їй сюрприз. У записках висловлювалися думки, що подарувати, спеціально призначена людина вже збирала «по рублю з носа», батьків вирішили не залучати. Це були не найкращі, «перебудовні» часи, і ми відчували себе героями, коли подарунок нарешті був куплений — набір пластмасових салатників і крем для рук. Великий день настав, і з бойовим кличем «Ві-та-є-мо!» ми вручили класній наш сюрприз. Реакція була несподіваною. Вона швидше зніяковіла і навіть трохи злякалася, ніж зраділа — ось, мовляв, діти витратили на неї свої гроші, школа — не місце для «хабарів» учителям, та й просто ніяково… Багато чого було написано у неї на обличчі, як на дошці, але ми так раділи, що Надія Василівна відклала на хвильку свою суворість, зняла окуляри і все-таки посміхнулася. Ми перемогли! А може, якраз вона перемогла, бо перемогла себе і прийняла наш скромний подарунок, зрозуміла, як нам хотілося її здивувати.

Цікаво, що ж нас так радує в подарунках? Юрист скаже, що дарування — це угода, за якою одна сторона безоплатно передає іншій майно у власність. Може, в цьому і криється розгадка? З одного боку, саме життя привчає до того, що «безкоштовний сир — тільки в мишоловці», за все треба платити, будь-яку річ треба заробити, іноді тяжкою працею. З іншого боку, дух захоплює від того, як легко ці непорушні вікові закони взяти й порушити! Вони відступають, коли одна людина раптом посміхнеться іншій, або коли на касі в магазині хтось із черги говорить розгубленій старенькій: «Скільки там не вистачає? Доплатимо!» — або коли ви раптом згадуєте, що вдома є книжка, яку ось уже третій день шукає знайомий… Безоплатна передача підбадьорливого погляду теж, знаєте, не дрібниця.

А найголовніший Дарувальник в цей час, і завтра, і завжди, дарує життя, щоб ми могли радіти сонцю, лісам, морям і океанам, листю, веселці — всьому, що Він створив і теж подарував, з величезною любов’ю, абсолютно безкоштовно.

Опублiковано: № 1 (37) Дата публiкацiї на сайтi: 10 January 2011

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 3 з 3
17:17 29.01.2011 | Лёля
Чудненькая статья, спасибо огромное:))) Так оно и есть, особенно последняя строчка точно в тему, надо почаще её перечитывать! Спасибо, что дарите нам такие замечательные статьи!!!
12:34 18.01.2011 | сергей
подарок-это всегда жертва!настоящий подарок,который, и принесет ту самую нечаянную радость.А чтобы так обрадовать нужно подарить то,что от тебя не ждут и деньги здесь конечно не главное!
21:48 11.01.2011 | Nino
Праведник милостью одарит.
А разве не имеем мы части в Тайной Вечери? От того, что Господь предложил хлеб ломимый, тем освятил его, то и мы при части с Ним и, следовательно, с частью и тем счастливы.
Человек счастлив отдавать, а другой пусть будет счастлив принимать, даже если никаких "встречных" подарков не будет (в экономике сегодняшней это, кажется, откатами зовется).
В детстве подарки кажутся волшебными, и радость наступает от того, что "не
было", а теперь "стало" - и это чудо и радость обнаружения чуда. И утверждения такого, вот, нового бытия и познания окружающего мира.

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: