«Постимося постом приємним, приємним Господеві:
справжній піст є злих відчуження,
стриманість мови, люті відкладення,
похотей відлучення...»
Стихира у перший день Великого Посту

Великий піст у Православній Церкві або Свята Чотиридесятниця встановлений як наслідування сорокаденного посту пророка Мойсея, пророка Іллі, і головним чином — прикладу Ісуса Христа, Котрий постився сорок днів у пустелі. Це особливий і важливий час у духовному житті кожної віруючої людини. Це час, коли Церква закликає своїх дітей до особливого подвигу помірності та молитви. Великий піст найтриваліший і найважливіший за значенням у Церкві, коли богослужіння, церковні піснеспіви, численні поклони прихиляють людину до основної цілі посту — покаяння. У цей час згадуються євангельські події, які мали місце перед Страстями Господніми і Його Світлим Воскресінням.

Що ж таке піст?

Піст є ліками в житті духовному. Людська природа непостійна, вона піддається непомірності й розкоші, тому людинолюбний Господь, як люблячий батько, обрав лікування у вигляді посту, щоб направити її на духовні подвиги. «Як початком усього поганого, — каже Ісаак Сирін, — є заспокоєння черева — так основою всіх доброчесностей є піст».

Піст змінює людину, не лише фізично, але, головне, духовно. Він робить нас стриманими, тверезими, сором’язливими, мовчазними, приборкує хіть. Піст сприяє пануванню життя духовного над матеріальним. Він підриває та обезсилює фізичні основи тілесних пристрастей, допомагає перебороти чуттєві бажання; це не лише утримання від різноманітної їжі, це засіб, який може піднести людський дух над плоттю. Зараз існує тенденція зводити час посту до простого лише невживання визначеного виду їжі, але це радше змінює людину зовні: вона просто починає худнути, і називати цей час можна дієтою, але ніяк не постом. Піст повинен, передусім, змінити людину внутрішньо, він повинен правильно розставити життєві орієнтири, щоби людина змогла змінити на краще своє ставлення до ближніх, ворогів і, нарешті, до самої себе. Блаженний Ієронім про таких «пісників» пише: «Для чого утончується тіло від утримання, якщо дух насичується гордістю? Яку похвалу заслужимо у блідості від посту, якщо стаємо синіми від заздрощів? Що за доброчинність не пити вина, якщо пиячимо гнівом та злістю?»

Тому грішать ті, котрі дотримуючись тілесного посту, не постяться духовно: пишаються, осуджують та принижують інших, тому такі горе-пісники від голоду, як правило, бувають ще більш сердиті, похмурі та дратівливі, уперті та не терплять протиріч і образ. Святитель Іоанн Златоуст також засуджує один лише тілесний піст: «Що за користь, коли ми утримуємося від птахів і риб, а братів гриземо та з’їдаємо».

Справжній піст необхідно поєднувати зі справами милосердя, турботою про наших ближніх, бо це цінно в очах Божих: чи нагодували голодного, чи напоїли спрагненого, чи відвідали недужого у лікарні, тому що все це ми робимо самому Господу (Мф. 25, 34-40)

Значення посту можна виразити словами свт. Іоанна Златоуста: «Ти постишся? Доведи це своїми справами. Якими, кажеш, справами? Якщо побачиш убогого — подай милостиню, якщо побачиш ворога — примирись, якщо побачиш друга щасливим — не заздри, якщо побачиш жінку — пройди повз... Нехай постять не лише вуха, але й зір, слух, і нога, і рука, і всі органи твого тіла. Нехай руки будуть чистими від розкрадань і користолюбства, нехай ноги перестануть ходити на протизаконні видовища, нехай очі привчаться звертатися не на благообразні обличчя і не задивлятися чужою вродою. Зір є поживою душі, якщо вона протизаконна й заборонена, то вона шкодить посту і руйнує спасіння душі. Якщо ж законна та дозволена — то прикрашає піст. Ти не їв м’яса, не куштуй же очима нескромностей. Нехай слух не приймає лихослів’я та наклепи, язик оберігай від лихослів’я і лайки»

Великий піст не буде таким, якщо «відірвати» його від богослужбового життя Церкви, іншими словами, лише у храмі піст набуває повноти і свого справжнього значення. Заради чого людина постить? Щоб змінити себе й наблизитися до Бога, а цей зв’язок можливий лише у храмі. Цей період і дається людині, щоб підготувати, змінити, нарешті, преобразити себе до зустрічі цього Великого свята.

Усі грішники, які покаялися, початок свого каяття і виправлення покладали через утримання. Метою Великого посту є приведення внутрішніх сил душі людини — розуму, почуттів та волі — до доброчесного стану. Стану душі, коли всі ці сили спрямовані не на задоволення своїх низинних бажань, а на доброчесність, спрямовані не до землі й усього гріховного, а до Бога. Під час посту посилюється брань людини з бісівськими силами. Її починають бороти пристрасті, про існування яких вона навіть не здогадувалася. Перед людиною постають усі жахи занепалої людської природи: розум людини, який повинен пізнавати Бога, направлений до земних потреб, до тлінних речей. Він зайнятий будь-чим, але не богомислям. Воля не прагне до добра, їй усе більше подобається зло, яке подібно до смертоносної отрути отруює душу. Почуття настільки зіпсовані, що вони знаходять солодкість у гріху, а не у доброчинності, як це було закладено Творцем одвічно. Уникнути всього цього допомагає людям піст. Піст уже не стільки фізичний, скільки піст, через який не зможе пройти жодна гріховна думка, жоден ворожий неприятель.

Те, що наслідування посту Христовому присвячене часу, що передує дням, коли згадуються страждання, смерть і славне Воскресіння Христове, — надає посту особливого сенсу та значення. Стражданнями Спасителя і Його воскресінням усім нам дарована надія нашого воскресіння для життя вічного. Але для здійснення цієї надії, для отримання вічного блаженного життя, нам необхідно наслідувати Христу в чистоті й святості життя. Потрібно пройти той самий шлях, яким ішов Спаситель, — шлях самозречення і самовіддання і, крім того, шлях боротьби з гріховністю нашої природи.

Перед нашими очима постають різні праведники: сивоволосі старозавітні патріархи та богомудрі жінки, богоглаголиві пророки та благочестиві царі, які жили очікуванням пришестя у світ Месії, єдинородного Сина Божого Ісуса Христа. І всі християни очікують радісного й урочистого Христового Воскресіння, щоб Воскреслий Христос, Котрий колись освітив темну гробницю, освітив людську душу, яку Він готував до цієї події сорок днів.