Допоможіть, хворіє любов!

Любов хворіє, часто хворіє, іноді смертельно, іноді хронічно. Вона не ходить по лікарнях, не викликає швидку допомогу, не приймає антибіотики та вітаміни...

Спазми в горлі, порушення роботи сльозових протоків

Танька сиротою не була і дуже пишалася тим, що в неї є мама. У дитячому будинку цим чванитися не прийнято, але все-таки гріє думка, що десь на землі є мама і вона обов’язково прийде. Іноді вона провідувала Таньку — привозила напівзогнилі яблука, які з’їдала тут же на лавці, разом із Танькою. Семирічною дівчинкою Танька потрапила в цей дитячий будинок «на один місяць», «доки мама не вирішить всі проблеми». У листопаді всі святкували день народження Таньки. 12 років — чудовий вік, складний і зухвалий. Усі зібралися в актовій залі та співали караоке, заїдаючи вафлями й запиваючи напоями з кухлів із відбитими ручками. Танька обрала пісню, яку вже багато разів співала разом із дівчатами. Клубок здавлював горло, ковтаючи сльози, Танька стискала мікрофон і співала: «Моя мама лучшая на свете...»

Короткозорий астигматизм

Чоловіки на роботі сміються і жартують — в одних жінки по телефону безперервно говорять, в інших посуд не митий, у третіх сорочки не прасовані, в четвертих — борщ завжди пересолений, у п’ятих... а він мовчить. Дивно, але нічого подібного не бачить. Якось навчились із часом закривати очі на недоліки одне одного.

Гострий зубний біль

До 80-ти років Василь Іванович не хворів. Застуда інколи, нежить і той єдиний перелом руки на військовому заводі, але це ще коли було...

Одного разу стало погано, син змусив здати аналіз крові. Василь Іванович довго сварився, впирався, але, щоб не засмучувати сина, все ж пішов.

Дізнавшись про свій діагноз, бровою не повів, слова не мовив. Тільки випив дуже міцно ввечері у пивній. Додому його привели друзі. Син довго розводив руками, невістка голосила, а Василь Іванович, стиснувши зуби, вирішив нікому нічого не говорити про свою хворобу. «Люблять вони мене, переживають, засмутяться дуже. І тягарем бути не хочу. Не буду». До останнього дня, стиснувши зуби до болю (адже боліти може не лише тіло), він вирішував задачі з алгебри із онуком. Після чергової задачки, яка навіть Василю Івановичу здалася надзвичайно складною, захотілося прилягти. Дійшовши до ліжка, впав.

Тепер онук сам вирішує свої задачі, дивлячись на фотографію діда на своєму письмовому столі. Гарний там дід, молодий, посміхається так стримано, начебто стиснувши зуби...

Синдром хронічної втоми

Запитуєте мене, що таке бути матір’ю? Що ж, я відповім. Ходиш вагітна, здаєш аналізи, їси варено-парену їжу, забувши про апельсини і шоколад. Рахуєш дні до пологів, потім години, потім хвилини... між переймами. І здається — ось, зовсім скоро, я буду щасливою. Завершаться ці токсикози, вічно малий одяг, сонливість, дієти... Довгоочікувана мить. Біль, багато болю, потім «вітаємо, матусю, у вас здорова дитина». І тут, коли тобі здається, що все тепер буде чудово, несподівано починається зовсім інше життя. Забути потрібно про сон, про їжу, про особисті інтереси, про те, що у ванній можна читати журнали, а гуляти можна без візочка, багато про що тепер необхідно буде забути — всерйоз і надовго. Зранку думаєш — хутчій би ніч. Вночі — хутчій би ранок... і так день у день. Іноді плачеш від болю і ломоти в усьому тілі, від того, що груди болять, від того, що стільки всього хочеться... але більше всього плачеш від утоми. Детально змалювала? Перечитайте і повірте — це всього лише частина реальності. А тепер, прошу, не вважайте мене божевільною (втім, мені все одно) — і повірте — я щаслива. І найщасливіша мить — це мить, коли біля грудей сопе моє маленьке диво, а прокинувшись, шукає очима мій погляд.

Біль у суглобах, ревматизм

Мова йтиме про далекі 1960-ті.

На роботу Віктору Степановичу потрібно на 8-му ранку. О 6.30 привозять молочну кухню. Якщо не зайняти чергу за годину, то можна лишити Оленку на два дні без молока. Оленка тоді багато плаче, дружина теж.

«Важко вставати так рано. Особливо в дощову осінь. І кожного разу, коли дзвенить будильник, хочеться махнути на все рукою і спати. Нехай сердяться собі, нехай плачуть, та нехай що хочуть роблять, а мені би спати. Спати, доки двірники не зашумлять у дворі, спати, доки ранок не стане ранком, спати...»

Зусиллям волі Віктор Степанович скидає із себе ковдру; так довго не пролежиш — холодно. Стояти в черзі особливо важко. Ніг не відчуваєш, зранку вони ніби ватяні. І холод такий лютий, саме в ногах чомусь. Притулитися б, присісти б... тіло болить, ломить.

Олена Вікторівна справно ходила на служби до храму. За день стільки набігається по роботі, ноги гудуть, але все одно ці самі ноги несуть її до храму. Прийде, стане в куточку і стоїть тихесенько всю службу. Учора вона стояла не так, як зазвичай. Притулившись до стіни, ледве не падала, «ноги, — каже, — зовсім не тримають». А сьогодні я дізналася, що в неї батько помер. Упокой, Господи, душу усопшого раба Твого Віктора.

Дивні відчуття внизу живота (не апендицит)

«Зроби аборт, — казав він, — ми щойно одружились, давай для себе поживемо».

«Не буду, це гріх», — плачучи, казала вона.

«Про що ти? — сміявся він, — там і дитини ж іще ніякої немає, так лікарі кажуть».

«Ні», — все те ж її тверде «ні».

«Якщо кохаєш мене, зроби аборт — це моя умова».

«Я кохаю тебе, тому не можу вбити частину тебе...»

Дивні відчуття внизу живота, ніби йому там місця мало. «Потерпи, малюк, скоро, зовсім скоро ми побачимося».

Втрата крові (або тромбоцити нижче норми)

Сашко боявся крові. Над ним усі сміялися — друзі, рідні, колеги. Цілком реально Сашко — сильний і міцний — втрачав свідомість, коли бачив кров, ніби шляхетна панянка. Коли знайома розповідала йому про донорство, Сашко слухав заради ввічливості, для себе він знав точну відповідь на її прохання — «що завгодно просіть, а крові не дам...» А коли познайомився із Ванечкою та його мамою (не випадково, адже випадково лише в кіно буває), в голові крутилася фраза, давно прочитана десь: «Любов — це скільки крові...» Кінець фрази губився, і вона починалася спочатку.

Ванечку врятувати не вдалося, кажуть, він був безнадійним. Але раптом саме його, Сашка, кров продовжила Ванечці життя на секунди, і раптом саме його кров змусила нещасну, безутішну маму повірити в людське добро? Але найголовніше, що Сашко тепер точно знав, що «любов — це те, скільки крові ти можеш віддати за ближнього...»

Порок серця (або аритмія, тахікардія, ішемія, шуми в серці)

Коли ти пізно приходиш, у мене болить серце. Коли ти сердишся чи ображаєшся — у мене болить серце, стукає, як загнаний звір. Коли ти захоплюєшся — у мене болить серце, і коли не захоплюєшся — теж болить. У мене воно ледве б’ється, якщо тобі не подобається обід, і поколює, коли не миєш за собою посуд. Коли підвищуєш голос — болить серце, і коли мовчиш — теж болить. Болить, коли багато говориш про роботу і мало — про мене, і коли зовсім не говориш про роботу — теж болить. Воно майже зупиняється, коли ти хворієш, навіть якщо це просто застуда. Моє серце болить із тих пір, як ми разом. Я не кажу тобі цього і нікому не кажу. Жоден лікар мені б не повірив. У всіх журналах вони пишуть, що серце не може боліти так довго і не можуть в одній людині поєднатися усі відомі хвороби серця. А я знаю точно, що я живу саме тому, що серце моє болить. Вітаю тебе із днем народження, мій любий та єдиний, і серце радісно щемить — не знаю, що тобі подарувати, ось уже скільки років.

Замість післямови

Любов часто хворіє. То там заколе, то там защемить, то там потягне. Виразки, аритмії, ангіни, запалення, ревматизми, мігрені... Для всіх у неї різні хвороби, різні симптоми. І ніби як потрібно бити на сполох, хворіє часто, так, дивись, і померти може, не витримає. Але століттями перевірено, болить — значить живе. Не дай Бог, щоби припинила хворіти ця вічна пацієнтка — Любов.

Опублiковано: № 1 (37) Дата публiкацiї на сайтi: 27 April 2009

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237254938.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 25 з 26
20:07 14.02.2012 | Ия
Замечательная статья)!
13:27 01.02.2011 | Аня
Спасибо Вам огромное! Любовь есть!!! И я в это тоже верю!!!!)))
11:18 24.01.2011 | Рома
Дорога Анна.Ви пишите просто чудово,зачепило так,що не могла зупинитися-пройняло до самого серця і воно...заболіло...Плачу,але це сльози потрібні.Можливо тільки мені...Але стало легше..Дякую Вам...
15:50 08.12.2010 | Марина
Спасибо, Вам, за статью. Заставили задуматься и в очередной раз понять, что есть Любовь на самом деле... и что мы часто её не замечаем...
22:06 24.03.2010 | илья
Спаси Вас Господи!
замечательная статья.
20:10 30.09.2009 | Margo
В числе сопутствующих предметов у нас есть психология. Как-то мы получили такое задание: написать, из каких чувств состоит любовь, и в числе остальных всеми была названа боль. И это неотъемлемая составляющая любви, это забота и волнение за близкого человека, это страх не раниться самому или когда ранишь самых дорогих, это постоянное беспокойство сердца, это противовес равнодушию. Боль сердца есть лекарство, которым лечится душа.
08:46 28.08.2009 | Альбина
Проснулась пол часа назад, искала в интернете, какие-нибудь рецепты от сердечной боли, а наткнулась на этот сайт! У меня нет слов, я забыла про свою боль... Спасибо за все что вы уже сделали, и еще сделаете...
00:47 28.07.2009 | В.А.С.
Дорогая "Ilia". Вам ничего не говорит заголовок статьи "Помогите, болеет любовь!" - ведь это призыв в примерах - как может "болеть" то самое чувство.... К чему сдесь "товарищи и учитесь"?. Пожалуйста, не будьте черствы. Рассказы трогательны и замечательны, в них икренность и печаль, за них плачут те кто их читают;в них нет не ненавязчивой :"морали", "идеи","предвзятости". Пожалуйста, не насилуйте себя жестокостью и отчуждённостью, не отстраняйтесь от того -чему синонинм:"женственность", "нежность", "чувственность", "ранимость", "сострадание", "любовь". Ведь настоящей девочке, девушке, женщине, маме, бабушке - без этого - ни как не обойтись...
12:42 18.07.2009 | анна лелик
:))
назидания больше вижу в Вашем коментарии и словах
"не должно трогать"
о том, что должно и не должно, я не дерзаю писать
23:15 17.07.2009 | Ilia
Не трогает и не должно трогать. Это псевдосентиментализм, имеющий черты натурализма с целью "разжалобить" читателя - дескать, какая жизнь все-таки нефотогеничная штука. Лучше уж документальные отчеты об авариях и смертях, там по крайней мере нет этой снисходительно-назидательной позиции автора. Дескать, учитесь любить, товарищи.
23:34 12.07.2009 | анна лелик
Дима, Вы так искуссно делаете ошибки, что думается написать так, это нужно много усилий приложить. и понятно что ошибки делаете Вы специально
возникает вопрос - для чего?
19:58 06.07.2009 | Дима
Блин за што любовь так паварачиваетца к нам попай за што такие муки зачем ана нада?? шоб патом апять пережывать ету боль я незнаю што ещё написать я люблю чилавека больше всево насвете были савмесные мечты....и тут в адин миг всё разрушываетца я незнаю как такое можна пережыть хочетца стать на падаконик и прыгнуть...(9 етаж жыву)даже сечас писав ето всё балит в серце очень даже незнаю причину но дагадываюсь....ето маю первая любовь но ето непаказатель мне многие гаварят ВСЁ БУДЕТ ХАРАШО ВСЁ ПРАЙДЁТ а девушка гаварит найдёш себе лутше....как такое можна гаварить если для тебя ета девушка идеал для тебя и ети слава как нажом па серцу блин я незнаю што делать мне гаварят што я ещё мал (мне 18) типа найду ещё любовь сваю када ето я пишу я вспаминаю што была между нами и бегут слёзы....и нечо с етим немагу паделать и мужыки могут плакать толька от маральнай боли от семейных проблем но не от физическай....извените што пишу с ашыбками и такой бред проста хателась штота написать....
11:03 06.06.2009 | анна лелик
кто сказал что мужики не плачут, я не знаю. и мужиков за это мне жалко. плакать - это не значит проявлять слабость, скорее это значит проявлять силу признаться себе в своей слабости. вот такой вот понятный каламбур. главное чтобы эти слезы были от сердца, а не просто от перепоняющих эмоций.
07:55 05.06.2009 | Виталий
Спасибо вам за хорошую статью. Я.. много понял, но не пойму почему же любовь это почти постоянная боль в душе без неё, без моей единой.. очень сильная боль, когда в глазах иногда темнеет от отчаяния. И что мне делать если я долго не могу её забыть, и не смотрю ни на кого другого.. никого не хочу кроме неё и даже не понимаю зачем же жить когда без неё нет радости ??
За что же мне такое..
Сейчас сижу и слёзы текут по лицу.. Ну и пусть.. кто сказал что мужики не плачут ?
Спасибо вам за статью..
17:58 01.06.2009 | Ірина
Дякую! Просто немає слів. Вона мені в даний момент допомогла зрозуміти дещо важливе.
12:52 13.05.2009 | В.А.С.
Ваши рассказы меня сильно тронули, они очень чувственные и грустные...
Спасибо Вам большое, или, правильнее - спаси, Господи.
16:46 02.05.2009 | Світлана
А я розплакалася, так щиро, так люблячи... Дякую Вам за очищення. Дуже вдала стаття, повна любові і покірності.
11:31 30.04.2009 | Надежда
Спаси Вас Господи, Анна!

11:17 29.04.2009 | Irina
Cpasi Gospodi Vas za xorosyy statjy, ja ne znay kak naychit suna lybvi, chitaem, a primerov v zizni malo day, radom net ni dedyski, ni babyski, ni bratjev, ni sester.
10:37 29.04.2009 | елена К.
Статья хороша, но название не соответствует. По моему мнению, когда болеет любовь люди превращаются в так называемых "отморозков", егоистов, в бездушных, а самое главное в БЕЗРАЗЛИЧНЫХ людей. А в этой статье, вчастности в "близорукий астигматизм", "синдром хронической усталости", "острая зубная боль" с любовью все в порядке. Болеют люди (физически), котороые ее носят в сердце, но ни как не сама любовь. Она-то, как раз и дает людям силы жить и дарить тепло другим людям. И не дай Бог заболеть ЛЮБВИ! Мне кажется, что люди у которых умерла или болеет любовь в сердце как-раз и превращаються в "ЧИКАТИЛО", "отморозков", одним словом в нелюдей. У человечества есть ВЕРА, НАДЕЖДА, ЛЮБОВЬ и ЛЮБОВЬ из них главнее. А еще мне кажется, что когда БОГ вдохнул в человека жизнь, то как-раз это и было дыхание ЛЮБВИ Божией, ее частица, благодаря которой мы живем и выживаем, несмотря на наши грехи. Так что, с автором статьи я не согласна - не дай Бог заболеть ЛЮБВИ!!! Потому что, тогда человек умирает духовно,теряет частицу дыхания Божьего. Всем желаю ЗДОРОВОЙ ЛЮБВИ!!! А для поддержания здоровья и существует Церковь.
09:36 29.04.2009 | Андрей
"Любить кого-либо, кроме себя, невыгодно." Нам постоянно внушает это наша "цивилизация", т.е. диавол. И как часто мы к этому прислушиваемся!
18:06 28.04.2009 | Андрей
Спаси, Господи! Очень хорошо, по-женски, написано.
16:30 28.04.2009 | Alexandra
Dear Ann, that was a very sincere and discreet article, full of warmth and compassion.
Thank you for sharing your painful memories in such an artistic and original manner. I was a true and excting emotion to read through the article. Thank you for you work. But love prevails.
14:11 28.04.2009 | Анастасия
Спасибо!!! Очень хорошо написано!!!
09:46 28.04.2009 | Аня
прекрасна стаття,дуже гарно написано!!!!!!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 4149439318442625.
Отрок.ua в: