Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

Фрейд для православних

За що я люблю Розанова

Найрозумніша людина Росії — це Пушкін. Так сказав імператор після однієї особистої бесіди, і я не раджу з ним сперечатися. Не тому, що імператор завжди правий, а тому, що в цьому випадку він правий безсумнівно. Найрозумніша людина в Росії, повторюю за помазаником, — це Пушкін. Слід неабияк порозумнішати, щоб із цим погодитися. Але найцікавіша людини Росії — це Розанов. Щодо цього не висловлювався жоден імператор. Це моя власна думка.

Будь-яка людина мала. Мала вона в колисці, коли її гойдають, і мала вона в нефарбованій труні. Проте великим є той, хто пам’ятає про це і не дозволяє своїй фантазії буяти, мріяти про позірну велич смертної людини. Великим є той, хто не біг попереду потяга, хто не мріяв повертати річки назад або підкорювати холодний космос, але хто після простого, але ситного обіду спрямовував свій погляд на покуття, де засвічена перед образом лампада, і без лукавства казав: «Дякую Тобі, Господи!»

Таким є Василь Васильович.

Живемо ми по-різному і живемо переважно погано. Дрібно живемо, спокутуючи думкою про майбутню славу теперішню нікчемність. А перевіряється «на вошивість» людина смертною годиною. Це — найважливіше. Хто мирно помер, той гарно жив. Хто вмер свідомо, подолавши страх, хто звертався в молитві особисто до Переможця смерті, той подолав життєву каламуть і двозначність. Така людина — гарна.

Розанов умирав уже тоді, як сподобився чимало разів причаститись і соборуватися. Він умирав, накритий покривалом від труни авви Сергія.

За життя він стільки всякого намолов, стільки різних слів випустив у світ з-під вправної руки. Судячи з цих слів, він був з Христом у складних стосунках. Але смерть, ця прекрасна незнайомка, яка розставляє всі крапки на «і», виявила в ньому Христового угодника.

Прожите життя проходило перед ним, коли він лежав із заплющеними очима в очікуванні відходу. Що він сказав про життя і що зрозумів у ньому?

Сидячи за нумізматикою, він кидав прозірливі фрази про російську душу, про її бабську дурість і схильність вірити у лагідно нашептану брехню. Він, як краплини поту, кидав на папір краплини розумних слів про людину, яка заплуталась, і про лихо, що на неї чекає.

Чого ви потерпаєте від запитання, що робити? Якщо на дворі літо — збирайте ягоди. Якщо зима — пийте з ними чай.

Дівчата, ви увійшли в життя вперед животом.

Стать пов’язана з Богом більше, ніж розум чи совість з Богом пов’язані.

Його критикували, та він не зважав. Знай собі, писав, що думав, аж до поглядів протилежних. «Думки різними бувають», — говорив він опісля.

Що він взагалі сказав? Ой, та багато чого.

Ви ображені несправедливістю світу? Це так зворушливо. І ви, звісно, хотіли б цей світ переробити за більш справедливими стандартами? Любий, невже від вас приховалась непридатність вашої власної душі? Невже незрозуміло вам, що негідники, які заходилися переробляти світ на краще, перетворять його, зрештою, на справжнє пекло? У процесі цього перевлаштування дрібні негідники перетворяться на великих лиходіїв і розплодять, у свою чергу, нову поросль дрібних негідників, які так само мріють про перевлаштування світу. Так буде тривати, доки світ не зруйнується.

Небо чорне, і майбутнє жахливе, а людина, яка вірить у себе, а не в Бога, і хоче спертися на порожнечу — безглузда.

Таж усе було поруч, під боком. Була родина з її одвічною сумішшю суєти й святості. Була Церква, що наповнювала недільний день дзвонами. І багатодітні довгокосі священики зустрічалися на вулиці не рідше за городових. Була можливість учитися, працювати, набиратися досвіду. Були й гріхи, проте вони були врівноважені благодаттю, і стабільністю, і теплим побутом. Тепер це піде, а на місце того, що було, прийде великий за масштабами експеримент як над окремою душею, так і над цілим народом. Але Розанова Господь забере раніше. З милості.

Він не побачить експерименту в його розмаху. Але це й не потрібно. Нехай сліпці вражаються розмірами ними ж вигодуваного дракона. Хто дракона не годував, тому достатньо почути, як тріщать, розколюючись, яйця і відчути при цьому містичний жах. Василь Васильович усе бачив у зародку і все розумів. Він боявся тоді, коли більшість веселилася. Тому й помер він не в таборі від виснаження і не в підворітті від удару ножем. Він помер, накритий покривалом від труни авви Сергія. Помер уже тоді, як сподобився чимало разів причаститись і соборуватися

Розанов багато говорив і писав про секс. Те, що читалося тоді, як виклик, як зухвальство й епатаж, сьогодні читається, як ліки. Це давно вже, ще до народження нашого, наситилося повітря розмовами про справи таємничі, пітні та солоні. Тож жодний журнал не оминає рубрики «про це». Увесь світ, здається, зав’яз у цій темі, як автомобіль на бездоріжжі. І неможливо зробити вигляд, що це нікого не стосується. Неможливо заховатися в нетрях пуританства. Там, у цих нетрях, коїться, якщо чесно, те саме, що відбувається на пляжах Ямайки під місяцем від надлишку алкоголю. І треба говорити про «це», треба вносити світло думки й слова в ці сутінки солодких і убивчих тем.

Василь Васильович говорив про секс, як ніхто. Він говорив сміливо, як вільний чоловік, і з ніжністю, як батько.

Ханжу впізнаєш по завищених вимогах, рожевих щічках і по тому, як бігають у нього оченята. Ханжа солодко співає про те, чого не знає, не відає. Скопець, навпаки, буде суворий і навіть жорстокий до всіх, хто з ним не згодний. Та Розанов не ханжа і не скопець. Ханжам він здається зухвалим, а скопцям — розпусним. Не те й не інше. Він просто дивиться в корінь. Іноді загинає зайве під дією сердечного жару або у захваті стихією слова. Але це лише в православній країні лунало, як виклик. У содомо-гоморрській цивілізації це звучить у більшості випадків, як ліки. Чи не для цієї цивілізації він і писав?

Він провінціал, який розуміє найглибші й приховані світові процеси. Після бані, вдягнувши свіжу полотняну білизну, він палить на веранді цигарку, і очам його відкрито стільки, що якби футуролог мав такий ступінь обізнаності, бути йому всесвітньо відомим. Та Розанову всесвітня популярність не загрожує. Як і його улюблений Пушкін, Розанов приречений бути мислителем, якого не чують, він приречений бути людиною, чий розум народжений у Росії і лише для Росії.

Пушкін у перекладі на французьку звучить банально. Розанов у перекладі взагалі не звучить. «Открывает рыба рот, но не слышно, что поёт». Усе, що цікавить Захід: свобода, література, секс, гроші, смерть, — цікавить і Розанова. Але це так специфічно його цікавить, що Захід його не чує. Не розуміє. Та хай йому грець, тому Заходу. Прикро те, що свої люди Розанова не цінують і не розуміють. Не читають. Якщо ж читають, то кривляться, спокушаються, бурчать.

Я теж можу скривитись, нервуюся, махаю руками, наштовхуючись на деякі пасажі. Але потім повертаюсь до його рядків і бачу: деталі не надто важливі. У цілому — молодець. Жива душа. Знімаю капелюха. Упокой, Господи, його душу.

Найважливіщі речі про долі світу можна висловити, перебуваючи не на сотому поверсі стодвадцятиповерхового хмарочоса, а в дерев’яному зрубі, увечері, при світлі гасової лампи. Хрущі б’ються у скло, ритм життя визначений цоканням ходиків, на столі холоне повільно самовар. А чоловік пише, умочаючи перо в чорнильницю, і те, що він напише, збереже свою актуальність багато років по тому, коли кістки його повністю змішаються із землею. За це я і люблю Розанова.

Я люблю його за слова, мовлені перед смертю. Точніше, за той діалог, що був між ним і його дружиною Варварою. «Я вмираю?» — спитав Василь Васильович. — «Так, — відповіла дружина, — я тебе проводжаю». «А ти, — додала вона, — забери мене швидше звідси». Він і забрав її через якихось кілька років.

Проживіть-но життя своє так, щоб змогти сказати і почути такі слова в останні свої хвилини. Проживіть-но життя так, щоб бути гідним перед смертю таке сказати і таке почути.

Достоєвський — це Ніцше навпаки, «православний Ніцше».

Розанов — це Фрейд навпаки, «православний Фрейд». Але не тільки. Він співець родини і маленького щастя, котре є єдиним щастям, а тому — єдино великим.

Він співець звичайного побуту, і сміятися над його приземленістю може лише той, хто не служив в армії, або не працював на будівництві, і взагалі ніяких труднощів у житті не пережив.

Він співець лона, що народжує, трубадур зачать і поет довгих поцілунків після двадцяти років спільно прожитого життя. Засуджувати його за цю поезію цнотливого статевого життя в родині в наш час абортів, легальної розпусти і сексуальних перверсій може лише вже згаданий рожевощокий ханжа або обвішаний веригами скопець. І той, і другий, зауважимо, від капостей плоті не вільні. Навіть дуже не вільні.

Для мене Розанов — це Робін Гуд, який не може знищити стрілою всіх злодіїв світу, проте влучно цілить тих із них, котрі опиняються в полі його зору. Його стріла — написане слово. Значення багатьох із цих слів зростає в міру віддалення від епохи, в якій вони народилися. Але людина як раніше, так і сьогодні, погано сприймає слова цього усамітненого філософа.

Аби його розуміти, слід хоча б трішки, бодай іноді радіти тому, чому радів він; робити те, що робив він. А радів він дитячій пелюшці з жовтим і зеленим, хорошій книзі, гарячому чаю, розумній людині.

І робив він те, що міг, і те, що вмів. А саме: обідраною шкірою душі торкався поверхні світу і, відсахнувшись, говорив про те, що це життя — ще не все життя. Існує життя інше і краще, а це, теперішнє, — слід дожити за послух, без проклять, із вдячністю.

Опублiковано: № 5 (53) Дата публiкацiї на сайтi: 03 November 2011

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Фрейд для православних

Фрейд для православних

Андрій Ткачов
Журнал «Отрок.ua»
Розанов багато говорив і писав про секс. Те, що читалося тоді, як виклик, як зухвальство й епатаж, сьогодні читається, як ліки. Це давно вже, ще до народження нашого, наситилося повітря розмовами про справи таємничі, пітні та солоні. Тож жодний журнал не оминає рубрики «про це». Увесь світ, здається, зав’яз у цій темі, як автомобіль на бездоріжжі. І неможливо зробити вигляд, що це нікого не стосується. Неможливо заховатися в нетрях пуританства. Там, у цих нетрях, коїться, якщо чесно, те саме, що відбувається на пляжах Ямайки під місяцем від надлишку алкоголю. І треба говорити про «це», треба вносити світло думки й слова в ці сутінки солодких і убивчих тем.
Розмiстити анонс

Результати 1 - 22 з 22
23:37 09.12.2013 | прот.Тимофей
Хотел выписывать журнал для прихода в воскресную школу... Думаю не стоит. На жаль огорчил о.Андрей в своем "личном мнении", видимо попса духовная бьет всех без разбору, кто заигруется в нее...
Печально.
17:16 12.09.2013 | Станислав
Когда Розанов познакомился с учением Фрейда? Об этом не пишут.Но знакомство было.Взять "Опавшие листья". Это же свободные ассоциации,поток сознания.Да и в других местах тоже есть.
16:28 20.07.2013 | Елена, редактор газеты
очень классная статья... просто даже слогом и ходом мысли наслаждаться - УДОВОЛЬСТВИЕ...
поделилась ссылкой на одноклассниках - ничего? :-)
23:03 12.07.2013 | Дионисий
Разговоры о т.н. сексе вообще не подобает вести православным христианам, как и читать такую "литературу", а тем более ОТКРЫТО "обсуждать" эти темы среди молодежи. Это духовный и душевный блуд, приводящий в движение кровь и оскверняющий сердце, хоть его и прикрывают "попечением" о целостности семьи или, что еще хуже, борьбой(!) с "содомо-гоморрской цивилизацией" (которой во время Розанова еще не существовало). Во-вторых: как-то странно представлять эротомана Розанова авторитетом в семейных вопросах, принимая во внимание его печальный семейный опыт. В-третьих: никак нельзя представлять Розанова православным мыслителем - он антицерковный псевдорелигиозный модернист, об отзывах о нем св. прав. Иоанна Кронштадтского и др., о чем уже писали выше. Далее, в тексте вызывают недоумения алогичные сравнения "Достоевский — это «православный Ницше»", "Розанов — это «православный Фрейд»". Фрейд и Ницше - богохульники и враги Господа Иисуса Христа, зачем вообще их упоминать в молодежном православном издании, да еще и в положительном свете?! Для того, чтобы молодежь "познакомилась" с их сатанинским учением?

"Но смерть, эта прекрасная незнакомка, расставляющая точки над «і», проявила в нём Христова угодника". Почему "Христова угодника"? Потому, что "Розанов умирал многажды причащённым и особорованным. Он умирал, накрытый пеленой от гроба аввы Сергия". Вот как все просто - ругай Церковь, "реформируй" Её, пиши эротическую литературу, потом не кайся, а просто "многажды причащяйся и соборуйся", и придет к тебе "прекрасная незнакомка" (сравните отношение к моменту смерти святых отцов) и затащит тебя прямо в рай. Ура, товарищи!
10:10 31.05.2012 | Олег
Розанов... не могу сказать ничего хорошего о человеке, о котором св.прав. Иоанн Кронштадтский писал: "Господи, запечатлей уста и иссуши пишущую руку у В. Розанова...". Которого свщмч.Гермоген представлял к анафеме. Который по словам Бердяева сказал:"Я молюсь Богу, но не вашему, Озирису, Озирису...", и это за месяц до кончины. Говорят он раскаялся, но почему не известно о том, что он осудил свои антихристанские труды.
"делать то, что делал он..." говорите. Это как? Хвалить порнуху? Считать что с пришествием Христа стало хуже? Почитать иудаизм? Что из этого? Или еще что-то?
Не ужели не о чем писать более? Лишь о грязи?
Юлия Лапина, прошу меня простить, но начните изучать жития святых, а не сатаниские письмена...
Да поможет нам Бог.
16:20 02.05.2012 | Ольга
Для него подвижничество, самоотречение - все к чему призваны христиане - непонятно, ему бы в тепле и уюте, у самовара, у жены под юбкой - певец мещанства: "в Евангелии мало человеческого".....очаровал всех своими кальсонами.....по духу он более иудей, как и многие из нас, впрочем...
20:14 25.11.2011 | Я
Эй, а почему удалили предшествующий комментарий? Тогда и ответ мой удалите.

Коментар:
За всем не уследишь. Удаляю то, что противоречит правилам. Кстати, этот комментарий тоже противоречит (см. п. 3). В Вашем случае нужно было писать на редакционную эл.почту. Или хотя бы оставить свой осмысленный эл.адрес в форме добавления комментария. Кроме модератора - никто не видит его.
Иеродиакон Савва

21:00 23.11.2011 | Я
Хорошо, что есть самые умные, кто укажет нам на тупость другого. Не пропадём видать.
01:27 23.11.2011 | Я
Хотел написать, что статья - отстой, но прочитав критику статьи, что выложена ниже, понял, что отстой именно она, а эта уже, вроде как, и ничего. Воистину, всё познаётся в сравнении.

21:29 19.11.2011 | Юлия Лапина
http://ua.bookfi.org/s/?q=%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2++%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB[..]
21:05 19.11.2011 | Юлия Лапина
Отец Андрей, здравствуйте! А можно Вас спросить, с чего стоит начинать ознакомление с творчеством Розанова? Мне 40 лет. Спасибо!
16:52 09.11.2011 | Сергий
Всем кому интересно другое мнение о Розанове: http://antimodern.wordpress.com/2011/11/08/rozanoff/#more-6970
Спаси Вас Господь!
18:12 07.11.2011 | Анна
Спасибо!
16:59 07.11.2011 | Маша Трубецкая
Присоединяюсь к мнению Андреч Карпенко, ""Уединенное" было настолько наполнено "откровенными" и "свободными" выражениями,

что поначалу было вообще арестовано "за порнографию" Критики усмотрели в книге

"оплевание всего русского", а самого Розанова уподобили "цинически мудрому

Карамазову", что в действительности, учиты вая способ изложения мыслей писателя

как "дневник человека из подполья", имело под собой достаточно твердое основание

Но ведь Розанов для того и оговаривался, что книга выходит "почти на правах

рукописи"

Позиция автора кажется парадоксальной с консерваторами он вольнодумец,

радикальный реформатор основ религии, с либералами - консерватор, даже

"ретроград" "Сам я постоянно ругаю русских Даже почти только и делаю, что ругаю

их "Пренесносный Щедрин" Но почему я ненавижу всякого кто тоже их ругает9 И даже

почти только и ненавижу тех, кто русских ненавидит и особенно презирает"

("Уединенное")"
http://bibliotekar.ru/filosofia/74.htm

Лучше АФЛосев - гармоничней, благодатней, ИМХО, разумеется
16:52 07.11.2011 | Ирина
И никто лучше Василия Розанова не сказал о православном царе. "Бог и смертные", "Опавшие листья"...
17:02 04.11.2011 | blood clot
2 Андрей Карпенко
таки давайте докази!)
13:56 04.11.2011 | Андрей Карпенко
Простите, но на мой взгляд, Розанов и не христианин вовсе
11:08 04.11.2011 | vik
Дуже дякую і завжди читаю ваші статті.
09:49 04.11.2011 | Николай
> Нужно изрядно поумнеть, чтобы с этой мыслью согласиться.

Ну вот зачем так унижать своих читателей? При этому, не приведя ни одного аргумента в защиту своей точки зрения.
09:40 04.11.2011 | Владимир
Спаси Господи Вас, батюшка Андрей, и Вашу семью!Благодарен Вам за прекрасные статьи, которые рождаются в самый необходимый для меня момент. В этом я уже неоднократно убеждался.
08:58 04.11.2011 | Лариса
Какую прекрасную жизнь создал для нас Бог! Каждый раз так думаю, читая ваши статьи, они открывают новые грани познания Вечного, Духовного... Это приносит такое наслаждение!!! Чувствуешь себя живой, способной прикасаться к великим тайнам, отличным от мирской суеты и мертворожденных забот о том, что тлен и прах...
00:58 04.11.2011 | -
Слава Богу за вас батюшка. Пишите, мы вас очень ценим и любим!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: