Сергій Танєєв. Кантата «Іоанн Дамаскін»

Виконавець: Московський державний камерний хор, Російський національний оркестр, диригент Михайло Плетньов

Відомий педагог і піаніст, що виховав славетних учнів, серед яких Скрябін і Рахманінов, у російському музичному спадку відомий як автор кантат. До Танєєва мало хто працював у цьому жанрі, ні в кого з російських авторів написання творів для хору, а саме кантат, не посідало настільки значуще місце у творчості.

У 1881 році Москва прощалася зі знаменитим піаністом та засновником столичної консерваторії Миколою Рубінштейном. Ця сумна подія стала джерелом натхнення для Сергія Танєєва — учня Рубінштейна. Він написав кантату «Іоанн Дамаскін», яку згодом слухачі та критики прозвали руським реквіємом. Фрагмент з однойменної поеми Олексія Толстого став основним текстом для цього твору. «Иду в неведомый мне путь/ Иду меж страха и надежды», — з цих рядків починається хоровий спів. Автор розмірковує від особи душі померлого про смерть, про життя вічне. Власне, поета Толстого надихнули твори самого преподобного Іоанна, також поета-гімнографа, — стихіри та канони, що досі збереглися у православному богослужінні.

У цій кантаті можна почути і добре знайомий основний піснеспів панахиди — «Зі святими упокой», який занурює слухачів у міркування про інший світ.

Іоганн Себастьян Бах. Добре темперований клавір

Виконавець: Святослав Ріхтер

Сорок вісім прелюдій і фуг Баха складають два томи «Добре темперованого клавіру». Цей твір вважається своєрідною енциклопедією бахівських образів. Антон Рубінштейн казав: «Ви почуєте фуги релігійного, героїчного, меланхолійного, величного, жалібного, гумористичного, пасторального, драматичного характеру; одним лише вони всі подібні — красою...» А сам композитор визначив призначення своїх творів прозаїчніше: «Для користі та вжитку спраглої до навчання музикальної молоді», — саме такий напис зробив Бах на партитурі. Окрім використання усіх тональностей, ДТК відомий великою кількістю нововведень стосовно техніки та засобів виразності. Жоден композитор, окрім Баха, не зміг створити настільки живі та яскраві твори у формі фуг, і для багатьох композиторів наступних епох був взірцем цей хрестоматійний твір німецького класика.

Якось Шарль Гуно вирішив порахувати, скільки тем і мелодій можна відшукати всередині однієї прелюдії, якщо робити різні акценти... Нарахував він близько десяти тисяч, на тому й зупинився, тому що продовжувати можна було безкінечно. До речі, з цього експерименту народилася відома мелодія молитви «Ave Maria» Баха-Гуно.

Співи Супрасльського монастиря

Виконавці: Хор Московського патріархату «Давньоруський спів», регент Анатолій Грінденко

Монастир на річці Супрасль у Польщі було засновано у 1498 році. Першими насельниками його були ченці Києво-Печерської лаври, які перенесли в нову обитель свої церковні обряди й традиції співу. У XVII столітті монастир уже був великим центром православ’я. Він був знаний своєю бібліотекою, типографією, рукописною майстернею і повсякчас поповнювався вільнонайманими співаками з видатними голосами. Супрасльські майстри співацької справи були відомі далеко за межами обителі.

На цьому диску звучать піснеспіви з рукописної пам’ятки давньоруського співацького мистецтва — Супрасльського Ірмологію. Цю книгу давніх співів було створено 400 років тому, рукопис написано нотолінійною нотацією, а не крюковою, і це дає можливість сучасним півчим з повною достовірністю виконати піснеспіви з нього. Ви почуєте твори з основного кола богослужбових піснеспівів у своєрідній практиці їх виконання.

Йозеф Гайдн. Симфонія № 45 («Прощальна»)

Виконавець: Камерний оркестр Литовської державної філармонії, диригент Сондецкіс Саулюс

Той рідкісний випадок, коли на концерті симфонічного оркестру необхідно не тільки слухати, але й неодмінно дивитися на те, що відбувається. Своєрідний музичний перфоманс був створений Йозефом Гайдном у 1722 році. Є кілька версій причин, що спонукали композитора написати симфонію саме такою, якою її почули і побачили у капелі князя Естергазі. Заможний угорський аристократ і меломан, Естергазі тримав у своєму заміському маєтку музикантів капели майже як кріпаків. Ніхто з оркестрантів не мав права залишати місце роботи, поки господар був у маєтку, щоб пестити його слух музикою на першу вимогу. Нещасні музиканти знудьгувалися за своїми родинами й ублагали свого капельмейстера — Гайдна — написати такий твір, який слугував би натяком для деспотичного господаря: музикантам час по домівках на відпочинок. Завдяки дотепній знахідці композитора, у процесі виконання симфонії музиканти почергово залишають сцену після завершення своєї партії. Є ще одна версія: оркестранти, що йдуть, символізують прощання з життям, згасання й тихий смуток. Останнім сцену має залишити скрипаль, завершивши адажіо й символічно згасивши свічку.