Iнтермеццо № 5 (65)

Сергій Рахманінов. Всеношна

Виконавець: Державний академічний російський хор, диригент Олександр Свєшніков

«Всеношна» Рахманінова у виконанні Російського хору під керуванням Свєшнікова — подвійний шедевр: композиторської та виконавської майстерності. «Всеношна» була закінчена Рахманіновим у 1915 році, уже в зрілому віці, й написана для великого змішаного хору та солістів. В основі піснеспівів — теми обиходу, суворі, аскетичні знаменні розспіви. Мабуть, можна без перебільшення сказати, що це найцікавіший твір із духовної музики, написаної на той час російськими композиторами.

Олександр Васильович Свєшніков — чудовий хоровий диригент, що починав свою діяльність регентом у храмі. Напевно, тому запис «Всеношної» під його керівництвом виявився еталонним. Звучання його хору вражає глибиною емоцій та відчуттів, найніжніші відтінки piano в «Богородице Діво, радуйся», енергія та щирість «Прийдіть поклонімось» назавжди лишаються в пам’яті слухача. Не можна не сказати й про чудових солістів, що без зайвого вокального пафосу стримано виражають сенс слова.

«Всеношна» є настільки досконалою з музичної точки зору, що, мабуть, під неї важко молитись, але окремі піснеспіви виконуються як концерт на літургії, що схиляє до споглядання, яке, у свою чергу, налаштовує на молитву.

Петро Чайковський. Концерт для скрипки з оркестром

Виконавець: Академічний симфонічний оркестр Санкт-Петербурзької філармонії під керуванням Кирила Кондрашина, соліст Давид Ойстрах

Майже як послання до майбутніх поколінь звучать слова Петра Ілліча: «Я бажав би всіма силами душі, щоб моя музика розповсюдилась, щоб збільшувалося число людей, які люблять її, знаходять у ній втіху й опору». І дійсно, музика Чайковського здатна говорити про сокровенне, про те, що хвилює. Концерт для скрипки з орестром — один із найсвітліших і найжиттєствердніших творів Петра Ілліча. Його чарівний мелодизм — найголовніший скарб цього твору. В цій музиці все — захоплення життям і радістю буття, захват від цього світу й надія. Голос скрипки звучить тут задушевно й просто і в той же час із аристократичним благородством. Енергія стихії та одночасно тиха лірика поєднуються в цьому творі.

Якщо слухати скрипковий концерт у записі, варто звернути увагу на один із найкращих записів у історії, — з Давидом Ойстрахом, мабуть, найяскравішим скрипалем радянської епохи й маестро Кирилом Кондрашиним.

Фридерик Шопен. Балади

Виконавець: Мауріціо Полліні

Музика Фридерика Шопена стала втіленням романтичного ідеалу. Майже всі його твори написані для одного інструменту — фортепіано. Здавалося б, камерний жанр, однак саме в ньому виявилась уся багатогранність світогляду епохи романтизму.

Усі чули знамениті шопенівські ноктюрни, етюди й вальси. Хотілося б звернути увагу читача на балади, які займають особливе місце у спадщині польського композитора. Шопен увійшов до історії музики не лише як композитор, піаніст-віртуоз, але і як автор нового жанру — інструментальної балади. Для патріота Польщі цей жанр мав особливий сенс. Саме в польській літературі ХІХ століття балада стала квінтесенцією народних сподівань на визволення. Композитора надихала вічна туга за пошматованою батьківщиною.

У репертуарі багатьох видатних піаністів є твори Шопена, однак особливе прочитання можна зустріти в записах італійського піаніста Мауріціо Полліні. У вісімнадцять років він став переможцем міжнародного конкурсу піаністів імені Шопена, а пізніше не раз полонив публіку своєю грою. Про його виконання критики говорили: «...можливо, й можна було грати Шопена романтичніше, барвистіше, поважніше, але більш одухотворене виконання цих творів уявити собі важко».

Георг Фрідріх Гендель. Concerti Grossi

Виконавець: Мюнхенський бахівський оркестр, диригент Карл Ріхтер

Життя й творчість Генделя назавжди пов’язані з двома державами. І досі ведуться суперечки: Гендель — англійський композитор чи все ж таки німецький. Він народився в Німеччині у тому ж році, що і Йоганн Себастьян Бах, але, на відміну від Баха, став знаменитим і шанованим композитором іще за життя. Батьки мріяли, що син стане юристом, а він у чотири роки самостійно навчився грати на клавесині, й ніякі заборони не могли завадити його несамовитому захопленню. Він не міг не грати, не міг не писати музику. Доля видимо сприяла маленькому музикантові, в семирічному віці він дивував своєю грою слухачів із аристократичних кіл, і з тих пір назавжди потрапив під протекцію осіб вищого світу.

Гендель прожив довге життя й написав безліч творів, сповнених світла; старозавітні та євангельські сюжети були одними з основних тем у його операх. Ораторія «Месія» стала вершиною його творчості, сам композитор говорив про відчуття особливого натхнення під час створення ораторії: «Я думав, що відкрилося небо і я бачу Творця».

Знайомство з музикою Генделя можна почати, прослухавши шедевр барочної музики Concerti Grossi в одному з найкращих виконань Мюнхенського бахівського оркестру.

Варвара Зуєва

Опублiковано: № 5 (65) Дата публiкацiї на сайтi: 21 November 2013

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 6 з 6
14:28 30.12.2013 | Андрей
Варвара, спасибо большое!

Николай, не будьте мартышкой из басни Крылова… А лучше послушайте - http://www.youtube.com/watch?v=rWKA7i_JJ2M
11:33 23.11.2013 | Николай
Валентина, я не против классической музыки (равно как и любой другой музыки). Это дело вкуса, кому нравится - пусть слушает. Но я недоумеваю, как можно было музыку, под которую нельзя молиться, назвать духовной? Духовная музыка - это византийские распевы, знаменная музыка. Когда все смиренно, без выпендрежа, без замираний, воздыханий, неуместных криков. И главное, когда разборчиво поются все слова (а это возможно только при одноголосом пении ИМХО). Вот это - духовная музыка. Профессор Осипов как-то назвал всякие "всенощные Рахманинова" и "литургии Чайковского" - язычеством в церкви. Радикально, конечно, но мне очень близка такая точка зрения...
16:24 22.11.2013 | Валентина
вернее, дабы не поняли неправильно, не грех становится красотой, а сама грусть, печаль и терзания человека, выраженные в музыке, как попытки восстановить потерянную гармонию жизни, надежда соединить разорванное в себе, осознание чувства оторванности от первозданной красоты, от Бога - уже все равно красивы и глубоки, потому что человека создал Творец и не отнял у него его глубины после грехопадения... как-то так
16:13 22.11.2013 | Валентина
поумничали - молодцы, возьмите с полки пирожок)

данная статья отражает идею того, что культура - это как жемчужина: для молюска попадание песчинки - это травма (как для человека разрушительным есть грех), но, продолжая жить, песчинка накатывает на себя перламутровую красоту от живого молюска и становится жемчужиной...как-то так...
Конечно, и бесспорно, из культуры культ делать не нужно, но автор как раз это и подчеркивает, если кто не понял
06:25 22.11.2013 | Михаил
Уважаемая Варвара Зуева.
Почаще и внимательней читайте о.И.Кронштадского, очень помогает.
21:19 21.11.2013 | Николай
> «Всенощная» настолько совершенна с точки зрения музыкальной, что, пожалуй, под неё сложно молиться

Ого. Звучит примерно как "нож настолько совершенен с точки зрения технологии, что им ничего отрезать невозможно".

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 4149439318442625.
Отрок.ua в: