Каміль Сен-Санс. «Карнавал тварин»

Виконавець: Нью-Йоркський філармонічний оркестр, диригент Леонард Бернстайн

Уявіть собі композитора, який невтомно сперечається з кращими умами свого часу про археологію, ботаніку, математику, фізику... При цьому він ще й музичний критик, диригент і дає концерти як піаніст. Про різнобічність і численність обдарувань Сен-Санса ходили легенди, до речі, він був першим композитором, який написав музику для німого кіно.

У 1886 році, перебуваючи у відпустці, задля розваги Сен-Сан складає велику зоологічну фантазію «Карнавал тварин». Цікаво, що за життя автора твір прозвучав лише раз, а потім Сен-Санс заборонив виконання «Карнавалу». Популярність, яку зрештою здобув твір, складно недооцінити, сьогодні це візитівка французького композитора, а сам автор менше за все розраховував на такий результат, тому й наклав заборону на сюїту. Сен-Санс уважав, що виконання «Карнавалу» згубно позначиться на його композиторській репутації. І лише в 1921 році публіка почула твір знову.

Єдина частина, яка не підпала під заборону композитора, — це «Лебідь», відомий не одному поколінню як балетна мініатюра. Зоологічна фантазія представить слухачеві акваріум з його мешканцями, кенгуру, черепаху, лева й чомусь музикантів-піаністів, які хтозна-як затесалися до цієї компанію.. Словом, нескладно вгадати, що весь твір є великою музичною пародією в чотирнадцятьох частинах.

Бенджамін Бріттен. «Путівник по оркестру»

Виконавець: Лондонський симфонічний оркестр, диригент Бенджамін Бріттен

Туманний Альбіон не надто багатий на композиторів, майже за три століття тут не з’явилося жодного автора, котрий би увійшов в історію світової музики. Але, нарешті, століття двадцяте дало світові постать Бенджаміна Бріттена. Складати музику він почав ще в дитинстві й до шістнадцяти років був автором симфонії, десяти сонат для фортепіано та шести струнних квартетів. Спадщина композитора величезна: він написав чимало творів майже в усіх жанрах і став широко відомим також як композитор-просвітитель. Одним із найзнаменитіших його інструментальних творів виявився «Путівник по оркестру для юних слухачів», який знайомив аудиторію зі складом оркестру й тембрами різних інструментів. Як тему для варіацій Бріттен узяв основну тему з барокової музики Генрі Перселла. Спочатку весь оркестр виконує тему — рондо Перселла, а потім групи інструментів по черзі грають варіації цієї теми, завершуючи — знову разом — виконання фуги на цю ж тему. «Путівник...» був створений для документального освітнього фільму «Інструменти оркестру». Але тепер виконується й окремо від відеоряду. При бажанні в Інтернеті можна знайти чорно-білий фільм, який супроводжується ще й коментарями «оповідача». А диск, рекомендований для прослуховування, цікавий тим, що за диригентським пультом стоїть сам композитор.

Едуард Елгар. «Енігма-варіації»

Виконавець: Королівський філармонічний оркестр, диригент Ієгуді Менухін

Колись Бернард Шоу написав, що Едуард Елгар «в англійській музиці посідає те саме місце, що Бетховен у німецькій». Але заради справедливості варто сказати, що Елгар навряд чи посяде місце поруч із віденським класиком, хоч він і знаменитий своїми шифрами, адресованими нащадкам. Англійський композитор-романтик вікторіанської доби написав один із найзагадковіших творів в історії музики — варіації «Енігма» («Загадка»). Секрет полягає в тому, що в кожній варіації — а їх усього чотирнадцять — автор за допомогою абревіатур зашифрував імена друзів. За словами композитора, музика першої варіації доповнює мелодію знаменитої пісні іншого автора. Що це за пісня і хто її композитор — Елгар не вважав за потрібне повідомити. А музикознавці й дослідники стверджують, що чується російська бурлацька пісня «Гей, ухнемо!». Любителям головоломок є над чим помізкувати.

Минуло понад сто років, а ця музична таємниця привертає увагу й сучасних меломанів, знаменита композиція «Clubbed to Death» із саундтреку до фільму «Матриця» — ніщо інше як ремінісценція на 1 та 12 теми варіацій «Енігма» Елгара.

Бах-Вівальді. Чотири концерти для органа

Виконавець: Антон Хайлер

Йоганн Себастьян Бах та Антоніо Вівальді — два генії епохи бароко. До речі, обидва були забуті публікою невдовзі після смерті. І потрібне було не одне десятиліття для того, аби їхні твори повернулися до слухачів. Бах дуже цінував і любив італійського колегу і навіть, можна сказати, був з ним у творчому союзі. Щоправда, Антоніо Вівальді про це так і не довідався... В органних творах Баха особливе місце займають його концерти й сонати. Але є шість концертів, які не є оригінальними творами композитора. Це чудово виконані транскрипції скрипкових концертів Вівальді та інших авторів. Для свого часу Бах був справжнім віртуозом транскрипції, він зробив безліч прегарних аранжувань як власних, так і чужих творів. В епоху Баха орган був інструментом не тільки для супроводу богослужіння, з його допомогою композитор міг донести до публіки свої думки та емоції. Органна музика в Німеччині мала особливу традицію, що склалася протягом кільком століть, а своєрідний темперамент концертів Вівальді вніс свіжий струмінь у величне звучання старовинного інструмента.