Iнтермеццо № 6 (66)

Антонін Дворжак. Концерт для віолончелі з оркестром сі мінор

Виконавець: Мстислав Ростропович, віолончель, оркестр Берлінської філармонії, диригент Герберт фон Караян, 1969

«Якою б малою не була нація, вона не загине, якщо матиме власне мистецтво», — ці слова належать чеському композитору Антоніну Дворжаку. Все життя він схилявся перед творіннями Бетховена, Вагнера, Брамса й Чайковського, але написав свої неповторні твори, в яких ясно вгадуються риси «слов’янської душі».

Він народився в середині XIX століття в маленькому селі, у родині м’ясника. Батьки вважали, що Антонін має долучитись до справи кількох поколінь своєї родини. Але в шістнадцять років він твердо вирішив, що буде займатися музикою, і поїхав із села до Праги, де вступив до школи органістів. Роки занять і уважного вивчення робіт великих майстрів принесли свої плоди — юний музикант почав творити, навіть не сподіваючись на виконання своєї музики, — настільки він був сором’язливий і невпевнений у своєму даруванні. Дворжаку було тридцять років, коли його музика вперше була виконана для публіки.

Симфонічні твори Антоніна Дворжака складають золотий фонд чеської музики. Однією з вершин його творчості можна назвати віолончельний концерт, який ми рекомендуємо прослухати у виконанні великого музиканта Мстислава Ростроповича та оркестру Берлінської філармонії.

Людвіг ван Бетховен. Симфонія № 6 фа мажор, Пасторальна

Виконавці: оркестр Філармонія, диригент Отто Клемперер, 1958

Одного разу юний Бетховен отримав листа від свого вчителя Йозефа Гайдна, в якому серед настанов була ремарка: «Ваші твори прекрасні, це навіть чудові твори, проте... в них трапляється щось дивне, похмуре, оскільки Ви самі дещо похмурі й дивні; а стиль музиканта — це завжди він сам».

Якщо комусь, як і наставнику композитора, може здатися, що музика Бетховена похмура, послухайте Пасторальну симфонію. Насмілюся припустити, що Гайдн змінив би свою думку, якби почув цей твір. Ця симфонія — освідчення в любові природі й нескінченне захоплення красою Всесвіту.

Бетховен змолоду проводив літо в тихих австрійських селах, він бродив лісами, дослухався до співу птахів — і в цьому спогляданні краси природи народжувалися задуми його творів. «Жодна людина не може любити сільське життя так, як я. Дерева, скелясті гори відгукуються на думки й переживання людини». Звуки сільської волинки, спів солов’я, крик перепела і голос зозулі, грім річної грози й перегуки чабанів... Варто згадати, що цю симфонію Бетховен написав у часи, коли вже був важко хворий і давно не чув звуків цього світу, а тільки музику, що сходить з неба.

Франц Шуберт. Квартет ре мінор «Смерть і дівчина»

Виконавець: Амадеус-квартет, 1965

Франц Шуберт прожив на світі всього 31 рік, але написав неймовірну кількість музики: кількасот пісень, у тому числі на вірші Шиллера, Гейне, Гете; дев’ять симфоній, меси і численні фортепіанні твори. Сьогодні складно зустріти людину, яка б не чула його «Ave Maria». Але за життя композитора його ім’я і твори були відомі лише вузькому колу друзів. Шуберт був скромною людиною, зануреною у свою музику. Його не цікавили гроші, слава й покровителі. Він не мав навіть власного інструмента, і його зовсім не турбувало те, що його твори ніколи не виконуються публічно. «Шубертіади» — камерні домашні вечори віденської богеми, для яких він і писав, були його єдиною сценою.

Єдиний публічний концерт Шуберта відбувся у Відні в 1828 році. Вечір був присвячений пам’яті Бетховена, який роком раніше покинув цей світ. Ім’я молодого творця нікому не було відомо, але коли сором’язливий музикант, такий незграбний у фраку, виконав кілька своїх творів, — публіка вибухнула захопленою овацією. Композитор отримав такий високий гонорар за концерт, що зміг нарешті придбати рояль. Він встиг скласти за цим інструментом ще чимало творів, але за півроку раптово помер. Рояль продали, щоб оплатити похорон бідного композитора і місце на міському цвинтарі — поруч із могилою Бетховена.

Вольфганг Амадей Моцарт. Концерт для фортепіано з оркестром № 23

Виконавець: Марія Юдіна, фортепіано; Великий симфонічний оркестр Держтелерадіо, диригент Олександр Гаук, 1948

У спогадах Дмитра Шостаковича збереглася цікава історія стосовно запису цієї платівки. 1948 рік, Москва. Дзвінок у Радіокомітет, говорить товариш Сталін: чи є платівка фортепіанного концерту Моцарта номер двадцять три? Вчора передавали по радіо, грала піаністка Юдіна. Сталіну відрапортували, що, звичайно ж, є. Насправді ніякого запису не було. Концерт передавали зі студії, «наживо». Але Сталіну не насмілилися сказати «ні».

Йосип Віссаріонович звелів, аби платівку з концертом Моцарта саме у цьому виконанні доставили на його дачу. На радіо — паніка. На нічний запис терміново викликають Марію Юдіну. Всі тремтять від страху, крім Юдіної. Змінилися два диригенти, і лише третій зміг довести запис до кінця, не збиваючи оркестр від хвилювання. Це унікальний випадок в історії: три диригенти протягом одного запису. Наступного дня виготовили єдиний примірник платівки і відправили її замовнику.

Незабаром Марія Веніамінівна отримала з Кремля конверт із солідною сумою. А за кілька днів вона написала Сталіну: «... Я буду за Вас молитися вдень і вночі і просити Господа, щоб Він простив Ваші гріхи перед народом і країною. А гроші я віддала на ремонт церкви». Можна тільки здогадуватися, що загрожувало людині, яка посміла відправити такий лист — але Юдіну не чіпали.

Двадцять третій концерт Моцарта став останньою музикою, яку слухав Сталін: саме ця платівка стояла на патефоні, коли його знайшли мертвим.

Опублiковано: № 6 (66) Дата публiкацiї на сайтi: 09 January 2014

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 1 з 1
20:16 15.01.2014 | Александр
Спасибо! ...теперь нужно как-то оправдывать уровень, заданный Вашими рекомендациями послушать..

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: