Йти землею до Неба

Я иду по своей земле
к Небу, которым живу
К. Кінчев

Ще кілька десятиліть тому Православ’я та рок-культура здавалися явищами безумовно несумісними. Сьогодні ж, коли віра відвойовує собі місце в душах, багато з тих православних, хто в молодості захоплювався музикою, відчувають певних дискомфорт від усвідомлення того, що вони, як і раніше, люблять музику своїх «очманілих» років. Чи зможе нове покоління воцерковлених людей знайти точку дотику між гармонією в душі й тим, що найчастіше створювалося за допомогою таких неприйнятних стимуляторів як наркотики, алкоголь, марнославство та плотський потяг? Чи такі точки неможливі в принципі, і пошук цей — не що інше, як торг за частину душі, що не віддається Богові?

Варто згадати, що будь-який новий стиль у рок-музиці завжди створювався як чесна музика«, шо протистоїть завжди панівній «попсі».

Таким спочатку був рок-н-рол, шо бунтував проти солодкоголосих чоловічих квартетів і співачок «американської мрії». Таким було «британське вторгнення», шо змітало респектабельних баритонів. Таким був панк, шо плював на відгодованих на той час «рок-зірок». Таким був гранж...

Але в ідеологічному наповненні всі ці рухи поєднувало одне — ненависть до «неминущих» буржуазних цінностей з їхнім культом споживання та користі. А в основі цього культу лежав протестантський Ісус Христос, зовсім відмінний від справжнього Господа Ісуса Христа. Майже всі «рок-ідоли» на момент свого звеличування були практично дітьми. Вони не знали і не могли знати справжніх цінностей у світі, що їх оточував. Але вони їх шукали. Чи не тому в міру дорослішання погляди одних спрямовувалися до «не зіпсованого буржуазною цивілізацією» індуїстського та буддійського сходу (Джордж Харрисон пояснював це приблизно так: «Мій бог мені миліший, коли я бачу, як добропорядний християнин, приходячи додому, методично заганяє в труну свою дружину»), інші підтримували ліві рухи (як Джон Леннон), а треті викривали лицемірство магнатів-телеєвангелістів (Френк Заппа)?

Протестантські проповідники не залишилися в боргу і написали безліч робіт, які доводять, що практично всі рок-музиканти були сатаністами — тому й натхненням для їхньої музики був відповідний персонаж.

Мені здається, гарна відповідь дана в чудовому фільмі «Мрець» колишнього панка Джармуша: індіанець, зіштовхнувшись із протестантським місіонером, заявляє йому: «Ісус, Якого проповідуєш ти, є моїм особистим ворогом». Той місіонер, до речі, вважав за обов’язок убити індіанця.

Коли Джон Леннон казав, що «Бітлз» популярніші за Христа, він давав лише реальну оцінку божевільному світові.

Коли Мік Джаггер співав «Симпатію до диявола», то він симпатизував булгаківському Воланду та віддавав йому перевагу над булгаківським же Ієшуа. А чи багато хто з нас не симпатизував Воланду? Для більшої частини пострадянської інтелігенції він і досі залишається кумиром.

Коли Джиммі Пейдж культивував учення Елістера Кроулі, то хіба він один був заворожений філософськими пошуками, що зараховували останнього до числа «консервативних революціонерів неортодоксального типу»?

Чи могли чесні хлопці та дівчата довіритися спотвореному Христу? Адже Справжнього вони не знали...

Не знаходячи відповіді, найнебайдужіші (Джиммі Хендрикс, Джим Моррісон, Дженіс Джоплін...) спалювали себе у психоделічних пошуках. Більш освічені цілком віддавалися «творчій роботі» й здобували натхнення в музиці великих попередників, відкриваючи нові пласти творчості (Френк Заппа, Кіт Емерсон, «Yes», «Deep Purple»...). Традиціоналісти поверталися до музичних коренів (Ієн Андерсон та Річі Блекмор). У тих одиничних випадках, коли музиканти йшли в протестантизм, музика незмінно втрачала в якості (Марк Фарнер, Лайен Патілло). Більшість же розмінювала згодом свої таланти на блага цивілізації та заспокоювалась (Пол Маккартні, Род Стюарт та інші, їх не злічити).

Але чи був їхній початковий протест таким вже ворожим Богу?

Адже таким був і протест радянських рокерів у 80-х проти фальші «суспільства розвинутого соціалізму». Саме рок-рух став віддушиною тих, хто «не теплий, а гарячий чи холодний» (згадаємо гімн Ю. Наумова «Тем, кто пламенны»). Більше того, люди, що присвячували себе нонконформістським ідеалам, свідомо йшли на гоніння з боку влади у будь-якій особі — начальника ЖЕКу чи прокурора, — згадаємо «відсиджування» Олексія Романова та Сергія Новикова. Коли ж режим було повалено, «непримиренні» пішли не в бік ліберальних цінностей, а повели свою «паству» (разом із «Муз-обозом» Івана Демидова) до витоків. Шлях їх звивистий і незакінчений, але сумарний вектор, схоже, веде до храму, тому шо храм Божий їм уже доступний, а самі вони ніколи не зраджували мовчанням те, що вважали істиною.

Що ж стосується того емоційного розпалу року, що є ознакою скоріше душевності, ніж духовності, то його можна віднести до хвороб зростання, адже помічено, що всі рок-виконавці в міру того ж дорослішання стають все більш статечними та розважливими у своїй творчості.

«Звуковий» бік Бога так само нескінченний та бездонний, як і будь-яка інша Його грань. Джаз і рок збагатили музику ритмом. Будучи споконвіку африканським, саме він і підсилив її емоційність. Наші протестантські опоненти рішуче відмовляють Творцеві в правах на цю найбагатшу частину етнічної культури, називаючи її витвором Його супротивника. Але чи здатний той створювати?

Скоріше, Господь просто попускає «творчість» йому на догоду. Попускає «творити» тим, хто, одержавши талант, «ліпить» нехитрі мотивчики й тексти, згідно віянь віку цього. Ім’я котрим «попса».

Ті ж, шо своєю творчістю заперечують служіння мамоні, визнають, що й самі не знають, як народжуються їхні пісні...

Опублiковано: № 6 (17) Дата публiкацiї на сайтi: 11 September 2007

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 3 з 3
15:17 30.07.2010 | Анна
Прожить состояние внутренней войны нужно обязательно! Отечественная рок-культура в большинстве своем является теми кочками, по которым прыгая душа может выжить в розовом болоте потребительского мармелада. Душа сгнивает в мире...дух еще не нашел Бога...как жить? Человек подключается к созвучному протесту...и с Божьей помощью может найти дорогу к Истоку. Души большинства людей спят...их нужно будить именно апокалиптической музыкой...чтобы очнулись и увидели грядущую катастрофу, а не спали в липком розовом тумане иллюзий мирских. Зарубежный рок меньше понимаю...но славянские души даже орудие сатаны в Божьих целях способны использовать...разрушительная музыка? да! нужно разрушить фальш
23:30 20.02.2010 | Катя Синица
Валерий, не стоит так... "Православие" и "рок" порой действительно стоят совсем рядом, для некоторых рок становится мостиком в Православие, а не последней каплей для суицида.

И потом, нельзя же все воспринимать столь буквально и категорично. Например, слово "бунт". Можно взбунтова или против пошлостей современной жизни. Каждому свое, ведь у каждого свой характер и свой путь. Один читает богословские труды, другой слушает песни Алисы и ДДТ. А кто из этих двух получит бОльшую благодать при Причастии - не нам судить...
17:33 13.12.2008 | Валерий
...Эта статья выглядит жалкой (и бездоказательной) попыткой "обелить" рок, как некий устоявшийся стиль в музыке... В основе любого рока - бунт. Напоминаю автору статьи, что первым бунтовщиком во вселенной стал Херувим осеняющий, которого сегодня все знают как Люцифера, сатану и дьявола. И ритмы джаза, рока, рэпа и им подобным НЕСПРОСТА произошли. Их вдохновитель - сатана. Повидимому, Дмитрию не известно, что падшие ангелы (демоны) всё ещё наделены гораздо большими разумом и творческими способностями, чем человек. Плюс - сверхъестественная сила. Им гораздо легче "творить" разрушительную музыку... Эта музыка на практике доказала своё разрушающее действие. Вы не интересовались статистикой, Дмитрий, сколько приступов суицида совершалось после очередного рок-концерта, сколько волн насилия и беспорядков? Неужели Вы думаете, что Бог Всевышний может участвовать в таких делах? Очень странное представление о Боге... Рекомендую автору статьи и всем симпатизирующим сатанинским напевам и ритмам обратиться к чтению творений святых и святоотеческой литературы. Опять же практика показывает: кто начинает читать, того эта порочная привязанность попускает... Спаси, Господи!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: