Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

Ходімо до Віфлеєма

А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. Аж ось Ангел Господній з’явився коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашилися страхом великим… Та Ангел промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім: бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь; а ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме. І ось раптом з’явилася з Ангелом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля! Коли Ангели відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: ходім до Віфлеєма й побачимо, що сталося там, про що сповістив нас Господь. (Лк. 2, 8…15).

Дивна річ: майже дві тисячі років, незважаючи на зміну історичних, культурних, політичних епох людство з подивом і цікавістю приймає звістку про Пришестя у світ Христа. Святе Євангеліє ― книга, що оповідає про цю подію ― продовжує знову й знову перевидаватися найбільшим у світі мільярдним тиражем. Навіть саму історію планети Земля після цієї Події людство вголос охрестило Новою Ерою.

З того часу суперечки про Христа не припиняються. Багато хто в Нього вірять, багато сумніваються, багато відкидають і навіть убивають тих, хто проповідує про Нього. Але при цьому в усі часи мало хто не цікавився Ним. У певному розумінні майже кожна людина хоч раз у своєму житті подумки ставить перед собою мету «піти до Віфлеєма й подивитися, що там трапилося». Хтось виходив із цього Віфлеєма байдужим, хтось ― зацікавленим. Для дуже великої кількості людей ця перша зустріч із Христом поставала певним рубіконом, що розділяє життя на «до» і «після». А багато хто навіть вирішували ніколи більше не залишати Ісуса, слідуючи за Ним, куди б не покликав їх Євангельський заклик. Але все ж більшість, здійснивши свою уявну подорож до Віфлеєма й побачивши Богочоловіка Христа, поверталися у свій звичайний світ, переповнений повсякденною метушнею, і більше про Нього не згадували ... Так що ж це весь цей час люди бачать у Віфлеємі? Чому перша зустріч з Ісусом справляє на них таку феноменально протилежну дію?

Когось Христос дивує своєю незвичайною проповіддю. Адже ні до, ні після Нього ніхто не зміг створити більш досконалого вчення. Чиюсь душу зворушують оповіді про чудеса й зцілення, які Він творив. Адже часто люди починають шукати Христа тільки тоді, коли всі людські засоби не приводять до успіху, і залишається сподіватися тільки на диво. І чомусь лише деякі, зустрівши у своєму житті Христа, зауважують у Ньому найголовніше. Про це головне сказав колись людству апостол Іоанн Богослов. І ми бачили й свідчимо, ― говорить він, ― що Отець послав Сина Спасителем світу (1 Ін. 4, 14). Спаситель ― от Кого ми побачимо у Віфлеємі. Це беззахисне Немовля, цей відомий Учитель із Назарета, цей принижений і розіп’ятий на Хресті Чоловік, цей воскреслий Бог, що переміг смерть ― це наш Спаситель! Усе це потрібно було Йому звершити, щоби нас урятувати!

І саме тут, на найголовнішому місці, людство спотикається об наріжний камінь. «А від кого, власне, ― запитує воно, ― чи від чого Він нас урятував?» Ми як страждали, так і страждаємо, як вмирали, так і вмираємо. Та й не тільки ми, а всі створіння укупі стогнуть й мучаться аж дотепер (Рим. 8, 22). І багато хто не міг, не може і, напевне, не зможе вмістити, усвідомити своїм розумом те, що зробив для нас Бог, що Він змінив у долі цілого Всесвіту Своїм Різдвом.

Щоб зрозуміти, що змінилося, спершу потрібно добре усвідомити, що ж було. Біда в тому, що більшість із нас цілковито глухі до духовності. Ми звикли мислити лише земними, матеріальними категоріями. Подібно до найпростіших амеб, ми зводимо сенс свого буття до оволодіння джерелами їжі, до зростання й розмноження. Мало хто з нас по-справжньому замислюється про те, що крім тіла в нас іще є й душа. Від того, що ми про неї забули, вона нікуди не зникла. Вона не зникне навіть і тоді, коли наше тіло нічим не буде відрізнятися від чорнозему. На превеликий жах, забувають про душу не одна-дві людини, а мільйони людей. Мільйони не відчувають у собі проявів духовного! Бездуховним зараз усе частіше називають усе наше суспільство. Саме ця байдужість до душі не дає нам відчути у Христі Спасителя. Ця обставина перетворила світлий День Різдва Христового на що завгодно: на карнавал, Holyday, але тільки не на День початку нашого Спасіння.

Два тисячоліття тому іудеї сподівалися побачити в Ісусі Того, Хто повинен визволити Ізраїль (Лк. 24, 21). Але від чого Він їх повинен був визволити, вони так і не зрозуміли. Точно так само часто чинимо й ми, приходячи до церкви як до магазину або до поліклініки, вимагаючи від Бога негайного вирішення всіх наших життєвих проблем. Але ж якби люди не намагалися від Бога чогось вимагати, а спробували тихо, у мовчазній увазі послухати, що Він нам каже... Чи багато хто з нас по-справжньому прислухалися до Христа, Котрий віщує зі сторінок Євангелія слова вічного життя (Ін. 6, 68)? Зате скільки сил і розуму людського витрачено на заперечення цих слів, що навіть і не були дослухані до кінця!

Євангеліє дозволяє нам побачити те, чого не бачило око, почути те, чого не чуло вухо, відчути те, що навіть і не спадало на серце людині. Євангеліє дає нам радість відчуття того, що приготував Бог люблячим Його (1 Кор. 2, 9). Це не можна відтворити земними образами, не можна вловити фізичними почуттями. Це може зазнати тільки той, Хто слухає слова Його, і вірує в Того, Хто послав Його (Ін. 5, 24). Сенс Різдва пізнається тільки людською душею. Багато хто в ці дні «ідуть до Віфлеєму, щоб подивитися, що там трапилося». На жаль, за блискучими ялинками й дідами морозами мало кому вдається помітити у Віфлеємі Самого Христа. А Він тихо кличе нас: Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! (Мф. 11, 28).

Напевно, тому так мало в навколишньому світі залишилося спокою... Світ без упину шумить і поспішає, і ми разом із ним. Хіба можна за цим шумом почути тихий голос Бога? Але нехай кожен із нас у ці святкові дні спробує зупинитися, зайти в храм і тихо-тихо в ньому постояти. Тоді знову на землі може трапитися велике диво, знову Ангели заспівають славослів'я Народженому Христу. Тільки народиться Спаситель уже не в далекому Віфлеємі, а в нашому серці, у нашій душі.

Христос Народжується!

Опублiковано: № 8 (19) Дата публiкацiї на сайтi: 04 September 2007

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 1 з 1
21:37 24.01.2010 | Светлана
Славим! У нас православных
есть возможность зайти в храм -область Божью и "тихо-тихо в нем постоять",отгородится от городского шума,подумать о своей жизни и
помолиться Богу.

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: