Хрест і втіха

Роздуми про Таїнство шлюбу

Єдина мова, якою можна говорити про шлюб, — це мова Письма, мова Божественного Одкровення. Той, хто не хоче чи не вміє говорити цією мовою, змушений описувати шлюб за допомогою або вульгарного, або наукоподібного лексикону. Мова двох наук використовується більше інших. Це мова біології та соціології. Люди, які спілкуються цими мовами, розкажуть вам про гормони, залози, комплекси. Розкажуть про підліткові прищі і вікові перебудови в організмі. А ще — про права та обов’язки, про шлюбний контракт, про осередки суспільства... Цими речами можна наповнити океан, але про найголовніше в шлюбі у них — ні слова.

Люди стали політично обізнаними. Люди стали психологічно підкутими і широко освіченими. Але хіба шлюб від цього став міцнішим? І хіба земля не здригається до основи через те, що справа і зліва на всіх континентах ті родини, що існують, руйнуються, а ті, які ще не почали жити, — вбиваються в зародку?

Очевидно, що треба говорити про шлюб єдино правильною піднесеною мовою Писання, мовою пророків та Євангелія. І тільки тоді мала частина свіжих крапель від цього потоку просотається у нашу дійсність.

Наприклад, слово «жених». Це одне з імен Ісуса Христа. Згадайте притчу про десять дів (Мф. 25, 1–12) і пісню на вседенній полуношниці: «Се Жених гряде опівночі...» Згадайте богослужіння Страсної седмиці або хрестовоздвиженського тижня: «Вінцем від тернію огортається Жених церковний». А Пасха — «яко Жених виходить із чертога Свого...»? Це провідна нитка церковних молитов, і значить, церковного світобачення. І великий Павел кожного вінчання нагадує нам: Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву (Еф. 5, 25).

З нареченою все ще наочніше, а отже, і зрозуміліше. Білий колір її одягу чи не є кольором невинності, барвою хрещення, вірності? Сам шлюб чи не є чимось біблійним — і урочисто відкритим, і солодко втаєним водночас? Бог, як наречену, вкрав Ізраїль, повів народ із дому рабства і повів у Свій дім, у землю, що тече молоком і медом. Бог, як ревнивий чоловік, був страшнішим за ведмедицю, позбавлену дітей, коли Ізраїль блудив і ходив слідом «богів інших». Чи це не мова шлюбних таїнств і шлюбних переживань?

Довгі роки книжники сперечалися: включати чи ні Пісню пісень у канон священних книг? Одні казали, що не треба, а інші вважали, що день, коли була написана ця Пісня, рівний дню виходу з єгипетського рабства. Якщо розум твій чистий, а серце, як вітрянкою, вже перехворіло недугами юності, то ти побачиш у цій Пісні, як у дзеркалі, любов Творця й окремої душі, любов Христа і Його Церкви. І все це в земних словах, у земних категоріях. Якщо ми «не в темі» й абсолютно глухі до таємниці шлюбу, що ми взагалі розуміємо в Святому Письмі?

З усього, що є на землі, коло священних почуттів і понять, народжених любов’ю та шлюбом, максимально близьке до світу Божественних істин. Більш близьких аналогій під сонцем немає. Навіть ченців, які пломеніють любов’ю до Бога, наскільки я пам’ятаю з Лествичника, можна порівнювати за мірою почуття з юнаками, до кінця і безроздільно закоханими.

Тема шлюбу народжує смуток. Це сум ученого, який описує рослини, що зникли. Смуток археолога, який розкопав прекрасне місто, що загинуло чи то від хвороб, чи то від нашестя варварів. Так і шлюб треба оспівувати, але час від часу вплітати між «осанною» та «аллилуйя» — «вічну пам’ять». Вона вмирає, ця ніжна квітка, що наповнила ароматом світ і народила все дивовижне. Її вбиває тисяча ворогів, не схожих один на одного, які зібралися разом лише щоб воювати проти спільного ворога. Зради, аборти, розлучення. Безвідповідальність, дурість, неробство. Трансвестити, гомосексуалісти. Феміністки, наркомани, алкоголіки. Всі зібралися. Ніхто не спізнився, не уникнув, не дезертирував. З ким воюємо, панове нечестивці? З вагітною жінкою, з працьовитим батьком, із багатодітними родинами. З Авраамом і Саррою, з Іоакимом і Анною, з Петром і Февронією...

Єдине стало рідкістю. І те, що раніше було звичайним, повсякденним, сьогодні стало майже екзотичним. В такий час ми прийшли у цей світ. В такий час Бог покликав нас із небуття в буття і звелів жити. Наш час не гірший за інші, просто з ним і в ньому варто розібратися. «Спастися не важко, а мудро» — сказав хтось. Створити нормальну родину, вибудувати всередині неї здорові і правильні стосунки, жити своєю родиною як хрестом і водночас втіхою — це завдання і праця для нинішньої епохи. Праця, яку можна порівняти зі стовпництвом чи іншими подвигами минулих епох.

Читання жіночих журналів, довірливе ставлення до голосів ток-шоу чи громадської думки, підлесливе копіювання західного досвіду, орієнтація на «їх» норови приведуть людину туди, куди привела бабку з казки неприборкана пиха — до розбитого корита.

Є в Ходасевича вірші:

Пробочка над крепким иодом,
Как ты быстро перепрела.
Так вот и душа незримо
Жжет и разрушает тело.

Людина, яка випала з пазів, з колії правильного руху, завжди буде нещасною. Живи за модою, вір у науку, смійся над минулими поколіннями, обколися пірсингом по всій площині тіла, спи, з ким хочеш, — і переконуй себе, що ти щасливий. Все одно душа буде і боліти, і нити від цієї неприродності. І нічим ти її, душу, не переконаєш, поки не почнеш жити правильно. Поки не захочеш взяти на себе відповідальність за чуже життя. Поки не віддаси своє життя в жертву і спалення. Це і є життя родинне в його ідеальному варіанті.

Опублiковано: № 3 (27) Дата публiкацiї на сайтi: 01 November 2007

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Хрест і втіха

Хрест і втіха

Андрій Ткачов
Журнал «Отрок.ua»
З усього, що є на землі, коло священних почуттів і понять, народжених любов’ю та шлюбом, максимально близьке до світу Божественних істин. Більш близьких аналогій під сонцем немає. Навіть ченців, які пломеніють любов’ю до Бога, наскільки я пам’ятаю з Лествичника, можна порівнювати за мірою почуття з юнаками, до кінця і безроздільно закоханими.
Розмiстити анонс

Результати 1 - 5 з 5
12:13 08.09.2009 | Вікторія
Все вірно: поки не живеш так як має жити людина згідно із задумом Творця- спокою не знайдеш. Виходить, що найбільше шкоди ми самі собі і завдаємо.Може це не зовсім по темі,але такі вже в мене переживання.
Дякую автору.Храни Вас Господь!
21:51 07.08.2009 | ilia
Ничего хлесткого тут нет. Разве что хлесткость плети самоистязателя: «живи по моде, верь в науку, смейся над прошлыми поколениями, обколись пирсингом по всей площади тела, спи с кем хочешь» - автор впадает в небольшую истерику, вызывающую, правда, сочувствие – действительно, невозможно, обращаясь в мире / в миру, имея дело с символами этого мира и говоря на его языке, не имея возможности говорить, скажем, на языке отшельника, отринувшего мир, и к тому же имея «профессиональную» обязанность противиться соблазнам, - невозможно время от времени не впадать в эту тоску-отчаяние – ну когда же вы от меня отстанете, привязчивые «женские журналы», «голоса ток-шоу», «их западные нравы и опыт».
16:25 11.03.2009 | Денис
Хлёсткий текст. Как всегда без возни и сюсюканий.Содержание и тема актуальны до невозможности. Противоестественное стало правилом лично в моём восприятии и в восприятии большинства моих знакомых,даже церковных...
Внутренне хочется вырасти в меру этих взглядов,хотя рационально со всем согласен.
13:19 28.10.2008 | Сергей
Прекрасная статья.Мне очень понравилась и вообще мне нравится как протоиерей Андрей Ткачев пишет и ведет телепередачи на телевидении все очень доступно и понятно его слова ложатся на душу благодатным дождем и помогают и вразумляют и наставляют спасибо большое за ваши труды и Слава Богу что есть возможность вас видеть читать и слушать. О семей ной жизни хочется сказать ( не люблю слово БРАК )да это большой труд и мы за частую даже не представляем что это такое и что за штука эта совместная жизнь, а родители за частенько ещё больше подливают масла в огонь( невестка не такая зять не такой) и нередко бывают виновниками разводов своих детей.Мне лично в семейной жизни помогает три принципа (если можно так выразится но это проверено годами).1 и самое главное в жизни это ВЕРА заповеди и церковь.2 совет отца чисто житейский "пришел на рыбалку выбрал понравившееся место сиди жди подкармливай рыба клюнет, а будеш бегать с места на место ни чего не поймаеш. 3 Совет полученый от одной благочестивой и мудрой женщины в целом я им руководствуюсь по жизни вообще( царство ей небесное и вечная память)она мне сказала -" ТЕРПЕНИЕ,СМИРЕНИЕ,КРОТОСТЬ И ВЕЛИКОДУШИЕ".Вот пожалуй и все. Еще хочется добавить вывод из собственного опыта и наблюдений за жизнью друзей и знакомых ЖИЗНЬ БЕЗ БОГА ПУСТА И БЕССМЫСЛЕННА.
07:29 05.11.2007 | Тамила
У меня семьи не біло. Родители развелись, меня оставили у бабушки, где я жила 3 года без мамы. А сейчас я замужем и мечтаю измениться, создать хорошую семью,иметь много детей. Знаю, будет нелегко, и к этому надо готовиться. Отдать свою жизнь в жертву и всесожжение!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: