Кінохроніки № 1 (61)

Печера забутих снів (2010)

Найбільш давні відомі нам малюнки, зроблені людиною, знайшли в печері Шове на півдні Франції. Їхній вік — більше 30 тисяч років. Про людей, які жили тоді, ми знаємо небагато: чим харчувалися, як полювали, в якому віці помирали. Але ми можемо лише припускати, що вони розповідали своїм дітям, які пісні співали, перед чим схилялися і що шанували. І майже єдине, що нам може хоч щось сказати про нематеріальний, духовний бік життя тих людей — це їхні малюнки на стінах печер. Ці малюнки красномовно свідчать, що їхні автори хоча й жили в печерах, не знали ні колеса, ні лука й стріл, ні цегли, ні металу, але все одно мали людську душу. Один із учених під враженням від печери Шове сказав, що людину краще було б назвати не homo sapiens, а homo spiritualis, тобто «людина духовна».

Творці фільму «Печера забутих снів» дуже гарно зняли малюнки й роботу дослідників. Але сама атмосфера печери наштовхує їх на роздуми в дусі сюрреалізму про відсутність будь-якої об’єктивної реальності. Ці дивні міркування можна пропустити, і тоді фільм сподобається тим, хто здатен отримати насолоду від неспішного споглядання.

Ієромонах Савва (Гамалій)

Готель «Руанда» (2004)

Події, що відбулися в Руанді — лише один із прикладів жорстокості, на яку здатне людське серце. Населення цієї маленької африканської країни складають представники племен хуту й тутсі. У 1994 році угруповання хуту, підбурювані лідерами-бойовиками, починають винищувати тутсі, разом із жінками й дітьми. У результаті цього короткочасного конфлікту гине близько мільйона людей з обох сторін.

Фільм розповідає реальну історію про те, як адміністратор готелю в Кігалі Пол Русесабаджина переховує біженців-тутсі у своєму готелі й таким чином рятує від смерті більше тисячі осіб. Цей подвиг «маленької людини» — справжнє чудо в історії людей, у яких не було надії на зовнішню допомогу. Миротворницькі сили ООН були відізвані на момент геноциду, Європа зайняла позицію невтручання, і її участь у долі бідної країни обмежилася опісля гуманітарною допомогою. Ось що зауважив іноземний журналіст, герой фільму: «Боюся, люди подивляться репортаж і скажуть: “Боже, який жах”. І продовжать вечеряти».

«Готель “Руанда”» належить до фільмів, від перегляду яких боляче, але які потрібно знімати й дивитися, щоб згадати про виразки на тілі людської історії і злякатися.

Клайв С. Льюїс: За межами Нарнії (2006)

Документально-художній фільм реконструює біографію Клайва Стейплза Люїса, одного з найбільших британських письменників другої половини ХХ століття, автора багатьма улюблених «Хронік Нарнії» і «Листів Баламута».

Фільм показує, як із дитячих ігор у кімнатці на горищі виросли історії Нарнії, як навчання у школі-інтернаті з жорстоким учителем знеохотило хлопчика ходити до церкви. Глядач стає свідком основних віх життя письменника: навчання в Оксфорді, участі у війні. Його тяжкий пошук Бога супроводжується коментарем: «Я був найбільш невдоволеним і недбалим неофітом Англії, але це змінило моє життя».

Показані зустрічі друзів-письменників і викладачів в одному з найстаріших пабів Оксфорда, сповнені розмов, суперечок і обговорень літературних творінь один одного; знайомство й дружба з його американською читачкою Джой Грешем, з якою вони згодом одружилися, її рання смерть.

У фільмі, в якому життя Льюїса розказане від першої особи, звучать цитати з духовної автобіографії «Спостигнутий радістю» та інших його нехудожніх творів.

Коли короткий — лише на годину — фільм пролетить, радісно відзначаєш, що дивовижний автор дивовижних книг став набагато ближчим і зрозумілішим.

Маленький Ніколя (2009)

Хто пам’ятає себе в дитинстві, той чудово уявляє, як легко в буденному побачити чудесне, як здорово змовницьки зустрітися з друзями на пустирі, як можна ненароком випрати у центрифузі кішку і як складно іноді зрозуміти, що в батьків на думці. Такий і Ніколя — школяр, якому нецікаво писати твір на тему «Ким я хочу стати», — адже він щасливий тим життям, яким живе зараз. Зненацька компанію шкільних друзів розбуркує новина — у їхнього друга народився молодший братик, який приносить старшому самі лише розчарування. А коли подібна загроза постає перед Ніколя — він із друзями задумує хитромудрий план, як із цим упоратися. Тлом для хлопчачих пригод слугує Франція кінця 50-х — початку 60-х років.

Ця сімейна комедія «зірвала касу» в кінопрокаті у Франції, оскільки в її основу лягли популярні гумористичні оповідання Рене Госсіні, які ілюстрував дуже відомий художник-карикатурист Жан-Жак Сампе — до речі, його малюнки і супроводжують вступні титри фільму. Оповідки про Маленького Ніколя з дитинства знайомі французам і давно завоювали їхню любов, що пояснює успіх цієї ностальгійної комедії. Крім того, це добрий і смішний фільм — тож навіть глядачеві, не знайомому з картинками Сампе, пригоди Ніколя припадуть до душі.

Ірина Малишевська

Опублiковано: № 1 (61) Дата публiкацiї на сайтi: 07 March 2013

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: