Щасливого Різдва (2005)
Історія ХХ століття повна трагедій: революції, дві світові війни, вибух атомної бомби, концтабори й нескінченна кількість покалічених людських доль, затягнутих у цей вир подій. Непридумані й ніскільки не перебільшені історії стають найкращими сюжетами для сценарію.
Фільм «Щасливого Різдва», мабуть, варто внести до списку обов’язкового для перегляду у святкові дні. Події кінокартини перенесуть вас у холодну різдвяну ніч 1914 року, де в засипаних снігом окопах сидять солдати, що стомилися від безглуздої і жорстокої війни. Вони перечитують листи від рідних, згадують затишок своїх домівок і намагаються не думати про те, що завтра знову треба буде вбивати «ворогів» і ховати в землю товаришів. В основі цього, здавалося б, сентиментального сюжету — реальна історія про братання між німецькими, англійськими та французькими військовими, яка увійшла в історію під назвою «Різдвяне перемир’я». Режисер фільму Крістіан Каріон, розповідаючи про головну думку картини, процитував Канта: «...в цьому фільмі є зоряне небо над головами і моральний закон усередині». Що примирить та об’єднає людей різних національностей і переконань, як не блага звістка про пришестя Спасителя?
Довге прощання (2004)
Режисер Сергій Урсуляк став відомий широкому загалу завдяки знаменитій багатосерійний «Ліквідації». Глядачеві вже знайомий режисерський стиль: скрупульозно відновлений у деталях образ епохи, серйозна драматургія і блискуча робота найкращих акторів. Фільм «Довге прощання» — звернення до творчості радянського письменника — Юрія Трифонова, екранізація однойменної повісті, події якої розгортаються у повоєнній Москві 50-х років.
Молода красуня-актриса Ляля та її чоловік — інтелігентний, тонкий драматург — Гриша і... ще один драматург — простуватий радянський пристосуванець і ремісник. Це історія про різні покоління, любов, брехню, зраду та відчай. Разом із героями фільму глядач намагається зрозуміти, чому в бурі переживань людина забуває про головне, про скороминущість життя, прощення й трагізм існування в цьому світі. Час іде, одні покоління змінюють інші, люди старіють і помирають, народжуються нові... але для чого приходить людина у цей світ, для чого? Може, відповідь на це питання розчинена у природі чи захована в музиці?
Діти райка (1945)
Фільм «Діти райка» — одне з легендарних і прекрасних творінь про любов. Режисера картини Марселя Карне вважають творцем і натхненником «поетичного реалізму» в кіно. Хоча б для ознайомлення з цим стилем варто подивитися фільм.
Герої історії, що її розповідає Карне, мають своїх прототипів: мім Батіст і актор Фредерік Леметр — реальні персонажі. Початок ХІХ століття, Париж, театральне закулісся, життя маленьких людей, майже ляльок-маріонеток. Любовний багатокутник, де є місце любові як пристрасті, як одержимості, як вираженню марнославства — та істинної, тихої, жертовної любові. Немає сенсу переповідати сюжет, він десь наївний, десь передбачуваний, але в жодному разі не банальний. Чудово прописані діалоги й образи героїв, блискуча гра акторів навіть у епізодичних ролях. Фільм, давно розібраний на цитати, фільм-насолода і свято. І окремого поклону заслуговує майстерність Жана-Луї Барро, що зумів створити найзворушливіший образ сумного П’єро.
Різдво (1996)
Автор цього анімаційного фільму Михайло Алдашин згадував: «Зізнаюся чесно: хотілося зробити найкращий фільм у світі. Ощасливити людство. Так і уявляв, як у різдвяні свята увесь світ сидить і дивиться моє кіно...» І річ тут зовсім не в честолюбстві режисера; напевно, інакше й не можна зробити щось варте уваги, якщо не поставити надзадачу. Погодьтеся, зняти фільм про народження Христа, переказати заново євангельську історію так, щоб і старий, і молодий зачаровано дивилися на екран — завдання не з легких. Якщо ви з якоїсь причини ще не бачили цей мультфільм, зберіть біля екрана всю сім’ю, бабусь і дідусів, внуків, племінників і навіть сусідів, — вас поєднає євангельська історія, переказана наївною дитячою мовою. В цій розповіді все, як у Євангелії, ну хіба що трохи нових деталей... Ви побачите, як Народженому принесуть свої дари волхви, розбуджені серед ночі сяючим Ангелом; птахи, риби та навіть лев, що з нагоди Різдва Спасителя перетворився в найкращого друга й «перевізника» зайців. І розгляньте поближче свідків чуда — здивованих корівку та ослика, що зігрівають Немовля своїм теплом. І вічно переможна й урочиста музика Бетховена прозвучить у виконанні Ангелів як жертва від усього людства — Тому, Хто явився спасти нас.
Варвара Зуєва
Коментар:
как минимум, ex.ua :)