Чай з Муссоліні (1999)

Під час Другої світової війни з нацистами боролися армії різних країн, тож італійцям також є про що розповісти. Славнозвісний режисер Франко Дзеффіреллі, автор «Ромео і Джульєтти», «Ісуса з Назарета» та інших улюблених глядачами кінокартин, вирішив зняти автобіографічний фільм про воєнне дитинство ще в 1953 році, проте задуму судилося здійснитися лише в 1999-му. Дзеффіреллі було 75 років, коли він почав знімати фільм «Чай з Муссоліні», але ні вік, ні хвороби не зупинили його.

Сюжети, які пропонує життя, часто виявляються цікавішими, аніж створені сценаристами. Режисер розповідає свою історію дитинства: як він у рідній Флоренції в шість років втратив матір, від нього відмовився батько, а вихованням хлопчика почали опікуватися три подруги-англійки. Саме ці суворі пані відкрили йому світ мистецтва й багато в чому вплинули на його світогляд. Початок фільму переносить нас у 1935 рік, коли багато італійців обожнювали Муссоліні й не розуміли наслідків фашизму. Усвідомлення жаху війни прийде тоді, коли вулицями прекрасної Флоренції поїдуть танки, а мешканцям доведеться переселятися в підвали. Це фільм про те, що війна дуже змінює людей, але при цьому є особистості, яким ніхто не може протистояти й ніщо їх не зламає.

Грудневі хлопчики (2007)

Це той випадок, коли фільм захочеться подивитися після ознайомлення з трейлером, надто вже гарні австралійські пейзажі: пагорби, скелі й синій океан. Фільм режисера Рода Харді розповість про канікули хлопчаків-сиріт, проведені на океанському узбережжі, де на них чекає зустріч з новими людьми, випробовування їхньої дружби, пригоди й перше кохання. Четвірка головних героїв — зовсім різні типажі, кожний по-своєму чарівний і цікавий. Не менш цікаві й другорядні герої фільму: літнє подружжя, яке прихистило хлопців у своєму будинку, і молоде подружжя, яке після тривалих сумнівів усе ж наважується на всиновлення.

Отроцтво — вік, коли людина вже здатна зробити усвідомлений вибір і зрозуміти, до чого прагне її душа. Головне випробування, яке чекає на героїв, — звістка про те, що когось із них неодмінно всиновить молоде бездітне подружжя, і в цій інтризі розкриваються характери хлопчиків. Хтось готовий шляхетно відійти в тінь, тим самим підвищуючи шанси інших, хтось відчайдушно намагається завоювати увагу потенційних усиновлювачів зразковою поведінкою. Але в результаті виявляється, що дружба перемагає і вона здатна наповнити й змінити все життя. Ці канікули залишаться назавжди в їхній пам’яті, тому що саме тоді вони подорослішали.

Дев’ять днів і один ранок (2014)

У дитячому будинку російського провінційного містечка урочиста подія — зустріч елегантно вдягненої молодої пані. Вона з помітним акцентом виголошує енергійно-пафосну промову, щось про успіх і про те, що їй у житті пощастило, що «доля дає шанс кожному», і з професійною усмішкою роздає дітям пакунки з подарунками. Успішна молода пані — у минулому вихованка цього дитячого будинку, яку всиновили французи й повезли до Парижа. Багато років по тому вона повернулася на батьківщину з благодійною місією, яка більше схожа на саморекламу, і видно, що її сповнює лише одне бажання — швидше покинути цю глушину після необхідної фотосесії із сиротами. Але паризька гостя потрапляє у вир зустрічей і подій, наче її хтось не відпускає з цього місця і дає той самий шанс, про який вона так натхненно говорила малюкам.

За дев’ять днів, проведених у цьому місті, її душа немов починає оживати й розуміти щось важливе, проте безсердечність і черствість перемагають. Це фільм про одвічну ілюзію, що «щастя десь там, за кордоном», про те, що є люди чуйні, милосердні, прості — і є люди з крижаним серцем, у яких, здавалося б, усе є, та немає головного — любові.

Гран Торіно (2008)

Клінт Іствуд, режисер і виконавець головної ролі, розповість сучасну історію з життя США. Уолт Ковальські — удівець і пенсіонер, суворий чоловік, який бачив на своєму віку війну в Кореї, де зрозумів, чого варте життя, пропрацював на заводі Форда не один десяток років, а тепер, після смерті дружини, залишився сам, майже сам, — з ним не розлучається вірний собака. Діти, онуки й численні сусіди-іммігранти (куди поділися старі добрі американські сім’ї та їхні традиції?), котрі оточують його, — усе це люди з якоюсь новою, малозрозумілою йому системою цінностей. Єдине, мабуть, що їх об’єднує, — це неприхований захват при появі автомобіля Уолта — Гран Торіно. І охочих заволодіти цим автомобілем у будь-який спосіб чимало.

Перед смертю дружина Уолта Ковальські просить місцевого священика наглядати за чоловіком і, найголовніше, привести його до сповіді. Їй так важливо, щоб чоловік помер як справжній християнин. Її бажання збудеться, щоправда, дещо несподіваним чином.

Фільм про шляхетність і любов, про самопожертву та вчинки, здійснені, відповідно до євангельських заповідей, тими, хто, здавалося б, такий далекий від Христа.