Спогади про майбутнє (2014)

За основу сценарію фільму взято мемуари англійської письменниці Віри Бріттен. Віра була зовсім юною панянкою, коли почалася Перша світова війна. На фронт вона проводжає рідного брата і друзів — юнаків, сповнених полум’яного прагнення подвигу. Ніхто з них не підозрював, що на них чекає на полях бою. Ця картина розповідає про те саме втрачене покоління, про яке напише і Ремарк у своєму романі «На Західному фронті без змін». Жертвами цієї моторошної війни стали навіть ті, хто не загинув від снарядів. Полягло ціле покоління. Вони захоплювалися великими ідеалами — натомість опинилися в м’ясорубці, де не було місця ні геройській смерті, ані величі подвигу, а були брудні окопи, заповнені пораненими й духовно спустошеними людьми.

Героїню фільму чекає шлях усвідомлення всього жаху та непривабливості військового часу. Цей досвід визначить усе наступе життя Віри Бріттен, вона стане активною пацифісткою та писатиме антивоєнні заклики й книги, щоб достукатися до сердець тих, хто ще вірить, що з допомогою танків та авіаобстрілів можна досягти щастя та добробуту.

Шукач води (2014)

Фільм «Шукач води» продовжує тему жахів Першої світової війни, коли Європа здригнулася від зіткнення багатомільйонних армій. Головний голлівудський герой-воїн Рассел Кроу — і режисер, і актор власної картини. Дія фільму переносить нас у 1919 рік. Австралієць вирушає до Туреччини, де хоче відшукати трьох зниклих безвісти синів. Ці парубки брали участь у битві при Галліполі — одному з найкривавіших бойовищ Першої світової. Ця кампанія не принесла країнам Антанти бажаного результату — захоплення проток Босфор і Дарданелли — через стійкий спротив турецької армії. Герой Рассела Кроу має єдину мету: знайти тіла загиблих синів і привезти їх на батьківщину для поховання. У цій похмурій подорожі він має подумки пройти шлях своїх синів-солдатів і, перемагаючи біль, наново віднайти сенс життя.

За основу сценарію взято листи й щоденники самих учасників Галліпольської битви. А режисер картини присвятив її всім полеглим у Першій світовій війні — і військовим, що загинули на полі битви, і мирним громадянам, — а їх було понад тридцять сім мільйонів.

Як я провів цього літа (2010)

Цілковито хлопчачий фільм, обов’язковий до перегляду. Три «Срібні ведмеді» Берлінського кінофестивалю картина отримала за видатну операторську роботу й дві блискучо зіграні головні ролі.

Місце дії — острів, що його омиває Північний Льодовитий океан. Тут розташована метеостанція, яку обслуговують два співробітники — юний студент-практикант і бувалий спеціаліст-метеоролог. Дві людини серед арктичних пейзажів, єдиний зв’язок із материком — рація. Навчитися розуміти природу, набути навичок мисливця, виховати в собі мужність та стійкість — ось що доля пропонує юнаку, вихопленому з тепличних міських умов. Чим обернулося для нього це арктичне літо, ви дізнаєтеся, переглянувши фільм.

Картина про покоління «Y», яке живе в світі більше віртуальному, аніж реальному. Про покоління людей, не готових до викликів життя, лінивих, егоїстичних, неглибоких, тих, хто не розуміє, що таке справжні людські цінності, й не дорожить ними. Поміняти цей світогляд може лише сувора реальність життя у всій його повноті.

Вилікувати страх (2013)

Про святителя Луку знято вже чимало документальних фільмів, та життя святого так і вабить режисерів створити художню картину. Олександр Пархоменко на такий подвиг зважився, адже доля святителя — готовий сценарій для історичної драми. Архієпископ і геніальний хірург, жертва репресій і молитвеник — і все це про нашого співвітчизника, майже сучасника, бо живі ще люди, які знали його за життя! Він пережив Російсько-японську війну, Першу світову, революцію, Громадянську і Велику Вітчизняну війну, гоніння на Церкву. Ця людина стала справжньою легендою ХХ століття.

Картина повідає мало нового тим, хто знайомий з житієм святого, хто читав його листи і спогади друзів та духовних чад. Проте фільм можна порадити тому, хто хіба що чув про лікаря-чудотворця, прославленого Церквою. На жаль, серед нас чимало людей, мало знайомих із сучасними подвижниками, і фільм про Луку (Войно-Ясенецького) стане для них відкриттям.