Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

Коли Бог мовчить

«Хто вірує, тому все можливо», — сказав Сам Господь Ісус Христос. І ще сказав: «Майте віру Божу, бо по правді кажу вам: як хто скаже горі цій: порушся та кинься до моря, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому!» У читача Євангелія може скластися враження, що для віруючого можливо все, чого б він не забажав. Потрібно пересунути гору — помолися з вірою — і гора посунеться. Потрібна робота — помолися, і вона неодмінно знайдеться. Хочеться позбавитися від набридлої хвороби — лише помолися... Однак гори чомусь переставляються дуже рідко — всього кілька прикладів є в житіях святих. І молитовні прохання Господь не завжди виконує...

У чому справа? Невже Господь сказав неправду? Чи віра наша не така?

Перше правило, яке потрібно пам’ятати під час читання Святого Письма, таке: незрозумілі й суперечливі уривки необхідно тлумачити у зв’язку з усім Письмом, у контексті всього Письма. Якщо викликає питання теза про виконання молитов, то доречно згадати, що ще говорить Письмо на цю тему. Перше ж, що приходить на пам’ять, це слова апостола Якова: Прохаєте, та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на жадання свої (Як. 4, 3).

Чи володіємо ми знанням, що для нас — добро, а що — на шкоду нам? Вочевидь, що ствердна відповідь на це запитання буде занадто самовпевненою. Бо ваші думки не Мої це думки, говорить Господь (Іс.55, 8). Завдання того, хто молиться — намагатися пізнати Його думки, Його волю про себе, а не нав’язувати Богу власний сценарій. Однієї твердокам’яної впевненості, що Він може все, для молитви недостатньо.

Знання волі Божої не означає прозрінь майбутнього. Йдеться, радше, про те, щоб стати істинно Божою людиною й віддатися в Його руки настільки, щоб чинити згідно з Його волею. Апостол Павло писав: Не вподібнюйтесь до цього світу, але перемініться оновленням вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа,що добре, що вгодне та досконале (Рим.12, 2). Отже, щоб пізнавати волю Божу, потрібно жити не так, як світ наказує, але так, як Бог велить. Потрібно перемінитися оновленням розуму, тобто так укорінити себе в Богові постом, молитвою, любов’ю, милосердям до ближніх, щоб сам розум у нас уже був новий — розум Христовий. Тоді й зможемо завжди просити у Бога тільки того, що узгоджується з Його волею.

Чого ж хоче від нас Христос? Нехай не повністю, нехай і не про кожну подію нашого життя, але все ж таки у найважливіших питаннях зі Святого Письма ми можемо дізнатися, чого Він чекає від нас.

У Письмі ми не знайдемо вказівок рухати гори. Хіба не Сам Господь створив увесь світ, підвищив гори, насадив ліси, розлив моря? Чи потрібно Йому тепер пересувати гори туди-сюди з нашою допомогою? Адже Богу й Самому нічого не варто вчинити таке чудо, але куди більш значним чудом було те, що Він усю неймовірну гору гріхів людських підняв і втопив у водах Хрещення. Більш значним чудом було те, що Бог усю гору Свого незбагненного Божества посунув з Небес і вмістив на землі в тілі людському. Ось де справжнє чудо, що здійснилося з волі Божої.

 

Мало хто може сказати собі, що він перемінив свій розум і пізнав волю Божу, а тому завжди просить лише блага, лише того, що хоче Бог. Що ж робити людині, яка не отримує того, що просить, хоча прохає у Бога того, що на її людське міркування здається добрим і духовним? Я прошу в Бога здоров’я своєму хворому другові, друг ніяк не одужає, а я лише гублюся в здогадках про волю Божу... У святих отців можна знайти пораду не полишати молитви у такому разі. Навіть якщо я щиро помиляюся, навіть якщо тілесне здоров’я мого друга стане отрутою для його безсмертної душі, і немає волі Божої виконати моє прохання, все одно потрібно молитися. Якщо людина просить неугодного Богу, але просить не для того, щоб використати це для своїх пристрастей, то Бог подасть не те, що людина просить, а те, що насправді потрібно. У цьому не може бути жодних сумнівів: Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього (Мф.7, 9-11).

У Євангелії є притча про ситуації, коли прохання довго не виконується: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився. У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника! Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся, але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені. І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний? А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них? Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону (Лк.18, 2-8)

Господь зволікає з виконанням наших прохань. У цій притчі Він не пояснює, чому Він зволікає, але обіцяє, що все буде виконано. Можна думати, що одне з можливих пояснень зволікання (хоча й не єдине) — у тому, що Господь дає нам час глибше осмислити своє прохання. Легко разок попросити в Бога чогось піднесеного, навіть не здогадуючись, що насправді, в глибині свого серця, ти не хочеш того, про що попросив.

У фільмі Тарковського «Сталкер» є характерний епізод. Сюжет цього фільму побудовано навколо кімнати, де виконуються заповітні бажання. Один чоловік на ймення Дикобраз увійшов до цієї кімнати. Він попросив здоров’я своєму хворому братові (або щось на кшталт цього, але його бажання було гарним і шляхетним). Однак брат здоров’я не отримав, а сам Дикобраз, повернувшись додому, раптом казково розбагатів. Кімната виконала не поверхове, а найзаповітніше бажання, до якого прагнуло все його єство. І Дикобраз не витримав такого відкриття в собі — він повісився.

Затримки у виконанні наших прохань допомагають нам глибше розуміти свої бажання. Лише довгочасне, невідступне, день у день повторюване прохання може претендувати на звання цілковитого сердечного стремління. Тільки таке прохання може бути осмислене на глибині своєї сутності. Чи бажане Богові моє прохання? Чи потрібно, чи корисно для мене насправді те, про що я прошу? Чи істинно прагне до цього моє серце?

 

Питання про те, якою має бути наша віра, також варте уваги. Адже віра, що творить чудеса — не дається один раз і назавжди. Згадаємо ще один важливий епізод із Євангелія. Посилаючи апостолів на служіння, Христос дав їм владу вигонити бісів із людей. Учні повернулися з радістю й говорили: Господи, навіть демони коряться нам у Ім’я Твоє! (Лк.10, 17). Але далі ми читаємо, що трохи пізніше вони не змогли вигнати біса з хлопчика, і головною причиною цього Господь назвав їхнє невір’я.

Виникає запитання: як же могли апостоли не вірити у свою владу над бісами, якщо вони її неодноразово використовували й переконувалися в її силі? Вони мали вже не просто віру, а досвідне знання цієї своєї влади над нечистими духами.

Вочевидь, віра-знання не творить чудес: Та й демони вірують і тремтять (Як. 2, 19). Тож яку віру втратили апостоли?

Думається, тут мова йде більше про довіру Богові, про відданість у руки Божі. Ідеться про таку віру, коли людина стає одним цілим із Божою волею, стає її провідником у світі. Віра — це чудесний дар згори, але цей дар людина, безперечно, повинна зберегти й примножити. Не може бути такого, щоб людина одного разу прийняла Господа, визнала Його своїм Спасителем — і з того часу вже була врятована, незалежно від своїх власних зусиль.

За таку віру потрібно боротися, таку віру потрібно плекати в собі, інакше вона може перетворитися на недієву віру-знання: знаю, що Бог є, знаю, що Господь урятував нас на Хресті, але Богу не довіряю, і Бог у моєму житті не діє.

Але як плекати віру? Святитель Феофан Затворник говорив, що, якщо душа холодна, потрібно її терти — вона й зігріється. Терти — значить розмірковувати про Бога, читати Його живе слово, молитися Йому, робити добро ближньому, боротися зі своїми пристрастями.

 

Молитва — це невичерпна тема. Досвід богоспілкування в Церкві накопичено величезний, але найкращий Учитель молитви, за словами святих отців, — це Сам Господь. Твердо ставши на шлях особистого спілкування з Ним і просуваючись цим шляхом, людина й знаходить вирішення усіх питань про молитву.

Опублiковано: № 6 (54) Дата публiкацiї на сайтi: 14 November 2011

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237254938.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 9 з 9
19:01 24.12.2011 | Влада
Как четко, ясно все изложено. Краткая инструкция православного христианина. Прямое руководство к действию. Очень Вам благодарна, отец Савва.
15:08 19.12.2011 | Лилия
Спасибо.
12:10 06.12.2011 | Настя
Спаси Госполи! Чудесно на самом деле! Митусишся, просишь совсем не то, что нужно. Совсем, и тянут страсти сооовсем в другую сторону...
09:00 06.12.2011 | Ольга
Спасибо за статью.
21:34 17.11.2011 | Елена
Когда-то автор статьи Иеродиакон Савва (Гамалий)
ответил мне на мой вопрос (задавала на сайте монастыря) о том почему я прошу, а Бог не исполняет просьбу. В том ответе был чудесный пример: Митр. Антоний (Блум) в одной из своих бесед рассказывал о некотором человеке, который в детстве наблюдал, как его бабушка вынимала изо рта вставную челюсть и клала в стакан на ночь. Этот человек в детстве со всей горячей детской верой просил Бога даровать ему такие чудесные зубки. И уже достигнув глубокого возраста, этот человек шутил: «теперь я благодарен Богу, что Он не исполнил этой молитвы до сих пор, и у меня хорошие зубы».

Спасибо и за тот ответ и за эту статью.
20:19 16.11.2011 | сергей
Спаси вас Господи!Очень полезная книга на эту тему,написана святителем Иоанном Максимовичем,митрополитом Тобольским и Сибирским,называется *ИЛИОТРОПИОН или сообразование воли человеческой с Божественной волей*(1714)
18:56 16.11.2011 | Юлия
Очень благодарна автору статьи!!!
Вы сейчас вернули меня к жизни!
Спаси Вас Господь!
17:47 16.11.2011 | Анна
Спасибо!
09:57 15.11.2011 | Людмила
Дельные советы. Спаси Господи!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 4149439318442625.
Отрок.ua в: