Отрок.ua

This page can found at: https://otrok-ua.ru/ua/sections/art/show/kogo_ty_ljubish-1.html

Кого ти любиш?

Протоієрей Андрій Ткачов

Перемога преподобної Марії Єгипетської

Я люблю Марію Єгипетську. От люблю — та й годі. Відтоді, як почув її житіє, не минає і тижня, щоб не згадав про неї. Сам як священик читав його на п’ятій седмиці посту в напівтемряві при свічках і не менше чотирьох-п’яти разів завжди зупинявся, щоб відпустило горло, і витирав сльози.

Сотня думок огортає мене у зв’язку із цією жінкою. Одна чи дві з них здаються мені важливими. По-перше, мені боляче через те, що таких людей, як була Марія Єгипетська до каяття, і було, і є дуже багато. Мені зрозуміло, що окрім тих митарів та блудниць, що описані у Євангелії як люди, які покаялися, були тисячі й тих, котрі так і не виправилися. Ці люди живуть на вістрі леза. Вони балансують над безоднею, щодня і ще більше — щоночі — занурюючись у пекельну реальність. Те, що звичайній людині треба доводити, пропащий грішник розуміє без додаткових аргументів. Наркомани, наприклад, знають, що є пекло: вони в ньому живуть. І повії знають, що є пекло. Вони знають це не розумом, розум їхній якраз переконаний у зворотному. Це знає їхня душа. Душу неможливо обманути, вона страждає від неприродного життя, від сотень партнерів, що змінюються, мов колготки. Розумом вони вигадали якесь виправдання для себе і носять його на собі, мов бейджик. Але душа вища за логіку, вона знає більше. Це знання зжовує блудниць зсередини, і тому вони всі або пиячать, або коляться. Крізь товщу віків для мільйонів таких людей Марія показує шлях виходу. Чому вони не йдуть цим шляхом? Мене це мучить.

Що приваблює мене в ній, тій, котра ще не розкаялася? Чесність. Блудниці взагалі чесні. Їм немає потреби прикидатися, всі про них і так усе знають. За аввою Дорофеєм, брехати можна словом і брехати можна життям. Брехня словом — це зрозуміло. Брехня життям — це характерництво. Це ситуація, коли розпусник удає з себе недоторканого, скнара та кровопивця — доброчинців. Цієї другої брехні повії позбавлені. Тоді як «звичайні» люди бувають причетні до багатьох гріхів, але намагаються мати вигляд людей порядних, блудниці не мають підстав обманювати. Нижче падати нікуди, і вони, перебуваючи на дні, можуть бути гранично щирими. Остерігайтеся говорити з ними про моральність. Вони, мов стічні канави суспільства, знають усе, чим суспільство живе. Знають правду про «високошанованих чоловіків» та про їхніх «дружин із бездоганною репутацією». Роздратована повія може відшити будь-кого. Вона — на дні і твердо спираючись на нього, може говорити всім правду.

Марія не брала грошей за блуд. Думка про це примушує мене здригнутися. Тут — корінь її спасіння. Вона чесно вважала, що смисл життя — це плотські утіхи. Її неймовірна розпуста — це щира самореалізація. Як садівник-любитель не бере грошей за вирощену ним квітку або художник-аматор малює не для продажу, а для душі, Марія потопала в блуді заради блуду, а не задля наживи. Якби до кайданів розпусти вона додала ланцюги сріблолюбства, не вирватися б їй із цієї трясовини довіку.

Більшість непевних жінок гуляє тому, що їм це «подобається». Те, що «побут замучив» та «дітей годувати треба», — це відмовки, вигадані опісля, комариний писк, що прийшов з розуму. Більшість із них не кидає свій проклятий спосіб життя тому, що нічого не вміє робити, не хоче і не може жити інакше, вони звикли до неробства та дешевих розкошів своєї професії. У блаженної Марії цього не було. Ця велика жінка вміла прясти і ткати, вміла прогодувати себе ще в період блудного життя. Вона вміла не заробляти тим, у чому вбачала мету і сутність. Коли Бог їй відкрив істинну мету життя та істинну сутність її минулого, вона мужньо пішла вперед, не озираючись, і сьогодні може молитися за нас.

Таким, до речі, був Павел. Він чесно ненавидів християн. Від усієї душі любив закон, і все, що робив, робив до кінця. Я думаю, що такі цілісні та гарячі натури пильно видивляється Христос. Він шукає таких людей — котрі щиро помиляються, котрі ревні у своїх помилках, але які цілісні та не брехливі. Всезнаючий Христос із них готує світильників для всього світу.

Більшість із нас огидні та гнилі не тому, що грішать, а тому, що грішать і каються впівдуші, впівсили, абияк. Лермонтов сказав якось:

И ненавидим мы, и любим мы случайно,
Ничем не жертвуя ни злобе, ни любви.
И царствует в душе какой-то холод тайный,
Когда огонь кипит в крови.

Лермонтов у цих рядках вторить Апокаліпсису. Господь дорікає деяким людям за те, що вони не гарячі й не холодні. О, якби ти був холодний або гарячий! Та оскільки ти теплий, то Я вивергну тебе з вуст Своїх (Одкр. 3, 15–16). Марія все життя була гарячою, і це — стало точкою, в якій вона і Бог зустрілися.

Ходіння по воді та знання демонів, пізнання думок людських (те, що ми бачимо в її житії) мене цікавить далеко не в першу чергу. Все це зовнішні прояви внутрішньої перемоги. Вона себе перемогла. Вона здійснила те, що в очах усіх мудреців, де б вони не жили, варте виграної війни.

Образ цієї великої жінки увійшов у кров нашого народу. Можливо, вона сяянням своєї святості була натхненням для Федора Михайловича, коли він писав про Сонечку Мармеладову. Можливо, про неї думав Пастернак, коли писав про Магдалину:

Чуть ночь, мой демон тут как тут,
За прошлое моя расплата.
Придут и сердце мне сосут
Воспоминания разврата,
Когда, раба мужских причуд,
Была я дурой бесноватой,
И улицей был мой приют.

Є в нашій мові дурні, слиняві запитання. Одне з них: кого ти любиш? Його ставлять розімлілі бабусі запещеним онукам. Закохані з вологими очима газелі носять його на вустах. Я побоююсь цього питання. Але коли вночі мене розбудити і спитати «Кого ти любиш?» — цілком ймовірно, що я скажу: «Я люблю Марію Єгипетську». От люблю — і край.

Опублiковано: № 2 (32) Дата публiкацiї на сайтi: 13 March 2008