Королівство кривих дзеркал

Хочу мати бінокль. Але не звичайний, а чарівний. У звичайний бінокль дивишся, і те, що далеко, збільшується до величезних розмірів. Наприклад, була людина цяткою на горизонті, глянь, а вона вже велика, і навіть віспинки на обличчі видно. А поверни бінокль — навпаки, те, що було поруч, стає маленьким, немов комашка.

Будь-який бінокль чарівний. Але мрію я не про такий. Я не артилерист і не мисливець, і навіть не театрал. Мені в топографічній далині видивлятися немає чого. Та й купити можна такий бінокль, який робить далеке близьким, а близьке — далеким. Я хочу мати бінокль, котрий змінює моральні масштаби подій, що відбуваються.

Наприклад, ви на роботі пропадали до півночі, буквально зі шкіри пнулись, щоб певне завдання своєчасно виконати. А замість вас премією нагородили ледаря-сусіда. А вам ані слова, ані півслова подяки, плюс догана за незначну провину на найближчій нараді. Інший би на вашому місці запиячив або поліз у бійку. Інша б від сліз запухла і припинила фарбуватися, щоб туш по обличчю не розмазувати. А ви — хоч би що. Тому що у вас є бінокль. Ви в нього глянули потайки, і постала перед вашим зором ця побутова несправедливість не у вигляді величезної картини, такої як «Дев’ятий вал», а у вигляді блохи, нехай навіть і Лівшою підкутої.

Тобто хочеться мені мати інструмент для того, щоб бачити світ у його природному вигляді, таким, яким його Бог бачить. Так, щоб добрі справи помічались і оцінювалися, неприємності переносилися з терпінням і без істерик, чуже добро пам’яталося, а своє — забувалося. Без цього — відчуваю, що живу в королівстві кривих дзеркал. Не в адекваті живу, іншими словами.

Наприклад, я зробив щось відносно хороше. Сходив, приміром, в лікарню до родича. І не хотів довго йти, і відтягував цей візит, і грошей жалів, і навіть яблука купив найдрібніші й найдешевші. Але коли сходив, то відчув себе титаном духу і батьком православного доброчинства. Тепер я собою пишатися буду, хоча, по совісті, таких добрих справ слід соромитися. Ось тут би взяти бінокль і подивитися на це добро в зменшувальне скло, на що воно, власне, й заслуговує.

Або скоїв я гріх. Та що там гріх? Грішок, не більше. Справжня дрібниця. Його й не помітно зовсім. Але між «не помітно» і «немає взагалі» різниця величезна. Ні радіацію, ні хвороботворних мікробів теж ніхто не бачить, але помирати від них люди не перестають. Озброююсь подумки чарівним біноклем і роздивляюся свій гріх. І ніяка він не інфузорія-туфелька. Огидна й хвороботворна бацила, яка схожа на сороконіжку й швидко розмножується. Дай цьому «дрібному» гріху свободу і спокій, він і тебе самого вб’є, й усе довкола заразить, причому в стислі строки.

Мій бажаний бінокль тим і хороший, що, якщо розглядати в нього мною зроблене добро, цим добром не запишаєшся. Ну, а якщо зло розглянеш, то не будеш легковажний і злочинно благодушний. Зате по відношенню до ближніх бінокль діє з точністю до навпаки. Добро, зроблене мені, я розглядаю пильно в те скло бінокля, яке добро збільшує. Ось вони, усі ті, хто вчив, лікував, захищав, годував і наставляв мене! Їх багато, і допомога їхня неоціненна. Без їхніх слів і справ, бех їхньої незримої присутності я давно б загинув, пропав, загубився, заплутався.

Ну, а якщо хтось зробив мені щось недобре, перевертаємо бінокль і зі спокійною душею сміємося над тією дрібницею, яка лише сміху й варта.

О блаженний склероз! Склероз, що геть-чисто стирає з пам’яті завдані тобі образи! Як добре з тобою жити! Забув — і до побачення.

Ми ж, якщо не всі, то багато хто, змучились від злопам’ятства, від образливості, від підвищеної чутливості до слів і поглядів. Який злодій, який лихий чаклун прищепив нам перебільшене почуття власної гідності? Через нього ми ладні підставляти обидві долоні навіть тоді, коли нам дають одну маленьку крихту. Наскільки краще бути спокійним і незворушним. Щоправда, аби не обурюватися від докорів, слід не любити й хвалу. Одне без іншого не існує. І любов до похвали, і чутливість до образ — діти однієї матері, марнославства. Із цього коріння ростуть і заздрощі, і злопам’ятство, й інші отруйні пагони.

«Іди, — казав старий монах молодому, — на кладовище і там хвали й свари покійників». Той пішов і довго вправлявся в розсипанні похвал і образ тим, хто спав у землі в очікуванні звуку труби Архангела. «Ну то що?» — спитав його після повернення старець. — «Я втомився їх сварити і хвалити, а вони мовчать», — була відповідь. — «Намагайся наслідувати їх, чадо. Адже й ти вмер для світу», — завершив старець.

Правда, ми у своїй більшості не монахи. Але це слабка відмовка. Заповіді Божі надані всім, без поділу на чини і звання. Усі чують слова євангельські: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать». Усі повторюють услід за Давидом «серце чисте сотвори в мені, Боже». Серце ж і є органом духовного зору.

У плані звичайного життя органом зору вважається око, а біноклі, лінзи, окуляри — це інструменти, які допомагають краще бачити. У плані ж зору духовного, очі — це лише інструмент. А органом зору є серце. Якщо воно чисте або принаймні перебуває в процесі очищення, то око перетворюється на чарівний бінокль. Чим чистіше серце, тим більше виростають у наших очах доброчинства ближніх і зменшуються наші власні; тим легше забуваємо ми отримані образи і тим довше пам’ятаємо зроблене нам добро.

Тож бажання моє не можна назвати нездійсненним. Воно реальне. Дуже хочеться мені мати чарівний бінокль. І що чистіше буде моє серце, то швидше здійсниться мій перехід з королівства кривих дзеркал у світ благословенної реальності.

А до магазину йти не треба: немає таких магазинів.

Опублiковано: № 2 (50) Дата публiкацiї на сайтi: 07 June 2011

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 25 з 25
17:19 07.02.2012 | Андрей
Спасибо
11:38 07.09.2011 | Юля
Спасибо за статью, за то,что помогаете задуматься о важном! Дай Бог здоровья Вам и Вашей семье!
11:40 03.07.2011 | Юлия
Спасибо огромное вам за такие размышления, очень трудно в суете мира остановиться вот-так просто и задуматься над чем-то важным, действительно важным для сердца.
Спасибо Богу, что вы есть!
20:52 28.06.2011 | Павел
Добрый вечер Батюшка,присоеденяюсь к голосам тех, кто высказывает сожаление по поводу прекращения Ваших передач на ТВ.Это как раз то, на что собственники канала смотрят в бинокль с уменьшением, а в самом деле, Православных людей, в Православной стране лишили радости, слышать любимого для ОЧЕНЬ многих-священника. Наша семья с надеждой ожидает Вашего возвращения в эфир ТВ. С глубоким уважением р.Б. Павел
11:18 24.06.2011 | Лариса
Спасибо, батюшка, как всегда "в яблочко"!!! Действительно на многие вещи надо смотреть не под мирским углом, не то жизнь зажуёт... Духовное зрение помогает абстрагироваться от суеты сует - ведь Господь врачует все раны. Спаси Вас Господи!
17:33 22.06.2011 | людмила
Спасибо!
22:43 20.06.2011 | Шевцов
Дорогой о.Андрей, конечно, очень жаль, что прекратились Ваши передачи и "Сад Божественных песен", и "День ангела", и
"На сон грядущим", особенно. Но понятно также, что коммерческое ТВ не даст Вам эфира - ведь на Ваших передачах рекламы не сделаешь, очень много дурных денег не заработаешь, а им, тевеэшникам, денег всегда мало.А нам очень надо слышать Ваши проповеди или читать Ваши статьи. Мы ждем и надеемся.Да хранит Вас Бог и помогает Вам.
С глубоким уважением Шевцовы
15:48 15.06.2011 | Julia
Спасибо Вам о. Андрей. Мне тоже очень не хватает Ваших передач на КРТ
12:35 15.06.2011 | Татьяна
Спаси Вас Господи, о. Андрей!!! А всем единомышленникам предлагаю написать коллективное письмо на один из центральных каналов с просьбой найти в эфире 15 минут в день для душеспасительной передачи "На сон грядущим". Ведь нам же сказано:"Стучите, и отворят..."!!!
16:16 14.06.2011 | Александра
Спасибо вам))) очень не хватает Ваших передач на КРТ..раньше домой с работы торопилась, чтобы успеть посмотреть, ничгео не пропустить (каждое Ваше слово кажется важным, и именно в данный момент жизни)...а теперь незачем спешить...скажите, когда возобновят показ Ваших передач?
22:01 13.06.2011 | Наталия Че
эта статья - бальзам для сердца, все становится понятным,если пользоваться Вашим, отец Андрей, "биноклем")) Спасибо Вам!
22:19 11.06.2011 | Михаил
Бальзам на душу. Благодарю. И за эту статью и за другие, и за передачи по КРТ!
15:36 10.06.2011 | Katerina
Батюшка Андрей, спасибо за такие правильные и спасительные слова. И спасибо большое администрации сайта за их работу - всегда, когда у меня возникают какие-то сомнения, плохое настроение, читаю статьи на "Отрок" и становится легче, нахожу ответы на свои вопросы. Продолжайте свою работу - она очень нужная :)
21:43 09.06.2011 | Екатерина
Спасибо, Вам, батюшка!))
12:04 09.06.2011 | Ксения
Очень хорошая тема для размышления!!!!Мне очень нехватает ваших передач на КРТ "На сон грядущий",мои детки тоже скучают за Вами о.Андрей!!!Почему перестали показывать???:(((
11:14 09.06.2011 | Vik
" В плане же зрения духовного глаза — это всего лишь инструмент. А органом зрения является сердце."Цу думку я вже знала але завдяки Вам сподіваюсь, що зрозуміла.
Спаси Господи,отець Андрій!!!
можливо хтось може підказати де в інтернеті можна знайти книги отця Андрія? заздалегідь дякую)))
15:14 08.06.2011 | Люда
Спаси Господи.
14:20 08.06.2011 | Ирина
Хотелось бы сразу когда такая ситуация пользоваться таким биноклем;Я когда то думала если бы изобрели такой прибор, который бы измерял подходят люди друг другу или нет, особенно перед тем как пожениться хотят, перед тем как устроиться на работу и т.д. Спасибо за статью о. Андрей.Здравия вам, Ангела Хранителя!
10:47 08.06.2011 | Анна
Спасибо!
09:21 08.06.2011 | Ирина
сегодня нас с мужем развели... Бинокль такой нужен был с момента знакомства нашего... хотя, кажется мне что хорошее ценила, плохое забывала... по-моему дело в чём-то ещё... грустно очень...
09:00 08.06.2011 | Ольга
Сердце чисто созижди во мне Боге
и дух прав обнови во утробе моей
13:14 07.06.2011 | Дмитрий
Великолепное наставление, глубокоуважаемый отец Андрей. Огромнейшая Вам благодарность за то, что Вы публикуете Ваши статьи на этом сайте - таким образом мы знаем, что Вы не оставляете нас. К сожалению, сейчас не выходят ваши программы по КРТ и радио ЭРА, но благодаря журналу Отрок мы знаем, что Вы есть и продолжаете нести живое слово Божие. Для тех, кому интересны записи бесед отца Андрея - добро пожаловать в группу "Путівник з отцем Андрієм" http://vkontakte.ru/putivnyk и на сайт с архивом передач http://www.studio-felix.com.ua/putivnyk.html
11:48 07.06.2011 | Roma
дякую,отець Андрій.Я вчасно знайшла Вашу статтю-якраз накотило на мене таким сумом.Спаси Вас Господи за Ваші слова і труди.З повагою ,ваша духовна дочка.
11:40 07.06.2011 | Максим
Нет бинокля, эх, нету! - и масштаб содеянного становится понятен только с течением времени. Наверное, надо тренировать не глаз, а сердце, чтобы были "чувства навыком приучены к различению добра и зла" (Евр.5:14)
22:03 06.06.2011 | Inna
Мда, мне бы лучше подзорную трубу :)) и не одну :)

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: