Одного разу нам у редакцію подзвонив чоловік. Він представився фізиком і розповів про декілька своїх наукових відкриттів. Я погано розбираюсь у фізиці, але з його пояснень я зрозумів, що Ейнштейн у своїй теорії відносності припустився помилки й що атом насправді не складається з протонів і електронів...

Дискутувати з приводу Ейнштейна і електронів я не мав сили. Але вчений пішов далі: він гаряче доводив, що наші неправильні уявлення про будову матерії гальмують створення нових матеріалів, які ляжуть в основу створення «суперфлешки». На неї можна буде записати все, що зберігається в людини у голові, — по суті, записати людську особистість. Більше того, Костянтин (так звали фізика) повідомив, що його наукові тези вже встигли вкрасти всюдисущі американці. На підтвердження він прислав мені фото обкладинки американського журналу Time, де красувалася людська голова з роз’ємом на потилиці, від якого тягнувся блискучий електричний провід. Заголовок обіцяв: «До 2045 року людство стане безсмертним». Костянтин цитував тези статті й стверджував, що це його думки, які він висловив набагато раніше, ніж вийшов журнал.

«Після того як у Time вийшла стаття, — обурювався мій співрозмовник, — у Росії була створена „Корпорація безсмертя“! Її очолює людина, знайома з Путіним — Дмитро Іцков!»

Тут я сказав собі: «Стоп! „Корпорація безсмертя“ — це щось із наукової фантастики. Очевидно, зі мною розмовляє божевільний, що начитався американських фантастів».

Я відклав цю розмову в довгу скриню своєї пам’яті. Але якось через кілька тижнів чомусь набрав у пошуковику: «Іцков»...

Виявилось, я дуже відстав від життя. «Корпорація безсмертя» існує. В новинах російських телеканалів її керівник уже презентував журналістам свого двійника — робота Діму. Прототип дійсно схожий на оригінал — спеціалісти зробили йому обличчя з гуми й синтетичне волосся. Тільки пересувається він поки не з допомогою ніг, а на гусеничному візку.

Молодий хлопець інтелігентної зовнішності розповів журналістам, що в 2011 році його організація почала роботу над проектом «Аватар». Мета першого етапу — «Аватар А» — створити роботизоване тіло-репліканта, яким на відстані буде керувати мозок людини. Дедлайн цієї затії — 2020 рік. Фаза «Аватар В» передбачає до 2025 року трансплантацію людського мозку в штучне тіло після закінчення життя людини-носія. ­Іцков сподівається, що програма «Аватар» достатньо дізнається про людський розум, щоб повністю звільнити його від фізичної форми до 2045 року.

Журналісти повідомляли, що кілька відомих учених підтримали проект Корпорації. Російський професор розповів, скільки спеціалістів треба зібрати разом і який необхідний бюджет, щоб люди до 2045 року повністю побороли смерть. А керівник корпорації вже написав листи півтисячі багатіїв із рейтингу журналу Forbes. Із закликом дати грошей на дослідження. Адже вони хочуть жити вічно...

На перший погляд усе це здавалося маячнею. Незважаючи на те, що цим займаються досить серйозні люди. Але... Я згадав, як років чотири тому купував прилад розміром у половину сірникової коробки, який називався флешкою. Він міг зберігати аж 1 гігабайт інформації. А нещодавно я купив у супермаркеті флешку на 16 гігабайт. У кілька разів дешевшу й меншу за розміром.

Я не сумніваюся, що рано чи пізно вчені придумають, як записати на твердий диск усе, що знаходиться в людини у голові. Все, що вона бачила й відчувала. Все, що назбирала за життя. І, звісно, цю голову буде нескладно прикрутити до залізного тулуба з ресурсом у тисячу років (якщо його, звісно, регулярно змащувати). Я вірю в можливості науки нескінченно стискати інформацію і нескінченно швидко її обробляти.

Але я не вірю, що творіння зможе повторити Творця — вдихнути життя у сплетіння дротів і мікросхем. Я не вірю, що душу можна записати на флешку!

З тієї миті, як у світ увійшов гріх, ми стали смертними. Але людина, що прагне до Бога, може розірвати окови смерті! Я вірю в Бога. І в те, що можна жити вічно, — але в Царстві Небесному, а не в залізному тілі кіборга.

Риючись в Інтернеті, я знайшов там кілька сюжетів за участю мого співрозмовника Костянтина. Мені в’їлася в голову одна його фраза: «В Біблії сказано, що мертві воскреснуть. І це правда. Тільки зробить це не Бог, а вчені!»

Я уявив собі 2000-надцятий рік. Людство, що заперечує наявність душі, одного разу поховає одного зі своїх представників перед об’єктивами телекамер. А через кілька хвилин перед тими ж об’єктивами постане щось, здатне рухатися, говорити, думати так само, як покійний. Щось, яке буде пам’ятати всі події з його життя від першої миті до останньої. Але це не буде людина.

У цього фокуса буде ще один бік, повністю прихований від людей останнього часу, які свято вірять у науку. Монструозний науковий атракціон покаже Творцеві, до якої міри невір’я в ­Нього дійшли люди.

Які ще дива техніки буде продемонстровано тоді на доказ того, що людина — це і є Бог, я не знаю. Наука над цим працює.

Що буде далі — розповідається в Апокаліпсисі.