Посадка на літак, що прямує в Делі, нагадує вантаження судна Ост-Індійської компанії з роману Жуля Верна. Безліч людей у барвистому одязі з незграбними тюками поступово проходять перевірку безпеки і заповнюють пузатий аеробус. Привітні австрійські стюардеси вказують місця посадки. Поступово по салону поширюється запах спецій. Останні приготування, зліт, по вбудованих у сидіння телевізорах починається ролик про безпеку польоту. На деякий час австрійські авіалінії витісняють аромат культури, що почала вже відвойовувати свій простір...
Колега попередив мене: як морально не готуйся до поїздки, Індія все одно тебе шокує. Дивовижно, але навіть зараз, коли я буваю в цій країні по кілька разів на рік, для мене це щоразу потрясіння. В Індії ні на секунду неможливо розслабитися: воду можна пити лише бутильовану, і купувати її треба лише в надійних місцях; водою з-під крану навіть зуби чистити не рекомендується. Доводиться постійно мити руки, а для харчування обирати лише дорогі ресторани, інакше неминуче знайомство з «делі-белі» — гострим кишковим захворюванням, яке позбавить тебе гарного настрою на кілька днів. На вулицях скрізь сміття, яке ніхто ніколи навіть не намагається прибирати. Люди випорожняються, де нужда піймає, будь-якого сорому. При цьому вони суворо слідкують за своєю гігієною, але доволі чудернацьким способом: можна побачити людей, які миються прямо на вулиці, і перукарів, які голять своїх клієнтів небезпечною бритвою на запиленому узбіччі дороги.
Кажуть, спіймати малярію в Делі важко, хоча серед моїх знайомих були й такі випадки. І тут є ще одна дилема: ліки від малярії токсичні, тому більшість відмовляється їх застосовувати. Але у випадку відмови — будь-який комар може перетворити твоє життя на кошмар. Так чи інакше, в перший же день по приїзду в готель мимоволі починаєш рахувати, скільки днів залишилось до від’їзду.
Коли перший шок минає, свідомість заповнює потік вражень. Через вікно таксі здається, що все, що відбувається навкруги — барвиста циркова вистава. Мавпи, різнокольорові папуги і навіть корови — тут це просто бродячі тварини. Повертаючи на шосе, я бачив майстерно розмальованого слона, що вбудовувався в потік машин. Різноманіття транспортних засобів вражає. Неможливо забути вантажівки, розмальовані етнічними візерунками, з коротким переліком правил дорожнього руху: «прохання сигналити», «вночі блимайте фарами» і т.д. Між вантажівками снують мурашками дво- і триколісні транспортні засоби: велосипеди, мопеди, мотоцикли, вело- і моторикші. Автомобілі, як правило, невеликі, місцевого виробництва, більшість зі слідами численних дрібних аварій, неминучих в такій метушні. На світлофорі загоряється червоне світло — ми зупиняємося і спостерігаємо, як жвава дівчинка виконує акробатичні трюки прямо на роздільній смузі дороги. Водій таксі пропонує нам пляшку води — це істотний знак уваги в країні, що страждає від нестачі питної води. Впадає в око фігурка слона на панелі автомобіля. Виявляється, це амулет Ганеші — божества, яке допомагає мандрівникам. Схожість в проявах релігійності у місцевих таксистів з їхніми слов’янськими колегами змушує замислитись...
В Індії розгублюєшся від повсюдної бідноти. Допомогти хочеться всім, і усвідомлюєш, що це крапля в морі. Якось ми забрели на блошиний ринок в Гоа, котрий проходить двічі на тиждень. Саме таким зображався східний ринок у дитячих казках. Чого там тільки немає: національний одяг, тканини, килими, спеції, численні вироби з металу. Оскільки мене сувенірна продукція не зацікавила, я був у ролі супровідника, спостерігаючи в тіні за ходом переговорів із черговим продавцем, який зазвичай називає ціну, втричі більшу суми, яку розраховує отримати. Поступово мене оточили жебраки: жінки з дітьми, каліки, був навіть прокажений, який збирав гроші на лепрозорій, демонструючи потворні наслідки хвороби на власному прикладі. В якийсь момент тиск став нестерпним — я відчув себе Хомою із гоголівського «Вія», оточеного нечистою силою. Раптом стало зрозуміло, що я є глядачем вистави, а люди, які мене обступили — професійні актори. Цікаво, що, за негласною домовленістю з продавцями, професійні жебраки обирають собі в якості жертв лише роззяв, що прогулюються по ринку. Як тільки людина починає цікавитись товарами — вони вмить відступають.
Але бідних людей в Індії набагато більше, ніж професійних жебраків. Рівень життя немалої частини населення країни — за межами виживання, за нашими стандартами. Більшість людей живе в своєрідних саморобних наметах, в яких не пережити холодну українську зиму. Однак в Індії температура ледь опускається нижче 10 градусів, примушуючи зранку все населення, незважаючи на стать і вік, закутуватися в теплі шалі. Якось ми з колегами жили в приватному будинку, вікна якого виходили на пустир, де стояло п’ять таких наметів, і ми мали можливість спостерігати побут їх жителів. Вражала відсутність будь-якої каналізації і велика кількість сміття на пустирі, — за нашими уявленнями, в такому місці могли б жити тільки зовсім безнадійні бомжі. Яким же було моє потрясіння, коли одного ранку я побачив молоду дівчину, що залишала один із наметів одягненою в чистий національний одяг і явно поспішала на роботу — такий собі звичайний з вигляду представник середнього класу!
Індія приваблює шукачів духовності своєю нерозбірливістю у величезному різноманітті віровчень. Протягом століть тут успішно співіснують індуїзм, іслам, буддизм, сикхізм, джайнізм. Є навіть християни — переважно протестанти, а на південному заході — католики. Однак індуїзм переміг у цьому всеїдному середовищі, будучи найбільш близькою до первісного язичництва релігією з великим пантеоном божеств і граничною утилітарністю вирішуваних ними завдань. На вулицях постійно зустрічаються плакати численних місцевих гуру.
Більшість західних шукачів духовності сприймають повсюдну бідноту і бруд як свідчення відчуженості населення від матеріальних цінностей. Одна моя знайома висловила цю думку так: в Індії не треба працювати все життя, щоб купити собі квартиру, щоб працювати ще краще — мовляв, сиди на березі Гангу і медитуй. Мій же досвід спілкування з індусами показує, що більшість носіїв східної духовності з радістю готові працювати по дванадцять годин на добу, щоб переселитися з халуп у нормальне житло і дати дітям пристойну освіту: матеріальні цінності їм зовсім не чужі.
Ще одна сфера життя, яка приносить істотні незручності, — це харчування. Традиційні страви зазвичай напіврідкі і чимось нагадують наші рагу. Але тут зовсім інші уявлення про гостроту їжі. Їжа для індуса — це гострий соус для європейця. Тому для більшості наших людей основою раціону стає один і той же рис та коржі на сніданок, обід і вечерю, з невеликим різноманіттям місцевої їжі в якості соусів-приправ. Відрадою є численні місцеві екзотичні фрукти, доступні увесь рік: папайя, манго, диня, ананас і багато інших, назви яких залишились для мене загадкою. Десерти — свято для ласунів. Вони схожі на відомі нам східні солодощі, тільки набагато солодші. Свіжість подиху після їжі забезпечують зерна анісу. Ще одна цікава культурна відмінність: європейці миють руки перед їдою, індуси — після. Помітивши це, товариші почали жартувати: вгадай, коли миє руки кухар...
В Індії дуже сильні традиції. Важко сказати, що допомогло зберегти їх, незважаючи на майже постійний вплив римлян, мусульман, а згодом британців. Більша частина населення залишається вегетаріанцями, і яловичина досі недоступна в Індії навіть для європейців. Алкоголь теж не популярний. Більшість носить національний одяг. Можливо, даються взнаки міркування зручності і ціновий фактор — європейська їжа і одяг коштують значно дорожче. Стосунки в сім’ї теж вкрай традиційні, наприклад, більшість шлюбів досі здійснюється за сватанням батьків — зрозуміло, не без згоди молодят. Часті випадки, коли молодий чоловік їде на заробітки за кордон і через декілька років повертається додому, де його вже чекає наречена, яку приглянули заздалегідь. Кумедно, але сучасні технології успішно сплітаються з традиційною культурою. Одного разу довелось бачити рекламу індійського сайту знайомств, створеного для батьків, який дозволяє шукати кандидатів за кастовою приналежністю, що й досі має значення для підбору супутника життя. Фінальні кадри ролика показують щасливих батьків, які тиснуть одне одному руки, молодята ж посміхаються на задньому плані...
Дивно усвідомлювати, що при видимій відсталості й бідності на сьогодні Індія є одним із найбільших світових центрів інформаційних технологій, залишаючи далеко позаду інші країни, що розвиваються, в тому числі й країни Східної Європи. Я помічав, як увечері, коли, здавалося б, життя в місті повинно затихати, різнобарвний натовп інженерів та операторів на велосипедах, мотоциклах, а то й узагалі пішки рухається в офіси технологічних парків Нойди, щоб розпочати роботу в нічну зміну, яка збігається із денним часом США. Мало хто знає, що всім відомі програми таких компаній, як Microsoft, IBM, Adobe і багато інших, насправді написані індусами. Американські клієнти банків уже давно звикли, що коли вони телефонують у банк, то чують відповіді з характерним індійським акцентом; а записи американських лікарів розшифровують індійські машиністки. Поєднання відносно високого числа кваліфікованих математиків та інженерів із повсюдним знанням англійської мови і продуманої державної політики дало фантастичні результати.
Спілкування між людьми в Індії дуже відрізняється від того, до чого звикли ми. Наприклад, не варто робити передчасних висновків, бачачи чоловіків, які тримають один одного за руку чи йдуть обнімаючись — скоріш за все, вони просто друзі. На вечірках танцюють теж переважно чоловіки, причому один з одним, що шокує навіть бувалих європейців.
Індуси вкрай доброзичливі і миролюбні. Це не корислива доброзичливість арабського торгівця, який сподівається на тобі заробити, і не лицемірна привітність американця, якому ти взагалі не цікавий. Індуси щиро гостинні, в будь-якому разі, стосовно іноземців. Якось на Коннот Плейс до мене підійшов молодий чоловік і почав щось говорити. Звикнувши відбиватись від жебраків, я грубо відрізав, демонструючи своє небажання подальшого спілкування. Виявилось, хлопець просто хотів потиснути мені руку — було дуже соромно...
Інша національна риса — повна відсутність здатності конфліктувати. Індус скоріше погодиться, ніж буде суперечити, навіть якщо його співбесідник не правий, але наполягає на своєму. Індуси складають повну протилежність росіянам, які, як відомо, довго запрягають, але швидко їдуть. Вони чинять із точністю до навпаки, стрімголов кидаючись до роботи і не завжди розуміючи суть проблеми. В поєднанні з відсутністю звички відмовляти, це призводить до того, що людина працює не покладаючи рук, але робота буває зроблена набагато пізніше обумовленого терміну і зовсім не та, що потрібно.
Розповідь була б неповною без згадки про істинну гордість Індії — про різноманітну і чаруючу природу. Не можу забути величні пляжі Гоа: вони здаються давно забутим дитячим сном. Широка смуга білосніжного піску, яка тягнеться від краю до краю горизонту, обрамлена гігантськими пальмами з одного боку і яка переходить у безкінечний океан — з іншого. З чим можна порівняти велич океану? Він не схожий на море, яке набридає вам постійним хлюпанням своїх настирливих хвиль. Він накочує з поважною неквапливістю і, тільки встигнувши трохи налякати вас, розбиває свою гігантську хвилю і з тихим шелестом підкочується до ваших ніг. Він дарує вам креветок розміром з раків, і таких раків, що одним із них можна нагодувати невелику сім’ю. Жадані морські зірки, за яких у дитсадку можна було б віддати найулюбленішу машину, розкидані просто на прибережній смузі. На заході приходять мандрівні артисти в яскравому східному одязі: смагляві брати натягують імпровізовану трапецію, і ось ми вже спостерігаємо, як їх сестричка мавпочкою дереться нагору, починаючи свою дивовижну виставу...
Комусь Індія подобається, комусь — ні, але подорож туди неможливо не згадувати. Коли повертаєшся додому і приймаєш довгоочікувану гарячу ванну, поступово приходить усвідомлення: таку кількість різноманітних вражень важко отримати в будь-якій іншій країні. Якщо подорож до Європи чи навіть Америки — це щось за зразок візиту до сусіда в гості, то поїздка в Індію — це політ на Марс, і тебе там зустрічають справжні марсіани — чудові і в той же час зовсім незрозумілі люди.
