Скільки у тебе друзів? Десяток? Троє? А може, лише один друг, та вірний і справжній? А що, коли твій друг — дівчина? Чи можна пронести чоловічо-жіночу дружбу крізь усе життя, чи вона приречена розтанути під жаркими променями закоханості й пристрасті, немов сніг навесні? Серед спокус юності й сумнівів дорослішання, всупереч нашому егоїзму — чи переможе дружба?

Юля, 23 роки, журналіст:

Чи існує дружба чоловіка та жінки?

Варто було б відповісти так: Звичайно! Дружба — це щось таке тепле, світле, кожному необхідне, що дружити можуть усі з усіма без винятку.

Так можна було б відповісти. Але відчуваю я по-іншому. Мені здається, що дружба чоловіка і жінки схожа на дві крапельки олії, що ковзають по поверхні води. Як жиринки у супі, вони мають досконалу форму і так красиво переливаються, і кожна — сама по собі, але долі секунди вистачить, щоби вони злилися. На невинному початку цієї дружби, і в жагучій її середині, і в непередбачуваному кінці — на будь-якому етапі можливий цей блискавичний незворотній перехід. «Так вражає блискавка, так вражає фінський ніж!» І що більше приводів для дружнього почуття, що міцніше воно, то ясніша небезпека, то більше сил і уваги вимагається від обох, щоб і в думках залишатися друзями. Завжди лише друзями.

Скажу вам більше. Дружби має бути «надто багато», особливо в людей з розвиненою уявою. Дружбу треба чимось підкріплювати: спільна справа, мета, хобі, сімейні турботи, діти, теми для розмов. Якщо ж приваблює сама людина, і приваблює на диво сильно, без якихось зрозумілих причин, це вже не дружба або дружба на шляху до чогось іншого, не завжди контрольованого.

Напевно, дружба чоловіка і жінки залежить від віку. Хлопчики і дівчатка можуть дружити в дитячому садку і навіть у школі (хоча є випадки, коли діти саме закохуються одне в одного). Складніше уявити дружбу дівчат і хлопців. Інколи її вдається уявити, та й то насилу, у вигляді скульптурної групи типу «Комсомольців» або «Спортивної молоді», але тим більш штучного вигляду набувають подібні побудови.

Дружба зрілих людей здається більш реальною. При тому, що в них вже є родини, діти, своя справа, вони можуть дружити сім’ями, коли центр життя — в самому «гнізді», а спілкування з друзями вносить приємне різноманіття. Їх може об’єднувати творчість.

І нарешті, дружба дідусів і бабусь, людей похилого віку — хіба ви самі не бачили її? Це, швидше, добра солідарність старшого покоління, в якому головною стає не стать, що різнить, а вік, що об’єднує і примиряє. Це дійсно добра дружба, наповнена гумором, сердечністю і спільними спогадами.

Вероніка, 25 років, дизайнер:

Найчастіше таке запитання звучить у зв’язку з ситуацією «не вийшло зустрічатися, так хоч дружити будемо». Вважаю, що в такому випадку дружба абсолютно неможлива. Інша річ, якщо люди знають одне одного з дитинства — тоді дружнє спілкування з протилежною статтю цілком реальне і навіть, як мені здається, корисне. Наприклад, твій друг може тобі пояснити щось очевидне для всіх хлопців, але зовсім не зрозуміле для дівчат.

Але, на жаль, навіть міцна дружба хлопця і дівчини недовговічна. Вона триває, доки хтось із них не покохає по-справжньому або, в кращому випадку, до весілля одного з них. Мені відомі випадки, коли друзі чоловіка і дружини були настільки цікаві другій половині, що вдавалося «дружити сім’ями». Приятельство і рідкісні посиденьки — так, але ж ідеться про дружбу. Дружба — це значно серйозніше. Це передбачає у випадку необхідності кинути все і їхати до друга. Яка дружина це потерпить? На практиці все тривіально. Хіба що дружина сама прониклася щирою любов’ю до такого друга дитинства, сама з нею подружилася... Але я, на жаль, такого не зустрічала.

Олег, 26 років, культоролог:

В дружбі між молодими чоловіком і жінкою паростки закоханості або еротизму будуть проростати обов’язково. Інше питання, чи можемо ми самі ці паростки побороти або перетворити на щось інше? Чи можемо завжди очищати, огороджувати дружбу від цього проростання закоханості?

Багато хто з нас упевнений, що можемо. Хоча досвід показує, що енергія пристрасті-закоханості, енергія потягу, що закладена в кожного з нас, без допомоги згори сильніша за нас.

Ось цей дехто і переконає, що ми поставили міцні дамби вздовж ріки пристрасті (яка приховано вирує в душі кожної молодої людини). А коли ми в такій самовпевненості розслабимося, цей персонаж несподівано легким клацанням копита перекине наші невкопанні дамби. І тоді починається весняна повінь, дружба перетворюється на млість...

Одним словом, енергія потягу в молодій людині така, що сама людина не має сили завжди скеровувати і перетворювати її на благо. Без допомоги з неба реакція субстанцій «м і ж», вміщених в одну реторту, практично неминуча. Інші варіанти людям самим по собі навряд чи світять. Але зате Богу можливе все.

Олена, 22 роки, аспірант:

Звісно, така дружба можлива! За умови, що є спільні інтереси, спільні погляди на життя, повага і дружня любов одне до одного. І стать тут не відіграє ролі. Дружба між чоловіком і жінкою — це те саме, що і дружба між двома жінками, за винятком обговорення туалетів або предметів гігієни. Навіть рецепти з деякими чоловіками обговорити можна. А якщо серйозно, то я не розумію, чому не можна дружити з чоловіком. Невже всі жінки за замовчуванням мають кожного чоловіка розглядати як самця, як потенційний «об’єкт»?

У мене такий друг був. Ми танцювали до упаду на весіллях одне в одного і раділи одне за одного.

Андрій, 25 років, веб-майстер:

На запитання, чи можлива дружба між чоловіком і жінкою, не хочеться давати відповідь ні «так», ні «ні».

Якщо відповісти «так», багато хто може це зрозуміти як дозвіл на гру з вогнем у пороховому льосі. Якщо відповісти «ні», доведеться поставити під сумнів всі щирі спроби побудувати дружні, довірливі, теплі відносини. Хочеться відповісти так: хто б не був із тобою поруч, із кожним у стосунках треба відкидати себе і любити іншого. Я вірю, що справжня дружба, осяяна Божественним світлом, і справжня, євангельська любов мають одну і ту ж природу. Ось як про дружбу і любов пише ігумен Никон (Воробйов): «Дружба має (мені так здається) свої ступені, як і віра, і любов: від заледве тліючої іскри до сили, що здатна пересувати гори, нагромаджені нашим самолюбством, і топити їх у морі милосердя і терпіння (носіння) вад іншого „я“. Пристрасть не бачить недоліків іншого, через це (і через багато що інше) вона і називається сліпою; дружба і любов бачать усе, але покривають усе і допомагають другові позбутися цього, подолати, підійнятися зі сходинки на сходинку. Дружбі так само властивий елемент любові, як світлу — тепло. Тому що „філео“ (з грецької) й означає любити і дружити. А за межею, в Царстві Божому, і любов, і дружба щезають або зливаються в безмежність любові Божої, як світильники при яскравому сонці». Досягнути саме таких, не скаламучених пристрастями, відносин із людьми, котрі нас оточують, незалежно від їх статі — завдання кожного з нас. Чим, як не любов’ю, ми скріплюємося, з’єднуємося в одну Людину за образом Трійці? Але бачити тільки радісну і безхмарну перспективу преображених у Христі взаємин чоловіка й жінки і не бачити реальності зіпсованого єства людина — нерозумно і наївно. Навряд є ще якась сторона людини, настільки спотворена гріхом, як відносини між статями. Шлях до дружби між різностатевими друзями іде через незмірно більшу кількість пасток і небезпек, ніж між одностатевими. Та й узагалі, ідеальні стосунки, чисті без тіні гріха — в земних умовах просто неможливі. Любов, дружба — все це неможливе. Й одностатева дружба теж неможлива. Можлива лише боротьба за них. Це і є реальність нашого зіпсованого світу: можлива, а для людини, яка бажає спастися, не просто можлива, але й необхідна боротьба за чисті, правильні стосунки. Успіх цієї боротьби в різностатевих відносинах багато в чому залежить від ступеня усвідомлення сторонами цінності саме дружби, а не інших стосунків, готовності постійно контролювати себе, придушувати пристрасть, що зароджується, тримати потрібну дистанцію, не покладатися лише на себе, але просити допомоги в Бога.

Анастасія, 23 роки, редактор:

Дружба між чоловіком і жінкою неможлива. Сперечатися з цим, прикриваючись словами про високе, може лише та людина, яка не знає ні свого серця, ні законів духовного життя. Дружба — дещо більше, ніж просто приятельські стосунки, дружба споріднена з любов’ю. Багатьох із мого кола спілкування я можу назвати приятелями і лише одиниць — друзями. Дружба заснована на довірі, дружба виключає заздрість, дружба живиться жертовністю — чи не це є властивостями любові? Правдива християнська любов як досконалість чеснот, безумовно, вища. Але я можу сказати, що люблю своїх друзів. Однак людина — істота зіпсована, всі наші чесноти перемішані зі страстями, і я розумію, що треба берегти своє серце від захоплення людьми, від нечистих почуттів, які, якщо дослухатися до себе, будь-хто може помітити. Дружба передбачає певну ступінь внутрішньої, душевної близькості, і тут недалеко до закоханості, пристрасті. Не треба лукавити: людина знаходиться під владою гріха, а почуття підступні. Між чоловіком і жінкою, з огляду на їх фізіологічну відмінність (до чоловіка твого потяг твій! (Бут. 3, 16)), завжди може спалахнути вогонь гріха. І навіть якщо справа не дійде до фізичної близькості, душа не лишиться чистою, невраженою стрілою блудної пристрасті. Відомо, що гріх починається з помислу. Кожен, хто дивиться на жінку з бажанням, вже чинив перелюб із нею в серці своєму (Мф. 5, 28).

Коментар психолога

Ганна Воспянська, психотерапевт:

Соціальна психологія вивчення дружніх відносин пов’язує з дослідженням міжособистісної аттракції. Слово «аттракція» означає буквально тяжіння, потяг. Те, що ми б описали як захоплюючий процес «входження» в світ іншої людини і зміни в зв’язку з цим власного світу, науковий погляд безтрепетно визначає чотирма пунктами:

1) потреби суб’єкта, що спонукають його вибирати того чи іншого партнера;

2) властивості об’єкта (партнера), що стимулюють інтерес чи симпатію до нього;

3) особливості процесу взаємодії, що сприяють виникненню і розвитку діадічних (парних) взаємин;

4) об’єктивні умови такої взаємодії (наприклад, приналежність до одного кола спілкування).

Звучить дещо сумно, але тут і починається найцікавіше! Якби ми мали можливість відмінити несвідоме і завдяки цьому побачити себе в усій об’єктивності, то «відкриття дивовижні» почалися б із першого пункту. В особливості, якщо суб’єкт і об’єкт належать до різних статей. Справа не в сексуальних потребах, вони реалізуються в рамках зовсім інших відносин. Та й не вичерпуються чоловічо-жіночі стосунки таким «прикладним» аспектом.

Усвідомлення своєї статі в дитинстві (статева ідентифікація) — не лише відкриття відмінності в будові тіла, але й засвоєння особливої поведінки і специфічних відносин з іншою частиною людства. Не секрет, що в юності ці стосунки набувають особливої гостроти і цінності, всі критерії дуже категоричні, і всі висновки — за одиничним випадком відносин. В молодості вони пов’язані з прагненням любові, в кінцевому результаті, до тієї гармонії життя, яку і покликана являти єдність плоті, народжена у вінчанні. Якщо чоловіку необхідні близькі друзі протилежної статі, значить, ця гармонія порушена, просто кажучи, не все гаразд у сімейних відносинах. І появою таких друзів це аж ніяк не лікується, а навпаки, часто погіршується.

Але от дружба між чоловіком і жінкою, ще не сімейними чи одинокими, здавалося б, природна і невинна, також надзвичайно неоднозначна. Жінки, навіть впевнені в тому, що обрали собі інтелектуала для спілкування і спільних відвідин музеїв, завжди з двох чи багатьох досить розумних знайомих оберуть того, хто їм приємний як чоловік. Або того, кому вони самі симпатичні (див. п. 2). Або того, хто може вирішити їх насущні проблеми (теж п. 2). Або з тих, хто точно не може бути їхнім чоловіком, — наприклад, одруженого чи монаха — для того, щоби, подібно до екстремала, ходити лезом стосунків, підсилюючи драматизм ситуації. Або просто довести дружині такого друга, що не одна вона для нього важлива. На жаль, варіантів безліч. Ця безліч, в основному, відбиває нудьгу жінки за правильними любовними стосунками, за власною родиною. Відносини з чоловіком для такої жінки — це підміна любовних, навіть сімейних стосунків. Марнославство жінки — підкорювати — обов’язково задіє її еротичні можливості, а скільки «дружб» у нас із «підкореними народами»! Думаю, більша частина.

Чоловіки рідше впадають в ілюзії дружби з жінками. У них сексуальні потреби рельєфніші, їх важко сплутати з іншими. Інша річ, що і ставиться сильна стать до реалізації цих самих потреб, як правило, простіше.

Все це — не вирок високим відносинам чоловіка і жінки. Є відомий вислів блаженного Августина: люби — і роби, що хочеш.

Перефразовуючи його, хочеться сказати: усвідомлюй свої істинні мотиви і потреби, з якими ти вступаєш у відносини, розумій, чого ти насправді чекаєш від іншого, що ти дійсно відчуваєш під час «процесу взаємодії» — і роби, що хочеш. Дружи, з ким хочеш, спілкуйся, з ким хочеш. Адже ми майже ніколи не хочемо поганого свідомо! Просто ми катастрофічно несвідомі, фатально неуважні до себе. Нам здається, що вже з нами нічого такого не може бути, що ми ж повністю контролюємо ситуацію. А її контролює наше несвідоме, що міцно керує нами. Від цього часто і така плутанина в стосунках, у житті взагалі. Від цього і помилки, промахи і криві дороги, — все, чим тлумачні словники пояснюють слово гріх. Але тут на нашому боці п. 4. Належність до православного кола спілкування, об’єктивна можливість наведення духовної «різкості» в заплутаних стосунках, і, нарешті, можливість звернутися до психолога дають надію, що ми не потрапимо у вогненне коло дружби, яку неправильно зрозуміли.