Маленька роль першого плану

Життя як голлівудський режисер — любить великі плани. Навіть коли ви просто простягаєте дитині льодяник — цей кадр, показаний на весь екран, може стати ударною сценою фільму. Поворотним моментом сюжету.

Іще Достоєвський казав, що спогад про одне тепле слово чи вчинок може змінити все життя людини. П’ять хвилин нашого часу, віддані комусь, можуть у чиємусь життєвому сценарії залишитися захопливим розділом, який людина буде перечитувати знову й знову.

Одна моя знайома — п’ятдесятилітня жінка, яка сама виростила дочку — розповідала мені про своє дитинство. Мені запам’яталася її розповідь про тітку.

Тітка була жінкою суворою, неговіркою, зловживала горілкою, так і не змогла створити сім’ю і до п’ятдесяти років «згоріла» від спиртного.

Але — вона одного разу подарувала моїй знайомій ляльку. У ті післявоєнні роки, у зруйнованому українському селі — це був королівський подарунок. Лялька була з довгим рудим волоссям. Моя знайома її дуже берегла. Момент вручення подарунка, виймання цієї шикарної копії людини з сумки, з небуття — запам’ятався дитині як яскравий спалах. Він осяяв той день, і ще кілька років руда ганчір’яна дівчинка ділила зі своєю хазяйкою довгі сільські вечори.

Ця лялька стала однією з найяскравіших подій дитинства. Тепле почуття вдячності до тітки було пронесене крізь усе життя.

Моя мама в юності працювала на будівництві. Вони тягали відра з розчином на верхні поверхи будівлі. Охороняла будівництво літня жінка. В неї нікого не було, вона жила в землянці на краю будівельної котловини. Скільки їх було тоді після війни — самотніх жінок...

Мама подарувала їй простеньку хустинку.

Жінку це надзвичайно зворушило. Вона заплакала тоді. Довго мамі дякувала. Носила цю хустку як найдорожчу прикрасу й усім показувала — ось, мені Тоня хустку подарувала...

Іще я знаю одного чоловіка, який їздить у дитячий будинок щовихідного. Він уже розлучився з ілюзією, що може перевиховати тамтешніх дітлахів. Відучити курити чи нюхати клей. Прищепити любов до навчання.

Він возить двом знайомим хлопчакам, з якими потоваришував, чай у термосі. Це перетворилося на ритуал — вони виходять у двір і п’ють чай з цукерками. Щонеділі.

Можливо, колись, коли вони виростуть і будуть шукати роботу, а роботи не буде, або постануть перед людською несправедливістю — цей спогад про теплий термос з чаєм вбереже їх від гарячого, необачного вчинку.

Такі дрібниці — це маленькі гвинтики, здатні вберегти від руйнування крихкий кістяк долі, який скрипить від надмірних життєвих навантажень.

Життя — як величезний рюкзак, що натирає плечі. Ніхто не знає, на якому перевалі лямка особливо боляче впнеться у плече, тягар за плечима видасться непід’ємним і захочеться кинути все й опуститися в сніг.

І яка думка прийде в голову. І яку мелодію буде грати радіо в маршрутці. І що скаже (зробить) людина, котра опиниться поруч. Чи зрозуміє вона, що її епізодична роль — це роль цілого світу. Байдужого чи чуйного.

Дуже важливо, як ми зіграємо цей епізод. Повернемося спиною, проваливши задум Режисера. Чи поліземо в кишеню за льодяником.

Опублiковано: № 5 (47) Дата публiкацiї на сайтi: 11 October 2010

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 15 з 15
19:14 12.09.2012 | Ростислав
Прочитавши статтю,я гостро відчув наскільки важлива кожна мить життя. Дякую
12:12 03.03.2011 | Мария Ретунских
Удивительно, как по разному видят люди мир... Казалось бы, обычные события обычной повседневной жизни...А у меня такое чувство, что дождь прошёл. За окном зима, а я чувствую запах умытой травы и летнего ветерка, наполненного ароматом трав... Спасибо Вам, Александр, за неожиданное ощущение чуда! Как будто мир вокруг стал другим...
22:38 31.10.2010 | Татьяна
Спасибо Вам за Вашу замечательную статью!
21:54 25.10.2010 | Елена
Спасибо
23:19 16.10.2010 | Александра
Очччень удачная статья!!!
Прочитала,и сразу вспомнились многие тёплые моменты из жизни...
Огромное спасибо,за такую статью)

Давайте почаще улыбаться друг другу =)
22:49 13.10.2010 | Саша
Аня, Спасибо
10:12 13.10.2010 | .
да! да! да!
всего лишь капелька тепла, которую мы выбросим вовне, может вызвать такие изменения в мире, о которых мы даже не подозреваем.
к сожалению, с капельками холода все так же...
09:48 13.10.2010 | Катя
Да,Вы правы."Верный в малом и во многом верен будет"...
01:08 13.10.2010 | Nino
Спасибо.
21:06 12.10.2010 | Tatiana
Потрясающая статья! Спасибо!
Все выражено в очень доходчивой форме...я это чувствовала подсознательно.
Как важно помнить и понимать все это. И тогда наша жизнь будет наполнена смыслом .
19:26 12.10.2010 | Vitaliy
Да,статья очень хорошая,наталкивает на многие мысли, спасибо!
15:46 12.10.2010 | Ксения
Мне греет сердце воспоминание о том, как мы с батюшкой сидели поздним вечером на траве и он, при всей его занятости, неравнодушно и по сердцу со мной разговаривал, и я чувствовала, что он в меня верит!
12:11 12.10.2010 | Елена
Дай Бог Вам здоровья,статья тронула сердце.Память смертная...жить бы каждую минуту-как последнюю
10:58 12.10.2010 | олег
дай Боже і надалі вам писати такі цікаві статті.Вони дещо схожі із стилем Пестова.
09:45 12.10.2010 | анна лелик
Саша, статья просто супер. после нее стала перебирать свои такие эпизоды, сколько всего!!! такая благодарность нахлынула людям которые появившись в жизни на мгновение смогли остаться в ней навсегда лучиком света и тепла.
это сложно, понимать что каждую минуту мы несем отвествтенность за то каковы мы по отношнеию к другим и к себе.
еще раз спасибо за то чт пишешь такие мудрые и ёмкие статьи!дай Бог творческих усиехов!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 4149439318442625.
Отрок.ua в: