Отрок.ua

This page can found at: https://otrok-ua.ru/ua/sections/art/show/matricja_2_sistemna_pomilka.html

Матриця-2: системна помилка

Олександр Печорін

За моїми спостереженнями, у дев’яти з десяти випадків враження від першої «Матриці» значно сильніше, ніж від другої. Якщо перша частина фільму, по суті, втілила в собі філософську тезу про первинність свідомості й вторинність матерії, про існування, крім звичної дійсності, реальності більш високого порядку, то друга цю думку не поглиблює, а просто «клонує»: таких надреальностей — Матриць — уже було декілька і, скоріше за все, ще буде багато. Ми не здивуємося, якщо під час перегляду третьої частини дізнаємося, що численні Матриці вкладені одна в одну як матрьошки (подібна ідея подавалася, наприклад, в іншому фантастичному фільмі — «13-й поверх»).

Мета Нео — вже не перемогти проклятущу «Матрицю», а задовольнити свою цікавість: хто це все вигадав? Дійсно, навіщо перемагати, якщо «Матриця» стала для нього своєрідним парком розваг — і політати в хмарах можна, і з летючими китайцями «помахатися» досхочу, вампірів срібними кульками постріляти... Ну, між іншим, звісно, треба відмахнутися й від настирливого агента Сміта — злої програми, яка відбилася від операційної системи й навчилася спритно застосовувати до себе самої комбінацію «Сtrl+С — Ctrl+V». Зовнішній вигляд Нео в Сіоні — з синцями під очима від поганих снів, у засаленій фуфайці — контрастує з ефектним антуражем під час прогулянок «Матрицею» — шикарний плащ, що розвивається, стильні чорні окуляри. Схоже, похмура реальність підземного міста, незважаючи на присутність коханої людини (Трініті), пригнічує Нео; справжнім Нео він відчуває себе лише у світі Матриці, граючи в «супермена».

Цікавою є символіка фільмів. Перша «Матриця» не просто рясніла біблійною термінологією — у фільмі навіть можна було побачити євангельський заклик (що, показано, наприклад, у статті священика Вадима Семчука «Фільм „Матриця“: Православний погляд», опублікованій в інтернеті). У другій частині залишилася лише зовнішня насиченість релігійною символікою — не більше, ніж данина своєрідній моді (про її появу в сучасній маскультурі свідчить і популярна зараз книжка «Алхімік» бразильського письменника П. Коельо, в якій крізь велику кількість біблійної символіки так і просвічує дрімуче язичництво).

Цікаво, що до такої зовнішньої особливості фільму не залишилися байдужими представники нехристиянських конфесій: друга «Матрица» стала жертвою єгипетських цензорів — держкомісія з цензури при уряді Єгипту заборонила показ фільму в кінотеатрах. Заборону на «Перезавантаження» мотивували «антиісламською» і «просіоністською» спрямованістю стрічки.

Чому ісламські цензори вирішили, що Нео й Морфеус — «сіоністи», в принципі, можна здогадатись, адже герої фільму захищають від машин саме підземний Сіон, а не підземну Жмеринку чи Бердичів. Але найбільш «просунуті» ісламські богослови якось примудрилися провести родовід персонажа Меровінгера від Марії Магдалини. Звичайно, вгледіли в цьому християнську пропаганду. Очевидно, що подібний натяк, якби він справді мав місце у фільмі, мав би якраз антихристиянський характер.

Якщо розглядати фільм з комерційної точки зору, то про народження всесвіту на ім’я Матриця вже можна з упевненістю говорити як про реальний факт — всесвіту в тому ринковому сенсі, в якому існують всесвіти «Зіркових воєн», «Дюн», «Зіркового шляху» й подібні — тобто про появу торгівельного бренду «Матриця». Невід’ємними складовими цього всесвіту є, зокрема, мультиплікаційний серіал «Антиматриця» й комп’ютерна гра «Матриця» — до речі, досить посередня з точки зору «іграбельності», але добре вписувана до загального сюжету фільму.

Не виключено, що розвиток індустрії Матриці продовжиться у вигляді створення музеїв «Матриці» (за типом тих же «Зіркових воєн»), парків атракціонів, появи дешевих телевізійних «версій» фільму. Цікавий факт — на вітчизняному ринку лікеро-горілчаної промисловості вже давно з’явилася горілка «МАТРИЦЯ», до того ж позиціонується цей продукт як «горілка для справжніх філософів і оптимістів» — так вказано на етикетці. Цікаво, чи багато знайдеться у нас шанувальників горілки, які не вважають себе справжніми філософами й оптимістами?

При всьому тому потоці негативу, який не терпиться висловити з приводу другої «Матриці», все ж хочу зауважити — а чи можна було очікувати на щось краще? Чудово подана й дуже сильна ідея першої частини фільму не отримала розвитку, тому що важко вигадати ідею більш «гарну» для фантастичного бойовика — але ж, як не крути, саме до цього жанру належить «Матриця». Творці, наскільки могли, розширили цю ідею кількісно — якісний розвиток не зовсім вийшов. Через це ми розчаровано слухаємо абсолютно беззмістовну промову Морфеуса в підземному храмі Сіону перед так званою «молитвою» — але ж яким досвідченим, всезнаючим і мудрим наставником Нео він виглядав у першій частині.

З приводу «молитви» — кому ж моляться змученого вигляду мулати й мулатки таким своєрідним способом? Про це й самі автори фільму, схоже, не дуже замислювалися. Нічний діалог Нео з адміністратором підземного міста в машинному відділенні здається дуже нудним і вставленим до фільму заради заповнення паузи, щоб глядач відпочив. Претензія на глибокий сенс, звісно, є — чоловіки, яких мучить безсоння, втупивши погляд у якісь насоси, вирішують: хто ж від кого залежить — люди від машин чи навпаки.

Проте філософський підтекст у фільмі «Матриця-2», безумовно, є: це міркування про приречення і свободу людської волі, що йому протиставляється. Від Архітектора-творця Матриці Нео дізнається, що в найпершій Матриці сценарії ілюзій, які посилалися людям уві сні, були абсолютно лінійні — ця Матриця не була інтерактивною, у своїх снах люди були позбавлені свободи вибору, навіть ілюзорної. Це й стало причиною загибелі світу першої Матриці.

Знайшовши таку свободу в наступних «версіях», люди, тим не менше, стали спрямовувати свій вибір за прорахованим машинами сценарієм. Людина бажала робити точно так, як передбачила програма, але робити це не за примусом, а за власним вибором. Винятки — мутанти з непередбачуваною поведінкою — і склали населення Сіону. Нео починає розуміти, що Сіон — це не острів свободи в океані рабства, а, радше, відстійник-резервація для суспільно небезпечних бунтівників, існування якої не заважає, а допомагає стабілізувати Матрицю. Знищити Сіон шляхом повної зачистки машини вирішують лише після того, як він проявляє надмірну активність у масштабах повернення-пробудження людей з матричного сну.

Смисл фільму, його ідеологічне послання розкривається у діалозі Нео з Архітектором Матриці вустами самого Архітектора: немає вибору між світом реальним й ілюзорним — сам вибір є ілюзією. Ймовірно, у третій частині Нео зможе заперечити це твердження й довести, що людська воля є вищою за приречення.

Віддамо належне творцям фільму: створивши добрячий фантастичний бойовик «Матриця-2: перезавантаження», вони зберегли, хай і не в тому обсязі, ідейне наповнення, притаманне для першої частини. Дивитись фільм усе-таки цікаво не тільки через гонитви й перестрілки.

Опублiковано: № 5 Дата публiкацiї на сайтi: 11 September 2007