Якщо коли-небудь я все ж помру — не дай Боже, звісно, — прошу 
написати на моїй могилі таку епітафію: «Для нього необхідним і 
достатнім доказом існування Бога була музика».
Курт Воннегут

Людина не походить від мавпи. Вона богоподібна і лише живе в тілі істоти, що віддалено нагадує мавпу. Запитайте мене, звідки я про це дізнався? Звичайно, з Біблії — але не лише звідти. Для того, щоб зрозуміти, що людина — небесний мандрівник, який заблукав на землі, достатньо цих слів: людина винайшла скрипку.

Людині треба пити і їсти, воювати і розмножуватися. Отже, їй треба вигадати і зробити лопату і сокиру, колиску і лук зі стрілами. Але якщо рушійний мотив людського життя — це лише збереження і продовження роду, то навіщо людина вигадала скрипку?

Які такі почуття можуть бути в нащадкові мавпи, щоб їх не можна було висловити нічим відчутним — ні картиною, ні скульптурою, ні будівлею? Що таке може народитися в душі примата, про яке не можна ні сказати, ні написати, ні проспівати, а треба довго (століттями) вигадувати інструмент, котрий вимагає ніжних пальців і небесного слуху, і потім, півжиття навчаючись грати на ньому, змушувати інструмент плакати і сміятися?

Скрипаль не може бути воїном. Так само він не може бути орачем. Лайливі крики — не для його вух, і важкі інструменти — не для його пальців. Він би і не прогодував себе, і не захистив, якби не був потрібен. Від імені всього людства, що грубими руками тримає свою зброю і з натрудженою спиною іде за плугом, один лише скрипаль переливає душу в звуки, а люди, слухаючи його, згодні з тим, що музика буває потрібніша за хліб.

Сотні років людина винаходила й удосконалювала знаряддя музики. Вони були їй потрібні для відпочинку і для особливих днів — днів печалі й радості. Довгі роки люди, забувши про все, переймають у майстрів секрети видобування живих звуків із мертвих струн або клавіш. Якби людина тільки їла і розмножувалася, вона б не витрачала на це сили.

Хліб — найзвичніша людська їжа, яка, проте, дається найважче. Якби людина була дитям приматів, вона рвала б те, що звисає з гілок або викопувала те, що росте з землі. Вона вважала би марною працею заради наповнення черева орати і сіяти, жати і молотити, скиртувати і молоти. Надто важка і тривала праця заради того, щоб зняти спазм у шлунку. Насолода і «важкість» хліба — доказ того, що людина — не тварина.

Так само складність і практична непотрібність музики кажуть про те, що людину не звести до інстинктів. Парадоксальна і невидима, як Сам Господь, вона потрібна людині.

Кожна флейта і кожен рояль відчутно й очевидно доводять, що людина — це небесний мандрівник, який заблукав на землі.