Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

Мода на «чтиво»

 Є багато речей, які руйнують людину. Серед них є місце для моди. Вона — не вірус і не ядерний вибух, але нав’язує людині уявлення про саму себе. Тобто ти, наприклад, маєш уявлення, що тобі до лиця, а що ні, який краще мати вигляд у тій чи інший ситуації. А мода насильно вимагає звужувати штани або робити їх кльошем, стригтися наголо або заплітати сотні косичок. І ось ти вже соромишся свого власного вигляду, почуваєшся білою вороною і сяк-так намагаєшся прилаштуватися до панівного смаку. Але смак не довготривалий. Як ураганний вітер, кілька разів на рік модні течії змітають попередні і змушують людей то копирсатися в бабусиних скринях, то надягати на себе шось «ультра-». Річ зовсім не в одязі, а в тому, що людині прищеплюють уявлення про красу тричі на рік, і, врешті-решт, може виявитися, що слово «краса» втратить значення для людини як таке.

Подібні експерименти раніше робили революційні керівництва. Вони змінювали назви днів тижня і місяців, пересували календарні дати, вигадували нові свята. Звідси всі ці брюмери і термідори у французів, нові імена, народжені радянською владою аж до абсурдних — Даздраперма («Да здравствует первое мая») або Оюшмільд (Отто Юльевич Шмидт на льдине). Ви посміхнулись? Але цей сміх коштував крові і сліз тим, хто жив у скажених 1917-18 рр. А всі новації запроваджуються з метою розгойдати усталений внутрішній світ людини. Сьогодні цим займаються зовсім інші люди, нав’язуючи суспільству нові незвичні ідеї, смаки. Маразматичний комунізм повернувся у вигляді сучасного лібералізму. Людина стає вразливою перед ляльководами. Вона швидко погоджується, що вчорашнє гидке — сьогодні гарне, вчорашнє дурне — сьогодні не позбавлене смислу. З таких людей — ліпи, що заманеться.

А моди бувають різні. Є, наприклад, мода «чтиво». Варто лише з’явитись якій-небудь розкрученій книжці, як її до дірок зачитують навіть ті, що крім газет, нічого не читали з часів закінчення школи. Хто сьогодні не чув про «видатного письменника сучасності» Пауло Коельо? Запитаймо себе, звідки виросла популярність цієї людини? Невже всі його читачі — давні шанувальники латиноамериканської літератури? Якби вони читали Маркеса або Кортасара, то навряд чи після першої книги Коельо прочитали б другу. А якщо вони не читали ні Маркеса, ні Кортасара, то чим так вирізнився Коельо, котрий обскакав усіх латиноамерикан-ських грандів?! Мода, панове.

Література, написана про Гаррі Поттера, перевершує, напевно, тиражі «Гаррі Поттера». І шо ми бачимо? Невже дійсно геніально? Я думаю, та ж мода. Комерційний проект. Розкручування. Людині може бути соромно у відповідь на запитання «а ви читали?» випасти з соціального контексту, знизати плечима, пробелькотати «ні». І це ніщо інше, як важке рабство і мерзенна залежність мільйонів людей від сформованої кимсь громадської думки. В XIX столітті Росія зачитувалась французькими романами. В. В. Розанов, відповідаючи на запитання, яке його ставлення до Золя, казав: «Я не читав, але мені не подобається». Позиція дещо зухвала, іронічна, як усе у Розанова, але внутрішньо дуже вільна.

Або, наприклад, нашуміла книга «Код да Вінчі». Спочатку захоплює, на першій третині книги розумієш, що читаєш байку, а в останній третині дістаєшся до найголовнішого. Вся книга — лише обрамлення однієї ключової глави, в якій устами одного професора озвучується антихристиянський і антицерковний пасквіль і формулюються основи «релігії майбутнього». Христос нібито мав дружину і дітей, віра в Його Божество нібито була авторитарно затвердженою ідеєю, Церква нібито століттями обманює, хоча потай знає деяку правду. І хай би виникло це вперше. Так ні ж, ідеї старі, як світ. В кожну епоху були їх адепти і проповідники. І клюють на них люди неглибокого розуму, хай навіть широких знань. Це ніби формування широких верств «співчутливих» до майбутнього світового порядку, створити який потрібно на руїнах християнства. Видання таких книг великими тиражами — річ зовсім не випадкова. Це — зондування грунту, індикатор масової безблагодатності. А ви, мабуть, думали, що проковтнувши бестселер, опинились на гребені світової цивілізації? Повірте, першими посміються з вас ті, хто написав бестселер.

Тебе ледь не за барки підтягають до помийного корита, змушують з нього хлебтати; ти запихаєшся, пересилюючи позиви до блювоти, дивишся праворуч і ліворуч на довгі шеренги подібних до тебе, і ви одне одному всміхаєтеся. Підморгуєте: мовляв, смачно, так? Ми на вершині. Ми прилучилися до культури. Це, по-моєму, фотопортрет споживання сучасних «геніальних» опусів у світі літератури і мистецтва.

Стає, зрозумілою геніальна прозорливість оптинських старців. Вони до революції провіщали час надзвичайного змішування понять і радили прищепити молодим людям смак до гарної музики, живопису, літератури для того, щоб гарний смак став протиотрутою від грядущої низькопробності.

Низькопробність прийшла, нагрянула. А з протиотрутою — проблеми. Мільйони людей навчили читати, але не навчили відбирати «чтиво», для мільйонів людей відеокасети доступні, але вміння вибирати з гною перлину — ні. Якою страшною не була неосвіченість, теперішня освіченість за відсутності віри і смаку — ще страшніша.

Це, може, в XIX столітті до читання Тургенєва або Вальтера Скотта не заохочували духівники і воно було ознакою духовного занепаду людини. Сьогодні це ознака підйому і знак того, що внутрішній світ людини збагачується і шліфується. Тим, хто думає, складніше маніпулювати; того, хто знає, важче обдурити.

Люди і так читатимуть книги в друкованому та електронному вигляді, поглинатимуть аудіо- та відеопродукцію в таких об’ємах, у яких Гаргантюа снідає. А отже, слід виховувати читацький і глядацький смак, потрібно робити людям щеплення від низькопробності так само регулярно і наполегливо, як роблять щеплення від скарлатини в дитячих поліклініках.

Крім свіжовиданих книг і фільмів, які виходять на екрани, у світі є безліч «нових» речей, невідомих споживачеві. Будь-яка книга, яку ви не читали, для вас — нова. Кожен фільм, який ви не дивилися, — також, як не дивно, новий. Тому як приємно було б почути в метро або кафе такий діалог:

— Дивись, яку я нову книгу купив 

— Дайте «Божественна комедія». Читав?

— Ні. Я ще свою нову «Іліаду» дочитую.

Важливо зрозуміти, що в Бога немає мертвих. Книги, залишені нам у спадок, — це ніби телеграфний дріт, спосіб спілкування з тими, хто їх написав. Людина — це сучасник усіх лю-дей, які будь-коли жили і будуть жити на землі. Згадайте, якшо ви бачили фільм «Той самий Мюнхгаузен», таку сцену: Мюнхгаузен хоче розлучитися зі своєю жінкою й одружитись із Мартою. З цього приводу він сперечається зі священиком і каже: «Сократ сказав мені одного разу — одружися. Трапиться хороша — будеш щасливий, трапиться погана — будеш філософом». Усіх, звісно, шокує ця заява барона про дружбу з видатними людьми древності. Але Мюнхгаузен абсолютно правий. Сократ, Шекспір, Джордано Бруно — ті, з ким дружив барон, можуть дружити і з нами, вони наші сучасники. Від нас залежить, кого і з якої епохи обрати собі у співрозмовники. Звужувати свої безбережні можливості до короткої миті сучасного життя, і навіть не життя, а мишачої метушні — це зрада свого покликання і гріх перед лицем вічності.

Дружбі з Гоголем можна пожертвувати масу суєтних і дрібних захоплень. Точно так само дружбі з будь-якою іншою видатною людиною. Провітрювати мозок повітрям інших епох корисно ще й тому, що це саме людське спілкування з людьми, які раніше жили. Ми розуміємо їх не тому, що носимо той самий одяг і слухаємо одні й ті ж новини. Якраз ні — нас по-різному вчили, ми дуже багато чим відрізняємось, а якщо розуміємо одне одного, то тоді розуміємо на глибокому сердечному рівні.

Не можна шукати друзів серед тих, хто буде слухати тебе з відкритим ротом. Потрібно шукати людей, які мудріші за тебе, треба мати бажання сидіти мовчки біля їх ніг або оббивати їх пороги. Бажання і вміння вчитися є ознакою мудрості. Ось чому знову-таки потрібно запитувати в тих, хто був раніше за нас (Еккл. 1-10).

З усього того, що необхідно для людини, головне те, що людині потрібна людина. Не безлике «ми» і не диктатура більшості над меншістю повинні керувати нами, а в усьому і всюди слід прямувати за ароматом особистості. Не читайте в прес-релізах або рекламних анонсах про те, що варто почитати і переглянути. В людини, яка у ваших очах розумна, глибока, правильна, запитайте, яку останню книгу вона читала. Якщо вже когось наслідувати і до чогось прислухатися, краще прислухатися не до безликого шуму а до виразної думки того, хто кращий за нас.

Від редакції: 3 цього номера на сторінках нашого журналу ми будемо намагатись інфор-мувати читачів про новинки у світі книг, не претендуючи, звісно, на повноту істини, а також нагадувати про найдостойніші, на нашу думку, його скарби.

Опублiковано: № 6 (17) Дата публiкацiї на сайтi: 11 September 2007

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Мода на «чтиво»

Мода на «чтиво»

Андрій Ткачов
Журнал «Отрок.ua»
А моди бувають різні. Є, наприклад, мода «чтиво». Тебе ледь не за барки підтягають до помийного корита, змушують з нього хлебтати; ти запихаєшся, пересилюючи позиви до блювоти, дивишся праворуч і ліворуч на довгі шеренги подібних до тебе, і ви одне одному всміхаєтеся. Підморгуєте: мовляв, смачно, так? Ми на вершині. Ми прилучилися до культури. Це, по-моєму, фотопортрет спо¬живання сучасних «геніальних» опусів у світі літератури і мистецтва.
Розмiстити анонс

Результати 1 - 6 з 6
13:54 15.10.2009 | Ирина
Абсолютно со всем согласна, мода- страшное и очень сильное понятие и затягивает, даже если не хочешь, а то, что с течением времени понятия доброго и плохого стираются , не заметил только ленивый
15:09 04.08.2009 | Лидия
Раздумья о статье.
Думаю, что в "моде на чтиво" есть и плюсы. Многих людей, как молодых, так и пожилых, не заставишь вообще что-нибудь прочесть.
Сын читает летом Гоголя только то, что строго задают по школьной программе 9-го класса (мода Министерства образования и науки). Прошу прочесть хотя бы "Нос" сверх заданного. Пыталась объяснить, что такое классические вещи в литературе, эрудированность молодого человека.
К стыду своему признаюсь, мы как родители очень мало улеляем внимание сыну в выборе литературы. Часто именно эта "школьная мода" подсказывает нам, когда и что ему нужно читать.
Жалею, что раньше не ознакомилась с этой статьей, может мой разговор с сыном пошел бы в ином русле тогда. О. Андрей развивайте эту тему дальше, ведь существует мода и на религиозные книги, к сожалению.
15:07 30.05.2009 | Эдсон
Абсолютно не понравилась статья. Все вещи написаны умно и правдиво, но Коэльо
тут ни к селу ни к городу. Я, будучи ярым противником следованию за модой, прочитал его "Алхимика" по совету друга, и читал по началу с неохотой из-за той же самой моды на автора. А после прочитанного сам купил книгу для своей девушки. Кажется, понятно: вигатель здесь - не навязывание моды, а впечатление от книги, пробуждающийся после почитанного энтузиазм. К тому же, почитайте в начале книги историю о том как долго её читали без той самой моды, когда книгу даже не выпускали издательства.
22:47 23.11.2008 | Уля
Статья понравилась.
Но даже классику надо уметь выбирать.
Вера, как раз из-за любви. Страстные книги читать нельзя.
14:09 21.11.2008 | Лидия
Нравится всё, что пишет о.Андрей.Очень глубокая и современная статья. Слушаю так же его духовные беседы на КРТ. Одно жаль, что время передачи "прыгает".
18:58 25.04.2008 | Вера
Очень понравилась статья.Читаю все, что пишет о.Андрей. Но прокоментируйте пожалуйста чем плох Тургенев с точки зрения своей эпохи.
В отрочестве много его почитала, неужели только из-за повествований о любви?

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: