«Місіонерські листи» святителя Миколая Сербського — книга на всі часи. Автора та його адресатів давно немає на землі, й слова владики — голос мудрості, досвіду та любові — долинають немов із вічності. Але ті речі, про які запитують його кореспонденти, хвилюють нас і сьогодні. Нецікава робота, стосунки батьків і дітей, пошук себе, духовне життя в мирській метушні... З кожним читачем цієї книги обов’язково відбувається диво: в якийсь момент здається, наче святий звертається особисто до тебе.
Ви пишете, що Вам і трьом Вашим дочкам цілком вистачало б пенсії, яку Ви отримуєте як удова офіцера. Але «мода забирає все». Дочки перестали Вас слухатися й визнають тільки суворий диктат моди. Поради, прохання, пояснення — все марно, на все одна відповідь: «Ти нічого не розумієш, мамо, це культура, освіченість, смак. Чому ми повинні бути не як усі?» І щовесни й щоосені вимагають нових модних суконь. А в домі злидні. Давно не було ремонту, меблі постаріли, посуд потріскався, постільна білизна перетворилася на шмаття. Живете надголодь, якщо пообідаєте, вечеряти немає чим. Не вистачає грошей на необхідне, але на модний одяг, на вихід мають бути. На жаль, мода й вулиця позбавили Вас авторитету вдома. Запитуєте, що Вам робити.
У Македонії кожний сказав би Вам: моліться Богу, аби Він очистив душі чад Ваших. Давайте поради з молитвою. Нехай насміхаються, а Ви своє кажіть. Рано чи пізно істина принесе свої плоди. Господь усе чує, і свого часу Він повторить дочкам Ваші уроки, але вже більш суворо. Бо й Святе Письмо, і наш досвід нам свідчать, що Господь ніщо не карає так суворо, як нешанування батьків.
Пояснюйте дочкам, що модного одягу вимагають не культура й освіченість, а торгівля. Ті, хто вигадує моду й нав’язує її легковірному світові, думають винятково про гроші. При своєму торговельному ремеслі вони думають про культуру й освіченість не більше, ніж жаба про зірки. Це звичайні ринкові хижаки, які лукавством виманюють у людей гроші. У них своя агентура — дизайнери, художники й досвідчені знавці людських пристрастей. За гроші вони вигадують усе нові та нові фасони одягу, до виснаження вони працюють над новими моделями й починають нав’язувати жінкам такий одяг, який виходить за межі пристойності й моральності. Але хіба є їм діло до моралі, дівочої сором’язливості, людської душі, здоров’я нації та мізерних материнських пенсій? Гроші й тільки гроші — ось девіз і мета творців модних виробів, торговців і їхніх агентів.
Ще скажіть Вашим дочкам, що ці архіторговці модою під ім’ям культури й освіченості, краси й естетики рекламують свої винаходи, думаючи тільки про прибуток і посміюючись у кулак. Ці слова, які колись вимовлялися з повагою, слугують їм тепер просто барвистим торговельним ярликом для продажу товару.
Колись європейські царські двори слугували зразком гарного одягу, при цьому вони насамперед піклувалися про те, що у вустах Ваших дочок звучить як марнослів’я, — про культуру, красу й смак. Але сьогодні, на жаль, і королівські, і князівські двори підкорилися модній тиранії, яку нав’язують крамарі. Той гарний панський одяг ще можна іноді побачити на деяких благочестивих людях, особливо в Македонії та Чорногорії. Одна американка, викладач, нещодавно відвідала Цетінє, і вона мені розповідала, що якесь жіноче товариство запросило її на чай. Чорногорки прийшли у своїх чудових народних костюмах, а американка — у своїй модній сукні. «Мені було дуже соромно за саму себе: я була як циганка серед цариць!» — говорила вона.
Ще ви можете прочитати Вашим дочкам застереження пророка Ісайї єврейським модницям: І сказав Господь: за те, що дочки сіонські гордовиті й ходять, піднявши шию й зваблюючи поглядами, і ходять величною ходою й побрязкують ланцюжками на ногах, — оголить Господь тім’я дочок сіонських й відкриє Господь сором їх; у той день відніме Господь гарні ланцюжки на ногах і зірочки, і півмісяці, серги, і намиста, й опахала, запонки, і зап’ястя та пояси, і посудинки з парфумами, і привіски чарівні, персні й кільця в носі, верхній одяг і нижній, і хустки, і гаманці, світлі тонкі опанчі й пов’язки, і покривала. І буде замість пахощів сморід, і замість пояса буде мотузка, і замість завитого волосся — проплішина, і замість широкої опанчі — вузьке веретище, замість краси — тавро. Чоловіки твої впадуть від меча, і хоробрі твої — на війні. І будуть зітхати й плакати... (Іс. 3, 16–25), яке з часом повністю збулося.
Від Господа миру Вам і здоров’я.
