На порозі

«...Душе моя, душе моя, востани, что спиши?..»
Із покаянного канону Андрія Критського.

Раннього недільного ранку прокинулася від сором’язливого дзвінка в двері. Вирішую, що не буду вставати. Але знову дзвінок. Потім невпевнено постукали. Довелося йти відчиняти, не розуміючи хто це може бути так рано. На порозі стояла жінка — із тих, кого сита громадськість нарікає коротким слівцем — «бомж». Одразу зізнаюсь — себе вважаю цією самою ситою громадськістю і якщо дам якусь копійчину тим жебракам, котрі трапляються на очі, то хочу швидше цю зустріч забути і крок пришвидшити... Єдине, чим можу виправдати себе, то це скороминучою думкою: «Я не засуджую, у кожного свій шлях...» — чи подібною благочестивою мантрою для власного душевного затишку. Але погляд чомусь завжди відводжу... Побратими цієї жінки по нещастю, які опиняються через різні життєві ходи безпритульними, і раніше прошмигували до нашого під’їзду, незважаючи на коди-домофони. Деякі мешканці щось подавали. А хтось кидав незмінне «Ідіть працювати!» або «Самим би хтось подав!», із обуренням зачиняючи дорогі броньовані двері. Тепер ось зручно посилатися на кризу...

Так ось, цього ранку наші погляди зустрілись. Мій і недільної гості. «Дайте, будь ласка, щось поїсти і, якщо є, непотрібні речі», — пробурмотіла жінка. «Так, звичайно», — у свою чергу пробурмотіла я. На кухні щось поспіхом кинула до пакету, віддала його жінці й зачинила двері. Ну, ніби все, можна йти досипати. «Я її не прогнала, чимось навіть допомогла ніби», — починаю чомусь подумки виправдовуватися.

Але ранкова візаві не відпускала, та й запах від неї, до речі, не характерний — «бомжацький», а навіть приємний — осіннього листя і диму багаття — затримався в коридорі. «Зрозуміло, що ніч на свіжому повітрі, з вогнищем — романтика...» — подумалося з якимось єхидством. Згадалося, що минулого тижня мешканці нашого будинку обурювалися черговим фальстратом опалювального сезону. Почали топити ніби вчасно, але нетямущий ЖЕКівський теплотехнік ніяк не міг «розворушити» систему. «У мене лише у ванній, кухні та спальні теплі, а у вітальні зовсім крижані», — приблизно так вітали одне одного мешканці. Ні, я ні в якому разі не захищаю наше комунальне відомство, що постійно спотикається, але все ж таки, все ж таки... Згадка про жебрачку раптом змусила відчути якусь надуманість, перебільшеність величезної кількості своїх претензій до оточуючого середовища. Не лише в сенсі отримання належного комунального сервісу... Адже і криза сьогоднішня викрила те, що багато кому з нас уже важко обходитися без незліченного одягу, послуг, предметів ужитку і т.д., жага до яких ненаситна, як виявилося... Як живить насправді нас ця сама криза. (Зараз мова йде не про тих, хто і до неї ледь зводив кінці з кінцями). Адже, живучи в постійному матеріальному надлишку — міру його кожен має відчути сам — можна й не помітити, як внутрішня ситість, а за нею неминуча байдужість стають справжніми господарями людини. Комусь раптом та ж сама криза дозволить побачити нарешті не лише зруйноване матеріальне благополуччя, але й руїни власної совісті і свою душевну товстошкірість. Допоможе, напевно, замислитись і припинити битися в божевільній споживацькій колотнечі. Зрозуміти нарешті, що життя не вичерпується нескінченним наповненням холодильника, отриманням чуттєвих насолод, облаштуванням побутового благоденства.

Видання майорять заголовками про падіння всіх і вся в безодню, даючи експертні викладки економістів, фінансистів та інших ворожок від економіки. Може, де падаємо чи вже гепнулися — встати й озирнутися? О, тоді побачимо не лише зміни валютних курсів, пропозиції про небачені знижки у бутиках, рекомендації терміново вкластися в паї, цінні папери, інакше не встигнути... І, можливо, уповільнимо раллі в гонитві за так званою успішністю. Про цю хворобу нашого суспільства — як завжди, точно й щиро — написав Костянтин Кінчев:

Считали эталоном чужую модель,
Успешность превратив в самоцель.

Як чудово, що хтось так несподівано постукав у мої двері. І ми зустрілися цього недільного ранку. На порозі.

Опублiковано: № 2 (38) Дата публiкацiї на сайтi: 01 June 2009

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 9 з 9
21:35 05.08.2009 | анна лелик
Андрею.
слово волонтер заподное, родом из латыни. за это можно ненавидеть волонтеров.
только тогда нам много чего нужно не принимать. слово, "христианство" тоже не славянское, равно как и евангелие, и многие другие вошедшие в плоть и кровь слова.
по-моему суть, того что писала Надежда- ясна.
и по сути, по духу (а не по букве)христиане милосердные и есть волонтеры.
можете придумать свое слово. но не факт что его примут окружающие
16:07 26.06.2009 | Аня З
Относительно кризиса. Во многих благополучных странах, где налажен быт, храмы пустуют.человек привык и не ищет Божьей благодати, забывает о благодарности.
Спасибо за статью, очень трогательно.
00:06 08.06.2009 | Катя
Прекрасная статья! И полезная. Спасибо!
18:55 04.06.2009 | Артём
Кризис в переводе с греческого - суд. Вот и пища для размышления...
09:36 04.06.2009 | ***
А мне всегда страшно смотреть на этих людей – ведь и у них были же когда-то дома, семьи. Что с ними случилось? Почему они стали такими? И приходят на ум слова: от сумы и от тюрьмы…
14:33 03.06.2009 | Андрей
Уважаемая сестра Надежда, если бы кого-нибудь из святых, прославленных за подвиг милосердия, назвали этим словцом "волонтер", я думаю, это было бы кощунство. Очень горько, когда к нам на русскую землю из "западни" пытаются принести евангельские заповеди в кастрированном виде, обильно сдобренном пиаром. Не надо опошлять христианские ценности! Не стоит еретикам и безбожникам нас учить, а нам молча это терпеть. И вспомните, сестричка, что "правая рука не должна знать, что делает левая". Простите меня.
16:07 02.06.2009 | Миша
Искрення благодарность автору. Иногда за повседневностью, вообще,пропускаешь всё самое главное...
13:07 02.06.2009 | Надежда
Я очень сочувствую бедным, неимущим, бездомным, больным. Когда я вижу такого человека, я стараюсь ему помочь,за него молюсь, прошу Господа, чтобы он позаботился о нем, даю советы по юридическим вопросам, по укреплению здоровья. Постоянно захожу на сайты благотворительных фондов, помогающих нуждающимся людям. Просматриваю сообщения и, если вижу, что могу оказать кому-то конкретную помощь, отправляю ему посылку с духовными книгами и по народной медицине, вещами и витаминами. Все мои родственники,друзья, знакомые, соседи знают, что я этим занимаюсь и помогают мне собирать вещи для этих людей. Я пишу это, чтобы поделиться опытом, как конкретно можно помогать нуждающимся. Некоторые мои друзья тоже включились в христианское волонтерское движение и получают от этого большое удовлетворение.
Желаю всем вам, дорогие братья и сестры во Христе, непоколебимой веры, постоянного ощущения Божественного присутствия, мудрости, терпения, мира и согласия в семье, доброго здоровья, благополучия и успехов во всех делах во славу Божью.
09:39 02.06.2009 | р.б. Елена
Спасибо автору за статью, которая заставляет задуматься и заглянуть к себе в душу. Каюсь, я тоже если и подаю милостыню, то почему-то не смотрю в глаза просящему, ну а если "бомжик" вообще упал и лежит на тротуаре, то и обхожу его. Одному Богу известно плохо ему или он просто спит, а я обхожу... Тоже ищу себе какие-то оправдания, а в душе идёт борьба: не должно христьянину так поступать, но этот голос очень тихий заглушается более громким голосом самооправдания.
А этот кризис - это нам по нашим делам. Нельзя забывать про Бога, и обязательно надо благодарить его за всё.
Слава Богу за всё.

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 4149439318442625.
Отрок.ua в: