Наука бути щасливим

Уміння бути щасливим залежить, зокрема, і від уважності. Навчися помічати навколишню красу — і шлях до щастя пройдений до половини...

Щасливі ті народи, які мають здатність споглядати. Це ті, кому взимку не потрібне парове опалення. У греків тепло, і там розквітла філософія. На сході тепло, і там люблять годинами сидіти мовчки. Сидіти й думати.

Люди, які завжди скачуть, як блохи, холерики, які ніколи не можуть заспокоїтися, вважають людей, котрі здатні споглядати, лінивими. Проте це не лінощі. Тимчасова мовчазна бездіяльність — це спосіб виживання, спосіб збереження душевного здоров’я. Як би хто не поспішав і як би хто, навпаки, не лінувався, ми всі опинимося в одному місці в один час. Греки здогадувалися про це, на Сході це всім відомо з дитинства.

Пережитий інфаркт змушує людину ходити повільно. Та не тільки повільно ходити. Він спонукає пропускати повз вуха та очі ту інформацію, без якої раніше життя здавалося неможливим. Помірно дихаючи та рухаючись без поспіху, людина, яка вижила після інфаркту, байдуже проходить мимо рекламних щитів та газетних кіосків, мимо барів та кас футбольного стадіону. Байдуже, бо нещодавно вона лежала геть роздягнена під простирадлом. Стіни довкола були кахлеві, і стеля — біла. У венах стирчали голки, а в роті була трубка. А тепер вона йде своїми ногами, втягує носом холодне повітря. Вона жива та щаслива. Більше нічого не треба.

Існують радикальні методи «ощасливлення» нещасних людей. Власне, це — способи повчання або, що є тотожним, способи вставити клепку. Людина не помічає повітря, хліба, волі, здоров’я. Не помічає, не цінує, не насолоджується. Натомість вона пониває від жадоби слави, заздрощів, мрій про неземне кохання або про величезний статок. Варто забрати в неї ненадовго справді необхідні речі, а потім, коли нудьга через другорядне зміниться на жагу необхідного, повернути їх.

Схема проста й безвідмовна. Щоб відчути щастя від двох годин вільного часу або від шматка хліба з цукром, потрібно піти в армію на строкову службу. Нестачу повітря можна відчути за допомогою поліетиленового пакету. Можна також дожити до астми. Найкоротше попереднє ув’язнення змусило багатьох опам’ятатися та поставило на правильний шлях. Тими, кого не поставило, повинні будуть зайнятися довгострокові терміни.

Людям властиво помилятися. Людям важко режисирувати виправні сценарії. Найчастіше цим займається Той, Хто все робить безпомилково. Тим не менше, бувають і серед людей ті, що здатні загоювати чужі рани неочікуваним способом. Коли один юний монах сильно страждав від блудної похоті, ігумен попросив іншого монаха, коваля, побити юнака. Була влаштована сварка, пролунали образливі слова, і важкий кулак старшого брата пройшовся по шиї молодшого. Коли ж побитий монах прийшов до ігумена жалітися, начальник ще й посварив його, та, осоромивши, вигнав. Через два дні ігумен навідався до молодого брата. Той лежав долілиць весь у сльозах, розчавлений жалем та образою. «Дитино, твій блуд тебе не мучить?» — спитав ігумен. — «Який блуд, отче? Я ледве живий від образи», — відповідав той. Ігумен приховав під сивою бородою усмішку. Він не помилився у виборі ліків. Блуд відступив.

Якщо в нас немає таких ігуменів, то в нас все одно є Той, Хто створив світ і світом управляє. Він розтирає та змішує складові частини — порошки і трави — для гірких та корисних пігулок. І наші неприємності — не більше ніж ліки, створені умілою рукою. У цьому сенсі Він — справжній Аптекар. Не такий, як зараз прийнято. Зараз аптек немає. Наші аптеки — це лише магазини з ліками. У справжній аптеці — ти приносиш рецепт, аптекар особисто для тебе сам (!) виготовляє необхідні ліки в потрібній кількості. Я пам’ятаю у Львові такі фармацевтичні заклади класичного середньовічного типу.

Проте зараз — o tempora! — винятковістю стали і справжні аптеки, і просвітлені з неба ігумени. Утім мікстури виробляються, пігулки вживаються, хворі одужують. Хоча й не всі.

Охочому до нарікань обов’язково буде значно гірше, ніж зараз. Щоб цього не сталося, треба негайно прикусити язика, що скаржиться, та промовити слова, з якими Златоуст закінчив земне життя: «Слава Богу за все!»

Не всі люблять Златоуста, не всі читали Платона, проте всі чули й розповідали анекдоти. Один із них містить подібну логіку. Нагадаємо тезами. «Тісно живеться? Придбай козу. — Яку козу? І без неї нема де жити! — Кажуть тобі, придбай козу. — Придбав. Незмога жити, хоч помирай! — Тепер продай козу. — Продав. Слава Тобі, Господи! Як добре без кози!»

Ти дізнався про це від Платона, чи від старшого брата, чи з анекдоту — не має значення. Не має значення, що читав. Має значення, чому навчився. Отже, любиш жалітися — готуйся пожити з козою, прив’язаною до ліжка у головах. Щоб не жалівся надалі.

Ми живемо не в теплих краях. Щоб зігрітися та прогодуватись, нам треба витратити набагато більше часу та сил, ніж греку чи єгиптянину. Однак наявність сандаль не робить філософом автоматично, а наявність повстяників автоматично не виключає з кола людей, здібних до філософії. Можна й нам, попри всю завантаженість, знайти годинку, щоб мовчки посидіти під час заходу сонця або на лавочці біля дому, або на балконі. Посидіти, подумати, поспостерігати, як вітер на деревах гілки колише. «Все добре, все — слава Богу. Мирний і безтурботний сон подай мені. Ангела Твого охоронця пошли мені, щоб він покривав й охороняв мене від усякого зла».

Можна осінити кімнату хрестом на чотири сторони й заснути сном спокійної і, отже, щасливої людини. Адже, загалом, усе добре.

Опублiковано: № 1 (43) Дата публiкацiї на сайтi: 27 May 2010

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Наука бути щасливим

Наука бути щасливим

Андрій Ткачов
Журнал «Отрок.ua»
Пережитий інфаркт змушує людину ходити повільно. Та не тільки повільно ходити. Він спонукає пропускати повз вуха та очі ту інформацію, без якої раніше життя здавалося неможливим. Помірно дихаючи та рухаючись без поспіху, людина, яка вижила після інфаркту, байдуже проходить мимо рекламних щитів та газетних кіосків, мимо барів та кас футбольного стадіону. Байдуже, бо нещодавно вона лежала геть роздягнена під простирадлом. Стіни довкола були кахлеві, і стеля — біла. У венах стирчали голки, а в роті була трубка. А тепер вона йде своїми ногами, втягує носом холодне повітря. Вона жива та щаслива. Більше нічого не треба.
Розмiстити анонс

Результати 1 - 24 з 24
17:24 03.04.2012 | Анна
Спасибо!
12:19 02.02.2011 | Ольга
Спасибо,отче,за замечательные слова,которые,как всегда - уместны.
16:05 25.11.2010 | Николай
Благодарю Вас, отец Андрей.
А ведь, правда, что если полениться (или по какой другой причине) почитать вечернее правило, то и сон не сон. Беспокойный какой-то. Ну, у меня лично так.
Жаль, что не в Киеве живу и не могу по средам общаться непосредственно с Вами. Вот, только через книги и статьи.
Спаси Вас Бог!
22:00 22.11.2010 | Виталий
Спасибо батюшка за статью.Открывает глаза на истинные ценности.
12:03 28.10.2010 | Татьяна
Спасибо Вам! Ваши проповеди мне понятны, а иногда кажеться, что Вы говорите именно обо мне, о моих грехах и мне хочется рыдать. Я начала смотреть Вашу передачу "На сон грядущим" и со временем подключилась дочь и позже муж. Спаси Вас Бог!
12:12 27.07.2010 | Людмила
Огромное спасибо за слова, которые понятны и соответствуют моей ситуации. Я хочу попасть на служение, чтобы просто постоять и подышать одним воздухом со священнослужителем, который точно знает как мне поступить и что делать дальше.
15:29 22.06.2010 | лена
Очень хорошо пишете, читается легко и просто, умно. Наилучших пожеланий Вам.
02:11 19.06.2010 | алла
справді щаслива людина не та,яка вміє цінувати мить,а та яка відчуває,що потрібна комусь,самовіддано служачи в родині чи ближньому на роботі.І така далека істина в тім,що після важкої хвороби чи того ж інфаркту,коли одною ногою побував в безодні,одразу захочеться жить по іншому і творити самому своє щастя.Пацієнти бува самі відмовляються від боротьби,і горе лікарям які зі шкіри пнуться,щоб не отримати черговий"мінус" і врятувати чиєсь життя,а натомість-чиясь байдужість і слабкодухість.Хоча стаття хороша,якщо не стикатись з вищеназваними.Тому плідної праці в майбутньому на ниві Божих трудів!
10:38 09.06.2010 | Анна
Спасибо за Ваш труд!
23:33 05.06.2010 | Марина В.
Спаси Господи!Батюшка,спасибо Вам за слова прям в сердце попадающие. всей семьей Вас слушаем каждый вечер.
20:20 05.06.2010 | Илья
Спасибо, что Вы есть. Каждую пятницу слушаю Вашу передачу. Очень хорошая,умная,с юмором, что сейчас редко встретишь. Другу посоветовал, теперь вместе слушаем, иногда обмениваясь смс со своими мыслями по тому, или иному вопросу.Ничего подобного раньше не слышал и не видел. Здоровья Вам! Еще раз спасибо за просвещение в Боге. Спаси Вас Господь!
11:14 01.06.2010 | Николай KZ
Вас читают и любят многие православные христиане в Казахстане. Спасибо, что вы есть! Господь да поможет Вам в Вашем Богоугодном деле!
С любовью и уважением, православные города Текели (Казахстан)
21:56 31.05.2010 | вася
Слава Богу за всё; не перестану всегда повторять етого при всём, что со мной случается. ( свт. Иоанн Златоуст)
Не любить Златоуста, ето как не любить кого-то из апостолов.
19:20 31.05.2010 | Людмила
Вот помогли установить русский шрифт и теперь могу написать "Огромное спасибо за статью!" Какое счастье!
11:07 31.05.2010 | Елена
Спаси Господи, отче! Это то что мне нужно!
22:25 30.05.2010 | о.А.
Спаси Христос!
22:05 30.05.2010 | Kseniya
Spasibo, Otche!
21:22 29.05.2010 | Марина
"Блажен, кто в отдаленной сени,
Вдали взыскательных невежд,
Дни делит меж трудов и лени,
Воспоминаний и надежд"
("Уединение" А.С. Пушкин)
12:06 29.05.2010 | Елена
"он рощи полюбил густые,
уединенье,тишину,
и ночь,и звезды, и луну..."
("Евегений Онегин")

"Оставаясь на месте и в покое,
вы спаслись бы,
в тишине и уповании крепость ваша"
(Исаия,30,15)
22:32 28.05.2010 | Лена
Только вчера я сидела в парке над Днепром, вдыхала аромат акации,улыбалась солнцу, кормила пирожком, испеченным в Лаврской пекарне,отважных маленьких птичек. Я сидела и думала "Господи, благодарю тебя.Он здоров, анализы в норме."А до этого-страх, который не дает дышать. Этот страх длится уже два года, от анализов к анализов.А до этого-тяжелейшее испытание. Он выжил.Он жив, а я могу дышать, улыбаться солнцу, болтать босыми ногами, сидя на лавочке, уплетать вкуснючий пирожок и делиться ним с птицами.Слава Богу за все...
09:10 28.05.2010 | Марина
Спасибо. Благодарю тебя, Господи, благодарю.Спасибо за статью. Благодарю за ваш журнал. Душа отдыхает.
08:56 28.05.2010 | Елена Макеева
Уединение, ценю тебя!
Какой покой! Как тело размякает!
Как сердце нежится и тает,
И плавится, вас всех любя.
И льётся стих - душа моя!

* * *
08:54 28.05.2010 | Георгий
Если не жалко, шепните кто и где? Можно на мыло chge@ukr.net, спасибо.
23:26 27.05.2010 | Марина
А мне повезло. Я знаю озаренного игумена. В Киеве. В центре Киева.

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: