Не стріляйте в піаніста

Бо має бути і різнодумство між вами,
щоб виявились між вами випробувані
(1 Кор. 11, 19)

«Якщо ти не знаєш, навіщо живеш, — це не привід стріляти розривними», — говорив поет і був абсолютно правий. Утім, якщо знаєш — це теж не привід.

Мабуть, вам відомий такий кіножанр, як вестерн. Тож пародію на вестерн ви бодай один раз точно бачили.

Обвітрені, суворі обличчя мовчазних і хоробрих чоловіків. У кутку неговіркого рота головного героя — або сірник, який при нагоді можна запалити об підбір, або недопалок сигари. Маленькі містечка Дикого Заходу, що складаються з однієї вулиці, у кінці якої — дерев’яний протестантський храм.

Ось містечко завмерло під час сієсти (Мексика поруч), і головний герой виходить на занурену в зловісну тишу площу. Увечері із салуна залунає розладнане піаніно, та зараз навіть курка не квокче, не скавчить пес і не форкає прив’язаний до стовпа кінь.

Головний герой стоїть у напруженій підозрілій тиші, і ми бачимо його зі спини. Бачимо по кобурі на кожному стегні, а в них — кольти; бачимо руки, опущені вздовж тіла; руки, готові вхопити зброю будь-якої миті. Нарешті численні вороги висовуються з кожного вікна, немов за командою, і починають стрілянину.

Герой враз блискавично вихоплює пістолети.

Містечко в прерії, яке видавалося вимерлим, умить застилається пороховим димом і поринає в гуркіт стрілянини. Головний герой трощить ворогів з-під плеча, навскидку, злету, стоячи на одному коліні і лежачи на спині. Він стріляє не цілячись назад, уперед, праворуч, ліворуч. І на кожний його постріл вороги відповідають передсмертним криком і з якогось вікна одразу випадає черговий лиходій.

Битва завершується так само швидко, як і почалася.

Сірник або недопалок сигари, як і раніше, — у кутку вольового, презирливого рота. Холодний погляд сміливця з-під ковбойського капелюха оглядає завмерлі в пилюці тіла. Але пістолети ще досі в руках, і дула їхні димляться. Це недарма.

Бо, за законом жанру, якийсь недобитий ворог має підвести голову і тремтячою рукою навести зброю на головного героя. Ось він прицілився. Ось він зловісно посміхнувся. Але...

Герой рішуче повертається в бік підступного стрільця і останнім пострілом відправляє до прабатьків останню двоногу гадину, що пригрілася в цьому маленькому містечку на кордоні з Мексикою.

Мені пригадуються ці незліченні фільми з приголомшливою стріляниною і короткими діалогами з причини, зовсім не пов’язаної з кіно й освоюванням прерій.

Образ влучної і безжальної ковбойської стрілянини праворуч-ліворуч, уперед-назад мені спадає на думку, коли міркую про культуру дискусій.

Ми дожили до тих часів, коли у православних християн з’явилась можливість спілкуватися, обмінюватися думками, обговорювати значущі явища і події світського та церковного життя. Ми отримали доступ до головної радості — до радості взаємного спілкування, причому спілкування з одновірцями. Але тут виявилося, що ми не вміємо слухати, не хочемо думати і здатні часто лише сваритися, вишукувати єретиків і вішати на опонентів цінники укупі з ярликами.

Утім, які опоненти? У нас їх немає. Незгодні, оминаючи категорію опонентів, потраплять просто у вороги, і не лише «мої вороги», а «вороги Істини», «вороги всього святого». І як Некрасов сказав про декого, що «стогін цей у нас піснею зветься», так і ми можемо сказати, що це в нас така «культура дискусій».

Наш православний сперечальник — це викапаний ковбой, пильне око і пострах лиходіїв. Він стріляє не в силуети, а в шарудіння.

Рипнули двері — бабах!

Відчинилося вікно — бабах!

Промайнула тінь — бабах!

Усюди вороги, і бити потрібно на смерть з одного пострілу. Патрони дорогі.

Такий американський підхід до розправи над світовим злом схожий ще на неконтрольовані реакції, на безумовні рефлекси. Торкніться чимось гарячим до шкіри людини, і вона, попри свій світогляд, відсахнеться обпеченим тілом від джерела болю. Це станеться абсолютно неконтрольовано, раніше всякої культурної рефлексії. Але те, що добре відносно болю, погано відносно чужого слова.

Ви почули слово, що не збігається з вашою думкою, і враз випалили у «ворога» короткою, оглушливою, немов постріл, відповіддю.

«Ворог», «гад», «блазень», «біс»! Але, браття, це ж підхід невіруючої людини. Це спосіб розумових рефлексій людини, яка зовсім позбавлена культури внутрішнього світу. Де вже там розмірковувати про боротьбу з помислами і про розумну молитву, якщо навіть елементарних навичок осмислення й аналізу немає, і доброзичливості укупі з порядністю немає.

Нехай би так спілкувалися лише ті, що жодного разу не чули слів «Возлюбімо один одного, щоб в однодумстві сповідати Отця, Сина та Духа Святого!» Або слів «відкладімо всяке життєве піклування»...

Як же ще можуть спілкуватися люди, які цих слів не чують? Але ні. Вони можуть бути стриманішими за нас. А я кажу про тих, хто православний, хто причащається. Дехто із запеклих православних борців думає, що так само гарно знайомий з істиною, як добре товариш Бувалов з фільму «Волга-Волга» знав «Шульберта». А знав він, я нагадаю, «Шульберта — особисто». Ось ці знавці істини — найнепримиренніші стрілки, найвлучніші месники. А стріляють вони лише по своїх.

Чужі їх або не чують, або голос їхній для чужих не авторитетний. Доводиться тоді шпетити своїх, аби чужі боялися. Що ж, і Моська гавкала на Слона з метою прославитися, і без ризику для здоров’я.

Інтернет-простір — це не лише мережа каналів для отримання інформації, колективний організатор і місце ідейних зустрічей. Це ще й колективний каналізатор, оскільки дає змогу зливати в себе душевний бруд і внутрішні помиї.

Сморід від деяких форумів може змагатися зі смородом міського колектора. Скільки агресії! Скільки ненависті! Скільки комплексів та інстинктів випліскується навіть православними людьми, коли вони відстоюють у мережі істину й таврують іншу православну людину!

Ось уже де кінець світу. І ці ж люди ще мають сміливість розмірковувати про коди, що в них — а не в хамстві та невігластві — бачать здійснення пророцтв!

Для одних — Кураєв єретик, для інших — Осипов відступив від віри. Там тріщать списи у боротьбі проти Восьмого Вселенського, тут роздають ярлики, що не передбачають і тіні сумніву.

Аби стратити людину через повішання, потрібно спочатку причепити на її груди табличку із зазначенням провини. «Вона стріляла в німецьких солдатів», — було написано на такій табличці у Зої Космодем’янської. Табличка є, тепер можна вибивати з-під ніг стілець.

Розвішування ярликів під час нерозбірливої в засобах ідейної війни завжди схоже на приготування опонента до страти. «Єретик», «мракобіс», «ліберал», «консерватор», «масон», «оновленець», «ретроград»... Легко вимовлені слова, схожі на смертоносний постріл. От тепер він герой — горда людина, яка навскидку стріляє словами, хвацько здуває пороховий димок із розігрітого дула.

Молодець. Боєць. Православний месник.

Звіробій, який на льоту вбиває комара, кревний брат Вініта Великого Змія, і сам — великий змій.

У спробах вийти з розумових хащ я обмінююсь думками, працюю з ідеями, і мені більше до вподоби не кольт, а образ фотоапарата. Причому не цифрового, а аналогового. Не потрібен Polaroid, так щоб клац — і фото. Не треба поспішати і множити халтуру.

Треба «сфотографувати» явище, потім — ще одне і ще одне, доки не заповниться тематичними знімками плівка. Потім слід плівку проявити. Повільно і таємниче, з дотриманням усіх правил у червонястій пітьмі лабораторії, на плівці проступлять контури зафіксованого явища. Потім потрібний фіксатор чи закріплювач (адже враження слід проявляти і закріплювати). Далі настає час друку знімків, просушки, обрізування, вставляння в рамки.

Так само тривало, специфічно і, отже, культурно, слід ставитися до думок. Їх потрібно ловити, утримувати, проявляти, закріплювати, збільшувати. І лише потім, коли виявилося приховане і з’ясувалося незрозуміле, варто називати їх шедеврами або ж викидати на смітник у розірваному вигляді.

А інакше діла не буде. Інакше, як до зубів озброєний боягуз, некультурна людина буде палити з усіх видів зброї в усяке інакомислення і вражати на смерть часто-густо тих, кого вона не розуміє лише з причини власної нерозвиненості.

Саме цю розумну працю, подібну до праці старого фотографа, я і називаю культурою, і якщо нарікаю на глибоке безкультур’я нашого народу, то маю на увазі не сякання в кулак (це не смертельно), а невміння і небажання думати. І православна частина нашого суспільства, яка має неписаний обов’язок бути по совісті за все відповідальною і розуміти глибинний сенс процесів, повинна вчитися культурі мислення, культурі дискусій і ведення діалогу в першу чергу.

Кажуть, Оскар Уайльд, мандруючи Штатами, бачив у салуні такий напис над інструментом: «Не стріляйте в піаніста. Він грає, як може».

Мені ж, повертаючись до початку, хочеться сказати: не стріляйте у своїх. Не стріляйте в них узагалі. Краще фотографуйте думки, проявляйте й збільшуйте. І лише потім робіть зважені висновки.

Опублiковано: № 1 (55) Дата публiкацiї на сайтi: 20 February 2012

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Не стріляйте в піаніста

Не стріляйте в піаніста

Андрій Ткачов
Журнал «Отрок.ua»
Ми дожили до тих часів, коли у православних християн з’явилась можливість спілкуватися, обмінюватися думками, обговорювати значущі явища і події світського та церковного життя. Ми отримали доступ до головної радості — до радості взаємного спілкування, причому спілкування з одновірцями. Але тут виявилося, що ми не вміємо слухати, не хочемо думати і здатні часто лише сваритися, вишукувати єретиків і вішати на опонентів цінники укупі з ярликами.
Розмiстити анонс

Результати 1 - 25 з 28
20:01 24.06.2012 | Николай
Батюшка Андрей, смею дать Вам совет из Вашей передачи:
"Научитесь молчать о Христе", мне кажется, это высший пилотаж, точнее не молчать, а говорить и молчать одновременно. А вообще, так держать, для меня Вы и Ваш тезка Кураев, лучшие. Осипова не читал, вообще, к сожалению, медленно читаю. Еще на одной из служб запомнились цитаты из Архимандрита Лазаря, но не могу найти то, что слышал. Есть ли Архимандрит Лазарь не грузин? Спасибо.
19:35 11.05.2012 | Gotenot
З одного форуму:
"...гуманність придумали люди і відноситись вона має лише до людей. Тваринний світ ніякої гуманності не знає і не знав. Хтось бачив гуманне відношення левів до антилоп? Хтось чув стенання лисиць, коли ті їдять зайців? А може хтось хоче наблизитись до ведмежати і розказати про гуманність його розлюченій мамці? В природі є лише доцільність співіснування видів. Якщо якийсь вид - коти, собаки, їжаки, голуби чи ще хтось не чинись загрози людині - хай живе. А якщо чинить - то будь-яка загроза - скажені лисиці, голодні вовки чи бродячі пси підлягають знищенню. І коли звір загрожує життю і здоров'ю людини, то не до сентиментів. Кесарю - кесарево, а звірям - звіряче! " - чудова ілюстрація ваших слів про форуми. Як люди здичіли! Якими себе царями природи вважають! Жах!
20:23 16.03.2012 | Gotenot
Журнал, як завжди, чутливо реагує на нові настрої у суспільстві, точно й правильно оцінює їх і з усією правдою показує суть.

"Вонь от иных форумов может соперничать с вонью городского коллектора. Сколько агрессии! Сколько ненависти! Сколько комплексов и инстинктов выплёскивается даже и православными людьми, когда они отстаивают в сети истину и клеймят другого православного человека!" - ключова фраза. Справді, я й сам тривалий час - як на мене - з 2008 року брав участь у дискусіях на інтернет-форумах. Правда, місяців уже 10 не беру участі в цих дискусіях. Хоча мені й зараз лише 15 років. Я говорив про політику, історію та інше. Мене спочатку дивувало, що за правду я блокувався почергово на різних сайтах, але тепер я спокійно до цього ставлюсь, по-філософськи. Як каже моя мама - "Смешно с всемирной глупостью бороться" - справді, мені подобається філософська позиція Шерлока Холмса, який не бажав собі слави, а тільки робив свою справу. Але мене хвилює те, чи переможе правда. І в той же час я бачу, настільки люди деградовані. Несправедливість повсюди. Так що ж робити? Повторити долю Чіпки повіссті Мирного, чи трагічну долю Хауса? - а я впевнений, що "хеппі енду" у серіалу не буде.
20:12 09.03.2012 | Маша
Отличная статья, как, впрочем, всегда у Андрея Ткачева - без пафоса, просто и точно.

Забрала к себе в ЖЖ)
16:12 07.03.2012 | Ирина
Чудесно сказано, прямо в точку,комментарии к любым статьям только подтвержают мысль автора, согласна полностью, оппозиционеров в вере православной быть не должно
17:21 04.03.2012 | Александр
очень благодарен за статью!! собственно журнал с ней, давно уже приобрел, но вот именно ее и не читал...а на днях сам попал в сети осуждения на форуме, где, точно как и показал о.Андрей, - бездумно наспех осудил мнение человека, по моим меркам "не достойное"...Слава Богу, Господь вразумил, и я оставшиеся полдня жалел, что вообще влез в это обсуждение-осуждение..а прочитав статью, - словно в зеркало посмотрел...стыдно, товарищ...даже очень...Спасибо, о. Андрей, вы очень метко стреляете!)
10:40 28.02.2012 | Денис
Ленимся думать. Это и обо мне тоже. "Живи легко". А если остановиться, вглядеться...
23:56 26.02.2012 | Светлана
Простите Лилия за простонародность или грубость, не хотелось вызывать у Вас гнев, простите...
21:18 26.02.2012 | olgaK
Люди добрые,просто читайте статью и делайте СВОИ выводы.Закомплексованные-не закомплексованные..Разные!и это хорошо
21:38 24.02.2012 | Михаил
Инстинкт автономен и оторван от реальности. Хочу предложить всем почитать Андрея Курпатова, на мой взгляд у него интересно написано и разъясняются психологические механизмы нашего поведения в жизненных ситуациях. Хочу поделиться из своего опыта: почти всегда тот, кто на много старше знает лучше какую-то конкретную ситуацию и когда он тебе говорит такое, что просто не понимаешь, нужно просто смириться и сделать по его, и потом с удовольствием понимаешь, что правильно сдержался и не нагрубил, и что старший был прав. И ещё хочу сказать о том, что культура это то, как надо поступать, а не так как хочется или кажется верным на первый взгляд; давайте будем культурными! Благодарю автора за статью.
11:11 23.02.2012 | Лилия
Жаль, что не хотим учиться выражать свое отношение без "блинов", "дур" и прочих подобных словесей.
Грубость ничем не может быть оправдана, это как мирская поговорка: если очень хочется, то можно.
Грубость идет на поводу у эмоций, но Священное Писание нам говорит:
"Видал ли ты человека опрометчивого в словах своих? на глупого больше надежды, нежели на него."
"[Гнев губит и разумных.] Кроткий ответ отвращает гнев, а оскорбительное слово возбуждает ярость."
"Иной пустослов уязвляет как мечом, а язык мудрых врачует."

Грубость убивает взаимопонимание и любовь.
А в женщине конкретно грубость убивает нежность и женственность.
Вот только, чтобы принять любовь и мудрость - нужно осознать свою глупость и пустоту.
08:37 22.02.2012 | Андрей
)). Точно. "Блин. Класно!"
15:08 21.02.2012 | Светлана
Спасибо автору - судя по комментариям тема интересна многим. Мое мнение относительно темы: происходит простой перенос мирского духа в церковную ограду и мирские диалоги такие как "дура - сама такая" православные переводят приблизительно так:"ты в прелести - сама ты бесноватая". Если я правильно поняла суть статьи - речь идет об общей озлобленности и это действительно беда многих, за редкими исключениями такими как Серафим Саровский, а чем поможешь озлобленному? Обнять нас всех и плакать...
14:27 21.02.2012 | Феофано
поэтому я перестала на правосл.форумы даже заглядывать, вообще НИ НА КАКИЕ. Это грустное явление.
14:21 21.02.2012 | Олег
Не поместилась ссылка на статью о протодиаконе Андрее (Кураеве):
http://ruskline.ru/monitoring_smi/2011/09/09/nehoroshaya_hlystovskaya_missiya_pro[..] этой статье тоже затронута подобная тема.
14:20 21.02.2012 | Ксения
Мне кажется, человек имеет право грубить, когда любит по-настоящему и доказал свою любовь (например, племянницу назвать дурой, обидеть). А на форумах? Ведь ты его даже не видишь, оппонента.
14:15 21.02.2012 | Олег
Я тоже считаю, что статья очень актуальна, но проблема в том, что мы себя не видим и свои недостатки, и, давая другим, хорошие советы сами их не исполняем.

Цитата:
Вот уж где конец света. И эти же люди ещё смеют рассуждать о кодах, в которых, а не в хамстве и невежестве, видят исполнение пророчеств!

Можно подумать, что так себя ведут только те, кто видят в кодах исполнение пророчеств.
А почему тогда еще не привели в пример такие ярлыки как: «иннщики», «больненькие», «царебожники», «борцы с антихристовой системой» и т.д., или ярлыки которыми сыплет протодиакон Андрей (Кураев):
http://ruskline.ru/monitoring_smi/2011/09/09/nehoroshaya_hlystovskaya_missiya_proto[..]
13:52 21.02.2012 | Лариса
А по-моему - очень актуально. Для любого христианина. Идея Христа - почитать другого выше себя, Он говорил это, я думаю,для всех случаев жизни. В Писании не сказано, что в любых ситуациях - нужно почитать, а в дискуссии - обличать, бить и обвинять в глупости. Именно выслушать, подумать, переварить с уважением, пониманием и любовью, а потом - когда тебя спросят - высвободить свое прожитое и созревшее мнение!
13:04 21.02.2012 | Олег
Чем занимается автор этой статьи, как не вешает ярлыки и не делает тоже, в чем обвиняет других, еще и пример этим показывает:
Цитата:
Молодчина. Боец. Православный мститель.
Зверобой, на лету убивающий комара, кровный брат Виниту Большого Змея, и сам — большой змей.

И вот люди прочитавшие статью копируют автора:
Grettir в сообщении от 21:30 20.02.2012:
Толпы, толпы закомплексованных товарищей, однозначно!

ЮЛИАНА в сообщении от 07:53 21.02.2012:
"ДО ЗУБОВ ВООРУЖЁННЫЕ ТРУСЫ, НЕКУЛЬТУРНЫЕ ЛЮДИ"

Поддерживаю Аллу (сообщение от 00:53 21.02.2012).
11:16 21.02.2012 | Галина
Злободневная тема!!!По этой причине и на форумы православные ходить не хочется...
11:13 21.02.2012 | Анна
Спасибо!
10:12 21.02.2012 | Елена
Мне лично это важно и нужно было где-то услышать. Спаси, Господи! Оппонентам скажу: мы все меняемся. Назидания- это и еще и личный опыт, возможно, ошибки, заблуждения, но пересмотренные и исправляемые постоянно. Быть на виду и делиться сокровенным-это ли не распятие себя ? Батюшка, Вашими трудами мы иногда бессовестно "пользуемся". Простите. Спаси Вас Бог!
08:04 21.02.2012 | blood clot
а по-моєму, дуже актуально.
07:50 21.02.2012 | ЮЛИАНА
ДЛЯ КОГО ЭТА СТАТЬЯ? "ДО ЗУБОВ ВООРУЖЁННЫЕ ТРУСЫ, НЕКУЛЬТУРНЫЕ ЛЮДИ" НА ПОДОБНЫЕ САЙТЫ НЕ ЗАХОДЯТ И ЧУЖИМ МНЕНИЕМ НЕ ИНТЕРЕСУЮТСЯ. ПРОПОВЕДОВАТЬ МИР В ОВЕЧЬЕМ СТАДЕ...
05:17 21.02.2012 | Андрей
Господи, помилуй рабов Твоих: Андрея, Аллу и Андрея (меня). Обрати нас от осуждения друг к другу на свет истины Твоей по величайшему милосердию Твоему и вопреки нашим страстям и беспокойствам. И помилуй, Господи, всех братьев и сестер наших, православных христиан. Меня же избавь, Господи, молю тебя, от мысленного искушения, что именно "я - дверь". Ибо лишь Ты воистину - Спаситель. И лишь истина Твоя суть любовь есть Дверь, и Путь, и Царствие. Да будет во всем воля Твоя. Аминь.

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: