Підписатись на розсилку нових статей

С 2009 года журнал издается при поддержке Международного благотворительного фонда в честь Покрова Пресвятой Богородицы


Журнал «Отрок» приглашает авторов для сотрудничества! Пишите нам на адрес: otrok@iona.kiev.ua

Рекомендуємо відвідати

Свято-Троицкий Ионинский монастырь Молодость не равнодушна Покров Страничка православной матери Журнал Фамилия Ольшанский женский монастырь

Наші друзі

Непереможний воїн Георгій

«Синие вёрсты
И зарева горние!
Победоносного
Славьте — Георгия!»
М. Цвєтаєва

Місіонерству треба вчитися в Христа. Він говорить із людьми про таємниці Неба за допомогою найпростіших речей, з якими щоденно мають справу рибалки, орачі, домогосподарки. Який сенс тягнути ниті тонких роздумів із простими людьми? Чи є користь від занурення в глибини Священних текстів під час розмови з тими, хто ледве вміє читати і працює весь тиждень не розгинаючись?

І от Господь, коли бачить перед Собою жінок, говорить про борошно і закваску, про загублену монету, про світильник, що освітлює дім. Для рибалок у Нього є слово про невід. Для селян — про землю і зерно. Він, прийшовши з Небес, розповів їм правду про Небо, одягаючи її в одяг звичних понять, і лише з книжниками дозволяв Собі цитувати псалми або пророків.

Будь-яка земна праця, що дає людям тепло і їжу, може стати посібником для розуміння реальності вищого порядку. А що ж воїни? Вони, вдягнені в залізо, носять на тілі мітки минулих битв, сурові й небагатослівні? Їх праця також може відкривати завісу таємниць? Та й чи праця це — зі звуком труби чи голосом командира кидатися в бій, рубати і колоти плоть подібної тобі людини?

Христос говорив і про битви. Але мало. Його промову, звернену до воїнів, продовжив апостол Павел. Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських, Бо ми не маємо боротьби проти крові та тіла, але проти начал, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби. Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір за лихої години, і, все виконавши, витримати. Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою і зодягнувшись у броню праведності, і взувши ноги, щоб проповідувати Євангеліє миру. А над усе візьміть щит віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого. Візьміть і шолом спасіння, і меч духовний, який є Слово Боже (Єф. 6, 11–17).

Радісно читав ці слова кожен християнин, який носить на поясі меч. Радісно пробігав очима по цих рядках і хоробрий юнак на ім’я Георгій. Він упізнавав у них себе і свої зусилля. З того часу як священне Ім’я Трійці прозвучало над ним, а хрестильні води тричі зімкнулися над його головою, він дізнався, що є інші битви, і переможцям у них готуються інші вінці.

Стримати свій гнів, себе, а не ворога схопити за горло і не дати гнівним словам пролитися з вуст — це не легше, ніж схопитися з супротивником в рукопашній. Сильним був Самсон, але, переможений жіночою ласкою, втратив уважність і потрапив у ганебне рабство. Отже, чеснота сильніша за міцні м’язи і коштовніша перед Богом. Скільки рук щоденно простягаються в очікуванні милості? Розділити з бідними свій хліб, віддати їм частину платні — чи це справа, гідна віруючого серця?

Безліч вправ є для тіла. Не менше їх і для душі. Суворий піст, нічні молитви, стримування вуст, читання слів Господніх. Все це полюбив молодий християнин, стрункий на поставу, але ще більше стрункий у думках; гарний на лице, але душею ще прекрасніший.

 

Коли накриє на стіл господиня в очікуванні дорогого гостя, то, крім їжі і питва, крім ножів і виделок, хоче поставити на стіл квіти. Нехай тішать око бенкетників.

Коли побудує будинок майстер, то хоче прикрасити стіни малюнком, а вікна — різьбленим узором. Нехай буде в домі не лише тепло і чисто, але нехай буде і красиво.

Коли прикраситься душа чеснотами, то хоче постраждати за улюбленого Господа. «Нехай і моя кров проллється за Того, Хто кров Свою за мене пролив», — думає душа. Якщо ж знає Господь, що по силі це душі, що не марнославство, не гарячка гордості, а любов говорить у людині, дарує Господь такій душі важкі та солодкі муки в Ім’я Своє.

 

Римське царство велике, і нелегко ним керувати. В придушенні повстань, у розширенні й захисті кордонів, у грошових і адміністративних реформах проводить дні та ночі Діоклетіан — імператор. І ще є в нього турбота — служити древнім богам, тим, які дали Риму владу і силу. Цим богам мають служити всі. Горе тому, хто відмовиться надягати на богів гірлянди квітів, курити фіміам, поклонятися їм.

Немає нічого простішого, ніж померти в такий час. Скажи лише «Я — християнин» і дотерпи до кінця муки. Скоро, дуже скоро тоді зміниш земне життя на небесне. Тільки дотерпи до кінця.

«Хіба я втікав від ворога? Хіба бачив противник в бою мою спину? Хіба десятки разів не готувався я померти? Тоді були битви за кесаря, за імперію, заради здобичі. Невже тепер, коли треба служити Царю Небесному, затремчу від споглядання вогню і заліза, відведу вбік погляд?»

Так думав Георгій, роздаючи майно злиденним, просячи їх молитов, готуючись піти до мучителів.

Сильна буває любов. Але що сильніша вона, то лютіша ненависть до колишнього улюбленця, якщо він змінив господаря і попередньому служити не хоче. Нічого не пожалів Діоклетіан для Георгія. Свинцеві палиці, волові жили, оцет і сіль для натирання свіжих ран, колесо, всіяне шипами. Сотню людей можна було б замучити тим, що терпів Георгій. Плоть відривалася від кістки, але думка від Христа не відділялася. Оком розуму дивився на Христа Георгій, а на побите тіло своє дивився, як на чуже. «Не залишай мене, Ісусе. Допоможи мені дотерпіти до кінця».

З жахом відвертались і втікали люди. Лише цар, не відриваючись, понуро дивився на юнака. І Небесний Цар дивився на Георгія. І ангели дивувалися страднику, але не сміли спитати: «Доки?».

Все колись закінчиться. Всьому є межа. Зрозумів цар, що не зламає Георгія. Зрозумів Георгій, що скоро побачить Спасителя. Після жорстоких мук меч здавався йому іграшкою. Став на коліна воїн, який ніколи, крім молитви, не стояв на колінах. Голова відділилася від тіла, і ясними були очі.

Моли Бога за нас, Георгію. За тих, хто плаває в морі, за тих, хто терпить біду, за тих, хто йде на бій. За всіх, хто тебе любить. За всіх, хто любить Христа.

Тобі, якщо стоїш близько до Нього, Христос ні в чому не відмовить.

На іконах святого Георгія зображають верхи на білому коні, коли він уражає списом змія. Це зображення засноване на переказах і належить до посмертних див святого великомученика Георгія. Розповідають, що недалеко від місця, де народився св. Георгій у місті Бейруті, в озері жив змій, який часто пожирав людей тієї місцевості. Що це був за звір — удав, крокодил чи велика ящірка — невідомо.

Забобонні люди тієї місцевості для тамування гніву змія почали регулярно за жеребом віддавати йому на з’їдання хлопця чи дівчину. Одного разу жереб випав доньці правителя тієї місцевості. Її відвели до берега озера і прив’язали, і вона з жахом лишилася очікувати на появу змія.

Коли ж звір став наближатися до неї, раптом з’явився на білому коні світлий юнак, який списом вразив змія і врятував дівчину. Цим юнаком був святий великомученик Георгій. Такою дивовижною появою він припинив знищення хлопців і дівчат в межах Бейрута і навернув до Христа мешканців тієї країни, які до цього були язичниками.

Святого Георгія особливо вшановували на Русі, про що свідчать тисячі храмів, названих на його честь, а також поезія — від найдавніших фольклорних віршів до найкращих творів ХХ століття. Традиційно Георгія нерідко називають Єгорієм Хоробрим, Юрієм, а на Західній Україні — святим Юром.

Опублiковано: № 3 (33) Дата публiкацiї на сайтi: 29 August 2008

Дорогі читачі Отрока! Сайт журналу вкрай потребує вашої підтримки.
Бажаючим надати допомогу прохання перераховувати кошти на картку Приватбанку 5457082237090555.

Код для блогiв / сайтiв
Розмiстити анонс

Результати 1 - 1 з 1
16:30 07.08.2011 | екатерина
спаси вас Господи за прекрасную статью!!!

Додати Ваш коментар:

Ваш коментар буде видалено, якщо він містить:

  1. Неповагу до авторів статей та коментарів.
  2. Висловлення думок щодо особистості автора або не за темою статті, з’ясування стосунків між коментаторами, а також інші форми переходу на особистості.
  3. З’ясування стосунків з модератором.
  4. Власні чи будь-чиї поетичні або прозаїчні твори, спам, флуд, рекламу і т.п.
*
*
*
Введіть символи, зображені на картинці * Завантажити іншу картинку CAPTCHA image for SPAM prevention
 
Дорогие читатели Отрока! Сайт журнала крайне нуждается в вашей поддержке.
Желающим оказать помощь просьба перечислять средства на карточку Приватбанка 5457082237090555.
Отрок.ua в: