Ранок

Ранок ― це час доби, коли мені хочеться померти. Але замість цього я щоразу займаю вертикальне положення, зручне для пересування. Повільно і мляво одягаюся, п’ю воду. Дивлюся у вікно, як рибина з акваріуму, чухаю потилицю. А потім починається: чищу зуби; шукаю сумку; натягаю светр; взуваю черевики; не забути телефон; одягаю шапку; все.

Дорога

Дорога на роботу ― це ліки від простору. Нещодавно науковці вкотре обґрунтували, що дорога «туди» видається довшою ніж дорога «назад». Вони стверджують, що на шляху «туди» наша увага зустрічає багато незнайомих об’єктів. До того ж, якщо ти вперше йдеш «туди», то не знаєш, яку відстань залишилося подолати. Це утримує увагу в активному стані. А на зворотному шляху ― більшість предметів уже знайома, відстань виміряна, час прибуття розраховано і включено до розкладу. Увага слабшає. Чим частіше ми ходимо однією ы тією ж дорогою, тим менше працює увага. Чим менше ми помічаємо те, що діється навколо, тим коротшим нам видається шлях.

Дорога на роботу давно втратила романтику слова «дорога». Вона стала переміщенням. Переміщення відбувається на автоматі. Автомат працює на кофеїні. Кофеїн ― це м’який наркотик.

Дорога на роботу ― це ліки від простору, які доступні без рецепту. До того ж кожен може приготувати для себе підхожий склад. Мій рецепт такий: взяти трохи ходьби (15 хвилин), додати метро (20 хвилин), перемішати в маршрутці (25 хвилин), знову ходьба (корисна для здоров’я) ― і я досяг мети.

Великі двері на себе. Шапку геть. Безлюдний коридор. Сонний охоронець. Розпис у журналі. Ще одні двері. Офіс.

Офіс

Нехай і не «Майкрософт», але все ж... Столи, стільці, мікрохвильова піч, холодильник, кондиціонер. На столах стоять прикраси життя ― комп’ютери.

Будь-який офіс ― це перш за все місце перебування. Тут збираються люди, поєднані спільними цінностями (зарплатня) і цілями (серпнева відпустка). Такі люди складають Робочий Колектив.

Робочий Колектив ― це збіговисько живих шестерень. Кожна обертається, при цьому чіпляючи сусідню. В офісі кожен повинен бути на своєму місці. Тому дуже важливо знайти це «своє місце». Причому треба шукати таке, на якому екран монітора не буде розвернутий до дверей. Адже керівники ніколи не стукають, перед тим як увійти.

Що робити під час робочого дня

«Віртуозний менеджмент», «Теорія ефективного управління», «Секрети успіху для чайників» ― усі ці цікаві й корисні книги не витримують конкуренції з народною мудрістю. Незважаючи на всі слогани-девізи-настанови, майже в кожному колективі, який складається зі східних слов’ян, найстійкіше переконання ― «робота до лісу не втече, тому що вона не вовк». Що ж, дуже важко витравити з народу його мудрість, особливо американськими посібниками. Дійсно, навіщо нам Карнегі разом зі своїм мистецтвом усміхатися?

― Здоров!

― Здоров!

― Ходімо вип’ємо!

Типова стенограма двох друзів, що випадково зустрілися на вулиці. Скажіть, будь-ласка, до чого тут усмішки?!

Ось і з роботою приблизно те ж саме. Прийшов, роздягнувся, увімкнув комп’ютер, заварив чай... Ну до чого тут робота? Хоча сидіти без діла теж не можна, тому що... Ну... Той... Не можна, і годі!

Під час робочого дня можна займатися безліччю корисних речей. Наприклад:

•

шукати в Інтернеті цінну інформацію на актуальні теми (динаміка цін на ринку уживаних мобілок, як доїхати до Лондона автобусом, збої під час випробувань міжконтинентальних балістичних ракет, життя й ловля прісноводних риб тощо);

•

намагатися бути в курсі подій у світі й на сайті анекдотів;

•

дізнаватися про погоду на завтра в усіх країнах Європи;

•

обговорювати погоду на завтра в усіх країнах Європи;

•

скачувати всі серії серіалу «Намедни»;

•

шукати в Інтернеті...

«Шість днів виконуй справи свої...» Робочий тиждень схожий на робочий день. Робочий день схожий на двигун внутрішнього згорання. Впорснув палива ― поїхав. Зупинився. Ще впорснув ― знову поїхав. Усе відбувається за накатаною схемою. Нічого зайвого. Тобто нічого нового.

Новий ранок

Ранок ― померти, не встати! Добре, хоча б води нап’юся. Займаю вертикальне положення. Повільно і мляво одягаюся, п’ю воду. Дивлюсь у вікно, як риба з акваріума, чухаю потилицю. Чищу зуби. Натягаю светр. Влізаю в черевики. Не забути мобільний. Одягаю шапку. Все.

Дорога

Дорога ― це час, коли можна поміркувати, наприклад, про себе. Маршрут уже прокладений півроку тому. Ноги, як коні, самі принесуть куди треба. Дорога, як правило, складається з: ходьби (15 хвилин), метро (20 хвилин), знову ходьба (корисна для здоров’я) ― і я на місці. Великі двері на себе. Шапку геть. Безлюдний...

Стоп. Щось забагато людей. Куди це я прийшов? І де охоронець, де журнал? Де ставити підпис? Що це там таке кажуть? «Благослови, Владико!» ― «Благословенне Царство Отця і Сина і Святого Духа...»*

*Цим вигуком розпочинається Божественна Літургія.